Рішення № 134200694, 19.02.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/296/2026

Справа 557/2097/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Дацюк І.С.,

номер справи 557/2097/25,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 21 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферти) № 21.03.2025-100000447 .

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 22 000,00 грн, строком на 140 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 3 300 грн. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (25387.53 / 22000)/ 140 * 100%.

Відповідач не виконував зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути у розмірі 40 400,10 грн, з яких: тіло кредиту - 18 427, 43 грн, проценти 15 592,67 грн, неустойка - 6380,00 грн.

Позивач зауважує, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 5618,77 грн від 07 квітня 2025 року, 5838,77 грн від 22 квітня 2025 року, 6059,65 грн від 07 травня 2025 року, 6158, 44 грн від 21 травня 2025 року, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у зазначеному вище розмірі та судовий збір.

07 січня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, просить визнати розрахунок заборгованості таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Не заперечуючи укладення кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр» на описаних в позовній заяві умовах та отримання, передбачених договором грошових коштів у сумі 22 000,00 грн, відповідач зазначає, що ним було здійснено платежі по кредиту в розмірі 23 675, 63 грн, що перевищує розмір основного боргу та свідчить про повне погашення ним тіла кредиту. Крім того, відповідач вказав на кабальні умови кредитного договору, які є обтяжливими для виконання, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, зокрема положенням ст. 3, 13, 509, 1054-1 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач вважає пред`явлену до стягнення суму заборгованості завищеною та зазначає, що нараховані штрафні санкції мають ознаки подвійного стягнення, нараховані відсотки є явно завищеними та не відповідають принципу розумності. Неустойка, на переконання відповідача, є надмірною та підлягає зменшенню відповідно до ст. 551 ЦК України. Разом з цим, у разі незгоди суду з наведеним, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, пені та неустойки та не застосовувати несправедливі умови кредитного договору.

23 січня 2026 року від представника ТОВ «Споживчий центр» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позов підтримав, просив задовольнити. Вказує, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс - повідомленні на номер, вказаний відповідачем у договорі, при цьому сам відповідач не заперечує, що вказаний номер телефону йому не належить. Представник позивача вказує, що між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору). Зазначає, що відповідач заперечує правильність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості за договором.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні відповідач позов визнав частково на суму 15 000,00 - 20 000,00 грн, навівши аналогічні аргументи, зазначені ним у відзиві на позовну заяву, порушення умов договору в частині вчасного здійснення платежів пояснив своїм незадовільним майновим станом.

Процесуальні дії у справі

18 грудня 2025 року - позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

21 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 21 березня 2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, підтвердження кредитного договору, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п. 3.1 Пропозиції).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п. 3.3 Пропозиції).

Згідно заявки, сума кредиту 22 000,00 грн, строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 07 серпня 2025 року, реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику: 4627-05ХХ-ХХХХ-8943 (п. 2, 3,4 Заявки).

Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 3 300,00 грн (п. 6, 7 Заявки).

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (25387.53 / 22000)/ 140 * 100% (п. 10 Заявки).

Неустойка - 220 грн, за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 15 Заявки).

Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних (п. 16 Заявки).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті кредитного продукту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.

З Договору № ФК-П-2024/01-2 про надання послуг з переказу коштів від 04 січня 2024 вбчається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (платіжна установа) укладено договір, згідно за яким платіжна установа приймає на себе зобов`язання надавати торговцю послуги з переказу коштів, без відкриття рахунку.

Перерахування коштів у розмірі 22 000,00 грн підтверджено квитанцією сервісу іPay.ua від 05 грудня 2025 року, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua- 686636584, призначення платежу: видача за договором кредиту № 21.03.2025-100000447.

Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_1 у квитанції іPay.ua співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останнім у договорі (заявці) № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року.

Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складається із основного боргу 18 427,43 грн, процентів за період з 21 березня 2025 року по 07 серпня 2025 року 15 592, 67 грн, неустойки - 6380,00 грн, а всього 40 400,10 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Неустойкою (штрафом, пенею), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Мотиви та висновки суду

Суд, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Судом установлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 22 000,00 грн строком на 140 днів, тобто до 07 серпня 2025 року, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію, розмір яких визначений договором, та інші платежі.

21 березня 2025 року кредитні кошти були перераховані відповідачу.

Факт укладення договору та отримання кредитних коштів у ТОВ «Споживчий центр» на картку відповідач у судовому засіданні не заперечував.

Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складається із основного боргу 18 427,43 грн, процентів 15 592,67 грн та неустойки 6 380, 00 грн, а всього 40 400,10 грн.

Відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 34 020,10 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 18 427,43 грн, заборгованість за процентами за період з 21 березня 2025 року до 07 серпня 2025 року 15 592,67 грн.

Відносно доводів відповідача щодо кабальних та несправедливих умов кредитного договору в частині встановлених на нарахованих процентів, суд зазначає, що відповідач, підписуючи кредитний договір був достеменно обізнаний з його умовами та передбаченим розміром процентів, умов договору належним чином не виконував, кредитних коштів позивачу своєчасно не повертав.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак, у справі не встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» приховало від позичальника об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Заперечуючи проти розрахунку та розміру заборгованості, відповідачем правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована в установленому законом порядку, власних контррозрахунків не надано, тому вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

Водночас позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 6 380,00 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.

Заявляючи вказану вимогу, поза увагою позивача залишились положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 6 380,00 грн неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 34 020,10 грн.

Розподіл судових витрат

Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням частково задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2039,90 грн (3 028 х 0,8=2422,40, 34 020,10 х 100 : 40 400,10=84,21%, 2422,40 х 84,21% =2039,90).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000447 від 21 березня 2025 року в розмірі 34 020 гривень 10 копійок та судовий збір у розмірі 2 039 гривень 90 копійок, всього 36 060 (тридцять шість тисяч шістдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.

Суддя Оленич Ю.В.