Рішення № 134208723, 19.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м. Київ справа №320/28432/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, які полягають у визначенні в свідоцтві про хворобу №21 від 24.01.2024 причинно-наслідкового зв`язку за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби» в частині захворювання, поранення, контузії, каліцтва Ішемічна хвороба серця. Дифузний та післяінфарктний (19.12.2023) великовогнищевий кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних судин (КВГ 19.12.2023р: тромботична оклюзія 1 сегмента ПКА). Стендування-1 ПКА Nexgen 2,5Ч29,0 мм. Недостатність мітрального та артрального клапанів з регургітацією 1 ступеня. Гіпертонічна хвороба III хвороба III стадії. СН 1 стадії зі збереженою систолічною функцією лівого плунку (ФВ 58%). Порушення толерантності до вуглеводів. Хронічна ертеброгенна люмбалгія, нестійка ремісія;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути свідоцтво про хворобу №21 від 24.01.2024 ОСОБА_1 та змінити в ньому формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби» на правильне - «Захворювання, ТАК, пов?язані із захистом Батьківщини» в частині захворювання, поранення, контузії, каліцтва Ішемічна хвороба серця. Дифузний та післяінфарктний (19.12.2023) великовогнищевий кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних судин (КВГ 19.12.2023р: тромботична оклюзія 1 сегмента ПКА). Стендування-1 ПКА Nexgen 2,5Ч29,0 мм. Недостатність мітрального та артрального клапанів з регургітацією 1 ступеня. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії. СН 1 стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлунку (ФВ 58%). Порушення толерантності до вуглеводів. Хронічна вертеброгенна люмбалгія, нестійка ремісія.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивачем було оскаржено до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України свідоцтво про хворобу, у якому просив переглянути причинно-наслідковий зв`язок захворювання, вказаний у ньому. Зазначає, що згідно до свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №21, встановлено захворювання позивача ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. За наслідками розгляду поданої заяви відповідач відмовив у перегляді причинно-наслідкового зв`язку захворювання, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з моменту отримання ухвали, надати відзив на позовну заяву.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не подав. Відтак, суд вирішує спір на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 12.10.1980, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022, позивач був призваний у Збройні Сили України по мобілізації 24.05.2022 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

За наслідками проходження ВЛК військової частини НОМЕР_3 позивач був визнаним придатним до військової служби.

16.01.2024 позивачу було проведено спільний медичний огляд та встановлено наступний діагноз: ішемічна хвороба серця. Дифузний та післяінфарктний (19.12.2023) великовогнищевий кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних судин (КВГ 19.12.2023р: тромботична оклюзія 1 сегмента ПКА). Стендування-1 ПКА Nexgen 2,5x29,0 мм. Недостатність мітрального та артрального клапанів з регургітацією 1 ступеня. Гіпертронічна хвороба III стадії. СН 1 стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлунку (ФВ 58%).

У відповідності до свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 № 21, пунктом 12 свідоцтва встановлено діагноз: Ішемічна хвороба серця. Дифузний та післяінфарктний (19.12.2023) великовогнищевий кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних судин (КВГ 19.12.2023р: тромботична оклюзія 1 сегмента ПКА). Стендування- 1 ПКА 2,5x29,0 мм. Недостатність мітрального та артрального клапанів з регургітацією 1 ступеня. Гіпертонічна хвороба III стадії. СН 1 стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлунку (ФВ 58%). Порушення толерантності до вуглеводів. Хронічна вертерогенна люмбалгія, нестійка ремісія. Захворювання, ТАК, пов`язані із проходженням військової служби.

В зв`язку із чим позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Не погоджуючись із висновком, зробленим у свідоцтві про хворобу від 24.01.2024 в частині формулювання причинно-наслідкового зв`язку за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби», оскільки вважає, що хвороби виникли під час та через проходження ним військової служби та участі у бойових діях, направлених на захист Батьківщини, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою від 29.03.2024 про перегляд вказаного свідоцтва.

За наслідками розгляду заяви, позивач отримав витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.05.2024 № 3862 про те, що за наслідками розгляду копій медичних та військово-облікових документів, підстав для задоволення вимог щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у позивача захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії військово частини НОМЕР_4 від 08.01.2024 № 21 та прийняття постанови про причинний зв`язок цих захворювань у формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов`язані захистом Батьківщини», не встановлено.

Не погоджуючись із вказаним висновком відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення № 402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-ХІІ.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом МОУ 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я МОУ, Служби безпеки України та інших військових формувань.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається, зокрема, організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 розділу II Положення № 402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Відповідно до пункту 21.5 пункту 21 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, зокрема: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач в період з 04.06.2023 по 13.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується що підтверджується довідкою №32/3213 від 13.12.2023.

Оскільки, відповідно до медичної карти позивача, з 25.09.2023 у останнього почались проблеми із серцем, вважає, що вказані захворювання виникли в період його служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії та під час його безпосередньої участі у захисті Батьківщини.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Так, під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.

Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово- лікарської комісії.

Вказані висновки підтверджені у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 по справі № 600/3273/22-а.

У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. (постанова Верховного Суду від 26.02.2025 по справі № 240/13173/22 )

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття рішення, оформлене свідоцтвом про хворобу № 21 від 24.01.2024 в частині визначення причинно-наслідкового зв`язку за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, ТАК, пов`язані із проходженням військової служби». Відтак, дії відповідача щодо зазначення в Свідоцтві про хворобу № 21 від 24.01.2024 року причинно-наслідкового зв`язку за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії є правовірними.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду у постановах по даній категорії справ, враховуючи обставин справи та докази, наявні на їх підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.