Ухвала суду № 134215134, 18.02.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

18.02.2026

Справа № 696/195/23

Провадження № 1-кп/696/11/26

УХВАЛА

іменем України

18 лютого 2026 року Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі: секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

представника потерпілого ТОВ «Укрриба компані» - ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12022140000000233 від 17.06.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27, ч.4 ст.358 КК України,

встановив:

У провадженні Кам`янського районного суду Черкаської області перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

До суду надійшло клопотання представника ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС» про скасування арешту та про повернення законному власнику автомобіля «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 . Клопотання обґрунтовує тим, що заявник є власником даного автомобіля на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу, що є предметом лізингу/об`єктом лізингу за Договором фінансового лізингу №11314/09/21-Г від 10.09.2021. Подальший арешт транспортного засобу є недоцільним, скасування арешту на транспортний засіб та його повернення власнику не перешкоджатиме розгляду кримінального провадження по суті та виконання судового рішення в майбутньому. Крім того, подальше утримання транспортного засобу під арештом є невиправданим втручанням у право власності. У зв`язку з чим, заявник просить скасувати арешт на вказаний транспортний засіб та передати його власнику ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС».

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, так як даний транспортний засіб є речовим доказом.

Представник потерпілого ТОВ «Укрриба копані» підтримала заперечення прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2022 накладено арешт на автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 з ключем до нього, з тимчасовим позбавленням права користування та розпорядження.

Постановою від 03.09.2022 вищевказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається із доданих до клопотання документів автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , був об`єктом договору фінансового лізингу №11314/09/21-Г від 10.09.2021, укладеним між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС».

Вказаний транспортний засіб був у користуванні ОСОБА_6 на підставі договору оренди транспортного засобу № 25/07-22 від 25.07.2022. Строк дії договору закінчився 25.07.2023.

Автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 був проданий ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС» відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25.03.2025, що є предметом лізингу/об`єктом лізингу за Договором фінансового лізингу №11314/09/21-Г від 10.09.2021, та відповідно право власності на нього перейшло до покупця, відповідно до Акту про передачу права власності від 25.03.2025 до Договору фінансового лізингу №11314/09/21-Г від 10.09.2021.

Положенням ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Узан та інші проти Туреччини» (заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08) розглядав питання щодо накладення арешту на власність заявників у кримінальному провадженні та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом декількох років незважаючи на те, що вони не були визнані винними або обвинуваченими у кримінальному або цивільному провадженні.

Оцінюючи тяжкість тягаря, накладеного на заявників, високі судді врахували такі факти:

термін дії обмежень становив від 10 до 15 років;

обсяг обмежень передбачав позбавлення можливості придбання широкого асортименту товарів, користування заробітною платою, приватними транспортними засобами, заощадженнями;

обмеження мали автоматичний, систематичний і негнучкий характер і не підлягали регулярному індивідуальному перегляду, навіть незважаючи на те, що заявники ніколи не були засуджені в рамках кримінального провадження і національні суди встановили, що особи, про яких йде мова, не могли бути притягнуто до відповідальності за матеріальну шкоду;

докази того, що заявники могли бути залучені в будь-яку шахрайську діяльність, були відсутні.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини також встановив, що статус, «відмінний від статусу сторін в провадженні», який було встановлено заявникам, перешкоджав останнім брати участь у кримінальному провадженні, хоча їх доля залежала від провадження.

Наприкінці, Суд зазначив, що судове провадження, яке стосується права на повагу до майна, повинне надавати зацікавленій особі можливість пояснити її справу компетентним органам влади з метою ефективного оскарження заходів.

Таким чином, обмеження прав, викладених у статті 1 Протоколу № 1, не можуть бути обґрунтовані за відсутності змагального судового розгляду, який відповідає принципу рівності сторін. Отже, призначення і автоматичне збереження заходів накладення арешту щодо власності заявників відповідно до національного законодавства на єдиній підставі того, що деякі з них були пов`язані з керівниками банку і іншими особами, були несумісними з цими принципами. Вони перешкоджали встановити баланс між законною метою, яка лежить в основі, та правами осіб, які постраждали від санкцій.

В даному випадку арешт на транспортний засіб накладався у зв`язку з тим, що він визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України. З метою його збереження, забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування й застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Арешт на вказаний транспортний засіб накладено обґрунтовано.

Разом із тим, згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною 6 ст. 100 КПК України встановлено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

З огляду на зазначене, встановлені під час судового розгляду провадження обставини, стадію кримінального провадження, враховуючи, що автомобіль належить третій особі ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС», а тому накладення арешту на автомобіль перешкоджає законному праву власника користуватися своїм майном, відтак суд вважає, що на даному етапі судового розгляду відпала потреба у арешті вказаного автомобіля, а тому подане клопотання підлягає задоволенню з передачею речового доказу на відповідальне зберігання до винесення судом рішення щодо долі речових доказів.

Керуючись ст.ст.174,100 КПК суд, -

постановив:

Клопотання представника ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС» про скасування арешту майна та про повернення законному власнику - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2022 на автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 з ключем до нього.

Передати ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС» (02095, м. Київ, вул. Ахматової Анни, 31, оф.277, код ЄДРПОУ 36239502) автомобіль марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 з ключем до нього на відповідальне зберігання до винесення судом рішення щодо долі речових доказів.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2