Ухвала суду № 134206249, 18.02.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/399/26

Провадження № 1-кс/601/113/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року місто Кременець

Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець клопотання старшого слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_3 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026211010000087 від 16 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , розлученого, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше судимого 11.10.2021 Кременецьким районним судом Тернопільської області за ст. 126-1, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України покарання 3 роки обмеження волі,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6

встановив:

Старший слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_3 за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернувся до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що СВ Кременецького РВП ГУ НП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026211010000039 від 21 січня 2026 року, розпочатого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що в середині лютого 2026 року (конкретна дата досудовим розслідування не встановлена) у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення без мети збуту особливо небезпечних психотропних речовин.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання, перевезення без мети збуту особливо небезпечних психотропних речовин, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, всупереч ст. ст. 7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» та Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 №589, у 2025 році (конкретна дата досудовим розслідування не встановлена) ОСОБА_4 замовив у соціальних мережах особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).

В подальшому, ОСОБА_4 використовуючи послуги поштових відділень товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718) замовив у невстановленої досудової розслідуванням особи особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою 18,6831 грама та вказав такі відомості щодо одержувача « ОСОБА_8 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , відділення №4 «Нова Пошта» міста Кременець. Таким чином, ОСОБА_4 незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, ОСОБА_4 забрав 16.02.2026 близько 18 години 15 хвилин в пункті видачі №4 товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», що по вулиці Переліски, 18 міста Кременець Кременецького району Тернопільської області, отримав посилку із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору яка містить особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою в перерахунку на діючу речовину 18,6831 грама, що відповідно до Таблиці №2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188, є особливо великим розміром, без мети збуту. В подальшому ОСОБА_4 вказану посилку взяв у руки та почав переносити до власного місця проживання, однак був затриманий працівниками поліції.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні без мети збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

16.02.2026 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

17.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309 КК України.

Наявність підстав підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення є зібранні під час досудового розслідування докази, зокрема: висновками експерта за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів; допитів свідків; протоколом огляду місця події від 16.02.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 16.02.2026 та інші матеріали досудового розслідування, зазначення яких на даній стадії зашкодить досудовому розслідуванню.

Вищевказані докази об`єктивно пов`язують ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Щодо наявності обґрунтованої підозри, то положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є обґрунтованою та розумною.

Сукупність представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення звинувачення. Саме такий підхід застосовує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти продовженню вчинення ним злочинної діяльності, його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, після отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_4 може умисно ухилятися від явки до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду або переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Підтвердженням вказаного ризику є, зокрема, те, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, на строк від 5 до 8 років. Відповідно альтернативної міри покарання немає.

У зв`язку із чим, підозрюваний під час дії на території України воєнного стану в Україні, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати на місцевість, що перебуває на території громади, яка перебуває в тимчасовій окупації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 або за межі території України, а відтак у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути до кримінальної відповідальності.

Обґрунтовуючи необхідність застосування підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від слідства і суду та перешкоджати виконанню слідчих та процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_9 буде саме тримання під вартою. Таким чином, наявний ризик, передбачений

п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Наступний ризик, який вказує на необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, є ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

А відтак ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, насамперед не відшукані на даний час мобільні телефони, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить в повному обсязі виконання завдань визначених ст. 2 КПК України.

Таким чином, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого

п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, на теперішній час існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Відтак, оскільки органом досудового розслідування не встановлено усіх свідків даного злочину, вказані особи не допитані. Водночас, деякі з них можуть бути відомі ОСОБА_4 , а тому останній перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, особами які визнані свідками та особами, які можуть бути визнанні свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих слідчих та процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних. Крім того, вказані дії можуть перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на них тощо.

Поряд з цим, наявні дані кримінального провадження вказують на те, що до вчинення злочинів причетні інші, не встановленні на даний час, особи. У зв`язку із цим органом досудового розслідування проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на здобуття доказів причетності інших осіб до злочинної діяльності, на яких підозрюваний, перебуваючи на волі, може впливати.

Таким чином, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підтвердженням наявного ризику є те, що підозрюваний може штучно затягувати досудове розслідування, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо. Також, підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та судового слідства.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 , вчинив умисний тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів.

У випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний перебуваючи за місцем свого проживання, може продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також з метою залякування свідків у кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, проти життя та здоров`я особи, задля надання ними показань про обставини правопорушення на свою користь, у тому числі шляхом погроз.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою окрім як наявністю обґрунтованої підозри, обумовлюється також наявністю обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України. Застосувати більш м`які запобіжні заходи до підозрюваного ОСОБА_4 , не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при застосуванні особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких сторона обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із триманням під вартою стосовно підозрюваного не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрюваного обов`язків. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків на даному етапі досудового розслідування із застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні прокурор просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просять обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Дослідивши клопотання, додані до нього документи, заслухавши думку прокурора, який під час судового розгляду клопотання не довів потребу у застосуванні найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, та обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час.

16.02.2026 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

17.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309, КК України.

Наявність підстав підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення є зібранні під час досудового розслідування докази, зокрема: висновками експерта за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів; допитів свідків; протоколом огляду місця події від 16.02.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 16.02.2026 та інші матеріали досудового розслідування, зазначення яких на даній стадії зашкодить досудовому розслідуванню.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 - ч. 3 ст. 309 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 - покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

За змістом ч.4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, та повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, беззаперечних доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри пред`явленої ОСОБА_4 - слідчому судді не надано.

При цьому, необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче слідчий у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому розгляду, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, який передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України. Санкція ч.3 ст.309 КК України відносить інкримінований злочин до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до 8 років.

Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування, як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні, тобто ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків, експертів та дослідження їх судом.

При цьому, є достатні підстави вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у підозрюваного активні дії щодо впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, які також заявлені слідчим у клопотанні, не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду цього клопотання слідчим суддею.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання про наявність двох ризиків кримінального провадження, передбаченого статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час для ОСОБА_4 буде достатнім та необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, оскільки він раніше не судимий, є особою з постійним місцем проживання, а тому підстав для застосування більш суворого або більш м`якого запобіжного заходу під час розгляду не встановлено.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час, тобто заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 в період доби з 22:00 години по 07:00 годину, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 5 статті 194 КПК України.

Вказаний запобіжний захід буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Судом роз`яснено підозрюваному вимоги ст.ст.181, 194 КПК України та наслідки невиконання обов`язків, які покладаються на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 205, 206 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.

У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та в суд;

- не залишати у нічний час з 22 год. 00 хв. до 07 год.00 хв. своє житло за адресою: АДРЕСА_2 ;

- не відлучатися з населенного пункту, в якому він проживає, що за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- в разі зміни постійного місця проживання або місця роботи повідомити про це негайно слідчого, прокурора чи суд.

Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків визначити до 23 год. 59 хв. 16 квітня 2026 року.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Після оголошення ухвали негайно доставити підозрюваного ОСОБА_4 до місця його проживання та звільнити з-під варти в залі суду.

Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати у Кременецький РВП ГУНП в Тернопільській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 19 лютого 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1