Рішення № 134209343, 18.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 рокусправа № 380/14223/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2019- 2021роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком тобто з 15.07.2022 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою від 18.07.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою від 24.07.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 24.09.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залучення співвідповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачу з 2017 року була призначена пенсія за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується пенсійним посвідченням. 15.07.2022 позивач звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі відповідно до ч.4 статті 42. Позивача автоматично було переведено на інший вид пенсії та призначено пенсію за віком. Згідно протоколу перерахунку пенсії, на підставі вищезазначеної заяви, Позивача було переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком та призначено пенсію у розмірі 7931,26 грн (з серпня 2022 року), виходячи із показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки 3764,40грн.

Позивач вважає протиправним застосування при обрахунку його пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 з 28.04.2017 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення. ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії від 15.07.2022, у якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, перехід на інший вид пенсії. Із 15.07.2022 позивач переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно із статтею 26 Закону №1058, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи набуті після призначення пенсії за вислугу років.

Позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка від 28.06.2025 про перерахунок пенсії, а саме перехід на інший вид пенсії згідно статті 45 Закону №1058. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії від 04.07.2025 №ОР 913240135173.

При переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 розмір пенсії за віком ОСОБА_1 обчислено при страховому стажі 40 років 07 місяців 16 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,40583) та заробітної плати врахованої за період з 01.07.2000 по 31.03.2017 (коефіцієнт заробітку 2,60776) та із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, яка враховувалась при обчисленні попереднього виду пенсії (за вислугу років). Нормами чинного законодавства не передбачено застосування середньої заробітної плати в Україні відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058 (за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком), за 2019-2021 року, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні попереднього виду пенсії (абзац 2 частини 3 статті 45 Закону № 1058).

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу з 2017 року була призначена пенсія за вислугою років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.07.2022 про переведення на пенсію за віком, з 15.07.2022 позивача переведено на пенсію за віком із врахуванням страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 розмір пенсії за віком ОСОБА_1 обчислено при страховому стажі 40 років 07 місяців 16 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,40583) та заробітної плати врахованої за період з 01.07.2000 по 31.03.2017 (коефіцієнт заробітку 2,60776) та із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, яка враховувалась при обчисленні попереднього виду пенсії (пенсії за вислугу років) .

На даний час, розмір пенсії позивача обчислюється при страховому стажі 42 роки 07 місяців 14 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,42583) та заробітній платі врахованої за період з 01.07.2000 по 31.03.2017 (коефіцієнт заробітку 2,60776). Перерахований середньомісячний заробіток із застосуванням проіндексованої з 01.03.2025 середньої заробітної плати в Україні, що враховується для обчислення пенсії, в розмірі 8913,83 грн., становить 23245,13 грн. (8913,83 грн. х 2,60776). Розмір пенсії станом на 01.07.2025 становить 11731,01 грн., в т.ч.: 9898,47 грн. розмір пенсії за віком (23245,13 грн. середньомісячний заробіток х 0,0,42583 коефіцієнт страхового стажу); 87,29 грн. доплата за 7 років понаднормового стажу (2361,00 грн. х 7 %); 1792,97 грн. підвищення жителю гірського району; - 47,72 грн. обмеження в індексації з 01.03.2023 встановлене пунктом 10 постанови №168, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії з 01.03.2023 відповідно до пунктом 1 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Позивач вважає протиправним застосування при обрахунку його пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону №1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом №1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі №804/9874/14, від 13 червня 2019 року у справі №265/84/16-а, від 06 листопада 2019 у справі №438/1237/16-а, від 29 липня 2020 у справі №264/7044/16-а, від 18 листопада 2020 у справі №522/1916/17, від 21 жовтня 2021 року у справі №2-а-2430/11, від 10 листопада 2022 року у справі №813/2355/18.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV. Водночас пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV позивачу була призначена вперше.

У постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) вказано, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тому якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №577/2576/17 (876/5312/17) та у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №742/3788/17, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 21.03.2024 у справі №580/2737/23, від 10.06.2024 у справі №460/51067/23, від 23.09.2024 №640/2027/23, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 31.01.2025 у справі №200/1478/24 та від 27.02.2025 у справі №380/21644/23 було зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначення пенсії за віком.

Таким чином, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач звернувся вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень ч. 2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком, при обчисленні його пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, у зв`язку із чим відповідачем протиправно не застосовано заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки при призначенні позивачу пенсії за віком.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не застосування ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, при призначенні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2019- 2021роки).

Водночас, суд наголошує, що право громадян, на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись до суду з цим позовом 13.07.2025 позивач заявив вимоги провести перерахунок та виплату пенсії з 15.07.2022.

Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, зокрема, норми статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Як встановлено судом під час розгляду справи, нарахування пенсії, про виплату якої просить позивач не проводилось, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відтак, порушене право позивача на перерахунок пенсії може бути захищене судом з 13.01.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 15.07.2022, як помилково вважає позивач.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незастосування ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, при призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком із 13.01.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2019- 2021роки)

У задоволенні решти позову відмовити

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна