Рішення № 134207340, 18.02.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. Справа № 120/10449/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сало Павло Ігорович, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

28.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчук І.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі ? відповідач-1) та Головного управління Національної гвардії України (далі ? відповідач-2) про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не підготовки та не направлення до Комісії Головного управління Національної гвардії України довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- зобов`язання відповідача-1 направити до Комісії Головного управління Національної гвардії України довідку про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 28.02.2022 по 14.06.2024 позивач приймав участь в бойових діях (забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації), а саме виконував бойові чергування у складі вогневих груп по прикриттю повітряного простору критичної інфраструктури (електропідстанції). Однак всупереч приписам чинного законодавства відповідач-2 не склав довідку встановленої форми про безпосередню участь позивача у зазначених діях (заходах), а також не подав документів на розгляд уповноваженої комісії для вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відкрито ухвалою суду від 01.08.2025, водночас розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

20.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення мотивує тим, що позивач безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації не брав та до районів ведення бойових дій не відряджався, а тому підстави для оформлення та видачі йому відповідної довідки відсутні. Водночас чергування позивача на ПС-750 кВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка розташована в н.п. Гуменнне Вінницької області, та виконання завдання з відбиття ворожого повітряного нападу на цей об`єкт не дає позивачу права на отримання статусу учасника бойових дій.

07.11.2025 від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення, які розцінюються судом як відзив на позовну заяву. Разом з тим, оскільки такий відзив подано з істотним пропуском встановленого строку та без клопотання про поновлення такого строку із наведенням поважних причин його пропуску, суд на підставі положень ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами, без урахування відзиву відповідача-2.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2022 № 50 (с/ч) ОСОБА_1 був зарахований у списки особового складу військової частини та на всі забезпечення та призначений на посаду головного сержанта 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта державного значення № 100 електропідстанції 750 кВ "Вінницька" Міненерговугілля) 1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення № 99, 107, 110).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2023 № 31 по о/с ОСОБА_1 призначений на посаду головного сержанта 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта № 287) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення).

Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.10.2023 № 2427, за плідну співпрацю і взаємодію у справі захисту національних інтересів держави, активне сприяння Збройним Силам України у виконанні покладених на них завдань в умовах воєнного стану ОСОБА_1 нагороджено почесним нагрудним знаком "Хрест Військова честь".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 27 о/с ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я, а на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2024 № 172 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Також з матеріалів справи видно, що за дні чергування на об`єкті ПС 750 кВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " позивачу виплачувалась додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000,00 грн за дні бойового чергування та у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн пропорційно за дні ворожого обстрілу зазначеного об`єкта.

01.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної гвардії України з заявою, в якій зазначив, що з жовтня по грудень 2022 року та з серпня 2023 по червень 2024 року він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`зку з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки виконував бойові завдання у складі вогневих груп по прикриттю повітряного простору критичної інфраструктури ПС 750 кВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за що також нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Хрест Військова честь", а тому має право на отримання статусу учасника бойових дій. Відтак просив витребувати з військової частини НОМЕР_1 довідку про його безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, а також інші документи, які потрібні для встановлення статусу учасника бойових дій (витяги (копії) бойових донесень, витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки, витяги (копії) з вахтових журналів; копії рапортів командира підрозділу тощо), та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.

Листом Головного управління Національної гвардії України № 27/10/1/5/-П-3567 від 14.05.2025 позивача повідомлено, що згідно з інформацією, наданою військовою частиною НОМЕР_1 , за період проходження військової служби в цій військовій частині він не залучалися до виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони України, захистом безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, та не брав участі в бойових діях, а тому підстав для оформлення військовою частиною НОМЕР_1 відповідних документів для надання йому статусу учасника бойових дій немає.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не підготовки та не направлення до уповноваженої комісії Головного управління Національної гвардії України довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з метою надання статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд виходить з таких мотивів.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами третьою-четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Закон України від 22.10.1993 за № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон № 3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно із статтею 5 вказаного Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" від 15.03.2022 № 2121-ІХ (далі Закон № 2121-ІХ), учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Разом з тим Законом № 2121-ІХ, який набрав чинності 21.03.2022, у пункті 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ абзац перший доповнено словами: "… у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.".

Отже, відтоді учасниками бойових дій визнаються також військовослужбовці Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність та брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Водночас згідно з абзацом другим пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Так, порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі Порядок № 413).

Як зазначено у абзаці другому пункту 2 Порядку № 413 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин в жовтні 2022 року), статус учасника бойових дій надається, крім інших, військовослужбовцям Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) (пункт 2-1 Порядку № 413).

В подальшому до Порядку № 413 неодноразово вносилися зміни, разом з тим редакція на момент звільнення позивача з військової служби передбачала, що статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (абзац 2 пункту 2 Порядку № 413).

При цьому, у відповідності до абзацу десятого пункту 4 Порядку № 413 для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6.

Також абзацом п`ятим пункту 6 Порядку № 413 було установлено, що для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

Норма подібного змісту також закріплена у чинній редакції Порядку № 413, а саме у пункті 8, яким передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцю Національної гвардії України є, зокрема, встановлення факту його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та виконання ним особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

Водночас із змісту Додатку 6 до Порядку № 413 слідує, що у довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України зазначається про те, що особа дійсно у відповідний період брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у відповідній області, районі, населеному пункті. Підстава один з документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі Доручення від 23.06.2022 №912/з/29) Міністр оборони України визначив, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі бойові дії або заходи) необхідно розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 зазначено: "Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 цього ж окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Водночас пунктом 5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 установлено, що виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.

У цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000,00 грн за місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Отже, враховуючи вищевикладені правові норми, суд доходить висновку, що безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений Порядком № 413 (в цілях надання статусу учасника бойових дій) та абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (в цілях виплати додаткової винагороди).

При цьому лише за наявності документального підтвердження факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, відповідний командир мав право видавати наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Судом встановлено, а відповідачем-1 не заперечується, що позивач ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 28.02.2022 по 14.06.2024 неодноразово виконував бойові завдання у складі вогневих груп з відбиття повітряних атак ворога (вогневого ураження повітряних цілей) на об`єкті критичної інфраструктури ПС 750 кВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за виконання яких йому здійснювалася виплата додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100 000,00 грн, зокрема за 10, 17 жовтня 2022 року, 11, 15 листопада 2022 року, 10.12.2022, 23.01.2023.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Журналу бойових дій стрілецької роти № НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , рапортами командира 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , особовими картками на грошове забезпечення позивача, а також витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку у розмірі 100 000,00 грн, підставою для видання яких зазначено, серед іншого, бойові розпорядження командира 3 броп НГУ, бойові донесення старшого оперативної групи НГУ, копії журналу бойових дій тощо.

Крім того, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.10.2023 № 2427 позивача нагороджено почесним нагрудним знаком "Хрест Військова честь".

Водночас, як можна побачити із витягу з подання командування військової частини НОМЕР_1 на ім`я командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за проявлену особисту мужність та героїзм, бойову стійкість та рішучість при виконанні військового обов`язку в умовах, пов`язаних з ризиком для життя, під час виконання бойових завдань по захисту територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації від 30.08.2023, підставою до нагородження стало те, що 07.08.2023 ОСОБА_1 , виконуючи бойове завдання у складі вогневих груп по прикриттю повітряного простору критичної інфраструктури ПС 750 кВ "Вінницька", прибув на визначену позицію для відбиття повітряної атаки ворога і захисту ввіреного об`єкта критичної інфраструктури та після отримання інформації про наближення ворожої повітряної цілі визначив координати та відкрив загороджувальний вогонь із автомата АК-74 5.45 мм, внаслідок чого було уражено ворожий БПЛА, який приземлився на полі поблизу об`єкта, що зберегло життя цивільному населенню навколишніх населених пунктів та енергетичну інфраструктуру в районі відповідальності.

Також, оцінюючи факт виплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, суд враховує, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Тобто умовою для здійснення виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168, є факт виконання військовослужбовцем тих спеціальних бойових завдань і заходів, які, у розумінні цієї Постанови, означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", що підтверджується відповідними документами.

Отже, встановлюючи позивачу ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, відповідач-1 тим самим, по перше, підтверджував його безпосередню участь у відповідних заходах, а, по друге, визнавав наявність усіх необхідних для здійснення цієї виплати документів, зокрема бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій та рапорту командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Звідси презюмується, що командир військової частини та інші відповідальні за це посадові особи частини перевірили наявність документального підтвердження безпосередньої участі позивача у заходах, визначених пунктом 3 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Крім того, як вже мовилося вище, у межах тлумачення пункту 1 Доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 термін "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);

- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);

- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається "безпосередньою участю" незалежно від місця їхнього виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій).

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів КАС ВС у постанові від 20.11.2025 при вирішенні справи № 520/18153/23.

Крім того, у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23 Верховний Суд зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою "безпосередньої участі" у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови №168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. Водночас така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.

З огляду на викладене суд не бере до уваги посилання відповідача-1 на те, що н.п. Гуменне Вінницької області, у якому позивач ніс військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виконував бойові завдання з відбиття збройного нападу (вогневого повітряного ураження) не відноситься до територій бойових дій чи територій можливих бойових дій, що не дає підстав для оформлення стосовно позивача довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

Наводячи вказані заперечення, відповідач помилково керується іншими підставами для визнання військовослужбовця учасником бойових дій, тоді як у даному випадку визначальним є не місце несення військової служби позивачем, а саме факт його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та виконання ним особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, який в ході розгляду справи відповідачем не спростований.

Навпаки, сукупність наявних у справі доказів, з урахуванням вищезазначеного тлумачення релевантних норм права, дозволяє суду дійти висновку, що позивач брав безпосередню участь у відповідних заходах, що, у свою чергу, зумовило закріплений положеннями Порядку № 413 обов`язок командира військової частини протягом 30 календарних днів з дня участі позивача у виконанні бойового (службового) завдання подати на розгляд уповноваженої комісії довідку за формою згідно з додатком 6, з метою вирішення питання про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.

Відтак, оскільки відповідач-1 вказаного обов`язку не виконав в тому числі після звернення з цього приводу самого позивача, суд вважає, що є підстави констатувати факт відповідної протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 .

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача внаслідок оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд враховує, що згідно з пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент в цілях виконання зобов`язання за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності передбаченим законом критеріям.

Водночас за змістом положень частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

За змістом процитованих вище положень чинного законодавства саме командуванням відповідної військової частини приймається рішення щодо безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у тих бойових діях або заходах, які дають право на встановлення статусу учасника бойових дій.

Поряд з цим суд зазначає, що позиція відповідача-1 щодо не участі позивача безпосередньо у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права та не відповідає фактичним обставинам, встановленим під час розгляду справи, і наданим суду доказам.

Відтак, реалізуючи свої законні повноваження, відовідач-1 з урахування висновків суду повинен розглянути питання щодо оформлення стосовно ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, як наслідок, її подання на розгляд Комісії Головного управління Національної гвардії України з метою вирішення питання про встановлення статусу учасника бойових дій.

Позивач також просить суд зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути його заяву про надання йому статусу учасника бойових дій. Однак така вимога, на думку суду, задоволенню не підлягає.

Суд зауважує, що процедура надання статусу учасника бойових дій уповноваженими комісіями чітко регламентована Порядком № 413 і матеріали справи не містять даних про те, що Комісія Головного управління Національної гвардії України розглядала відповідні документи щодо позивача, що є закономірним, адже такі документи, зокрема довідка про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, від військової частини НОМЕР_1 до Комісії не надходили.

Щодо заяви позивача від 01.05.2025, то, з огляду на її зміст, форму та суть звернення, таку заяву не можна розглядати як заяву особи, яка звертається за наданням статусу учасника бойових дій в розумінні приписів Порядку № 413.

Вказаний висновок суду підтверджується й тим, що за наслідками розгляду відповідної заяви було надано відповідь Головного управління Національної гвардії України № 27/10/1/5/-П-3567 від 14.05.2025 інформативного (роз`яснювального) характеру, без прийняття Комісією рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій. Тобто заява позивача була розглянута в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", а не за правилами, визначеними Порядок № 413, як помилково вважає позивач.

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги, що питання про надання/відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій не було предметом розгляду та оцінки Комісії Головного управління Національної гвардії України ані у зв`язку з отриманням документів від військової частини НОМЕР_1 , ані за ініціативою самого позивача, позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними та передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, з обранням належного і правомірного способу захисту його порушених прав у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3474-VI "Про судовий збір", але разом з тим сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією АТ "ТАСКОМБАНК" від 23.07.2025 за № 5428-1605-3397-8809.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 3474-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отож, відсутні правові підстави для вирішення судом питання про повернення позивачу сплаченого судового збору у вищенаведеному порядку та з вищезазначених підстав, оскільки позивач сплатив судовий збір помилково, за відсутності обов`язку щодо його сплати.

Тому суд доходить висновку, що позивач може повернути судовий збір за процедурою, визначеною Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не оформлення та не направлення до Комісії Головного управління Національної гвардії України довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (із змінами).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України з урахування правової оцінки, наданої у цьому рішенні суду, вирішити питання про оформлення та подання на розгляд Комісії Головного управління Національної гвардії України довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (із змінами).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Савчук Інна Василівна (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: вул. Замостянська, 27/44, м. Вінниця, 21000);

3) відповідач-1: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 );

4) відповідач-2: Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 9-А, м. Київ, 03151).

Повне рішення суду складено 18.02.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович