Ухвала суду № 134209415, 19.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1311/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

м. Львів

19 лютого 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних сил України відносно ОСОБА_1 , 1973 року народження, оформлену витягом з протоколу засідання № 310 від 25.01.2024;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України судові витрати на оплату судового збору в сумі 1064,96 та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Ухвалою судді від 30.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 06.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.02.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанови військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних сил України відносно ОСОБА_1 , 1973 року народження, оформленої витягом з протоколу засідання № 310 від 25.01.2024 - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 380/1311/26.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник заявника зазначає, що згідно з протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних сил України № 310 від 25.01.2024, відносно позивача прийнята постанова про те, що враховуючи невідповідність діагнозу зазначеного у карті медичного огляду військовозобов`язаного при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.04.2022 вимогам пункту «а» статті 23 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, (далі Положення)), постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.04.2022 року щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 «На підставі статті 23 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» - скасовано.

Вважає, що таке рішення ВЛК Центральної ВЛК Збройних сил України, оформлене витягом з протоколу, є незаконним, необґрунтованим, таким, що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Звертає увагу, що при практичній реалізації постанови військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних сил України відносно ОСОБА_1 , 1973 року народження, оформлену витягом з протоколу засідання № 310 від 25.01.2024, існує вірогідність «успішного» проходження позивачем контрольного медичного огляду та подальша мобілізація його на військову службу та направлення для її проходження у певну військову частину.

Крім того, наголошує, що дружина позивача, ОСОБА_2 , є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, їй протипоказано психофізичне навантаження.

Згідно ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Якщо позивач буде мобілізований на військову службу, його дружина залишиться без допомоги, що може стати причиною для погіршення її здоров`я.

Звертає увагу, що родина мешкає у сільській місцевості, що вимагає фізичного навантаження задля забезпечення нормальних побутових умов, зокрема і для хворої дружини. Залишення дружини без допомоги може призвести до незворотних наслідків. Таким чином, порушене право позивача неможливо буде поновити.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується таким.

Відповідно до положень ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності постанови військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних сил України, оформленої витягом з протоколу засідання № 310 від 25.01.2024, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Одночасно з цим заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Суд звертає увагу, що в цій справі заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних сил, тому доводи представника позивача щодо необхідного часу для оформлення позивачем відстрочки на підставі п. 12 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є такими, що не стосуються позовних вимог у цій справі.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується на існуванні вірогідності «успішного» проходження позивачем контрольного медичного огляду та подальшої мобілізації його на військову службу та направлення для її проходження у певну військову частину. Як наслідок його дружина залишиться без допомоги, що може стати причиною для погіршення її здоров`я.

Проте рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

При цьому, заявником не надано жодних доказів вчинення щодо позивача будь-яких дій, спрямованих, зокрема, на вручення повістки для уточнення даних, проходження військово-лікарської комісії чи відправлення до військової частини та спрямованих на призов його на військову службу за мобілізацією саме станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Таким чином, представник позивача не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень мають певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі №280/4367/19, від 07.09.2022 у справі №160/15421/21.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви потрібно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 77, 150, 151, 153-155, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 18.02.2026 про забезпечення позову, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу складено 19.02.2026.

Суддя Ю.С.Кондратюк