Рішення № 134199700, 18.02.2026, Іванківський районний суд Київської області

№363/5787/25

№2/366/416/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н. Слободян, розглянувши у приміщенні суду в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Представник ТОВ «Іннова Нова», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з нього борг за договором надання грошових коштів у позику №7878880425 від 19.04.2025 в розмірі 23600,00 грн та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивував тим, що 19.04.2025 між відповідачем та позивачем ТОВ «Іннова-Нова», був укладений Договір надання грошових коштів у позику №7878880425, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику у розмірі 5000 грн, на строк 360 днів, а відповідач зобов`язалася повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Однак, відповідач взяті на себе за договором зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на дату підготовки позовної заяви до суду у нього виникла заборгованість в сумі 23600,00 грн, з них: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту, 7850 грн заборгованість за процентами, 10000 грн сукупна сума пені, 750 грн комісія за надання кредиту, які позивач разом з судовими витратами просить стягнути з відповідача.

Рух справи та процесуальні рішення

01.10.2025 позовна заява надійшла до Вишгородського районного суду Київської області та була передана на розгляд судді.

03.10.2025 ухвалою судді позовна заява з додатками передана за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області, куди надійшла 11.11.2025 та була передана на розгляд судді.

31.10.2025 представник відповідача подала заяву про повернення позовної заяви заявнику.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням представника позивача у АТ КБ «Приват Банк» витребувано письмові докази, які становлять банківську таємницю.

05.01.2026 надійшли додаткові пояснення представник позивача з доданими до них документами щодо перейменування позивача (ТОВ).

08.01.2026 надійшов відзив представники відповідача на позовну заяву та відповідь на додаткові пояснення.

13.01.2026 надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

16.01.2026 від представника відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив).

23.01.2026 надійшли додаткові пояснення з доданими до них документами від представника позивача

02.02.2026, на виконання ухвали суду, від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація щодо номера імітованої картки на ім`я відповідача та зарахування на неї коштів у сумі 5000,00 19.04.2025.

17.02.2026 від представника відповідача надійшло заперечення щодо належності та доказового значення відповіді банку.

У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Суд зазначає, що відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України розгляд справи здійснюється в межах заявлених вимог та на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язок суду надати мотивоване рішення не означає необхідності надавати детального відповіді на кожен аргумент чи твердження сторін.

Згідно зі встановленою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Проніна проти України , пункт 23 рішення, стаття 6 Конвенції зобов`язує національні суди належним чином мотивувати свої рішення, однак це не може тлумачитися як вимога надавати детальний відповідь на кожен довід сторін. Міра обґрунтування залежить від характеру рішення та обставин справи.

Враховуючи наведене, суд надає оцінку лише тим доводам сторін, які є істотними для вирішення спору по суті та можуть впливати на правові висновки суду, тоді як інші доводи, що не опитують встановлених обставин або не мають значення для правильного вирішення справи, не потребують окремого детального аналізу.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Щодо суб`єкта звернення

Суд зазначає, що доводи представника відповідача щодо відсутності повноважень представника позивача зводяться до формальних зауважень стосовно найменування юридичної особи та часу видачі окремих документів і не свідчать про відсутність волевиявлення позивача на звернення до суду з даним позовом.

Договір про надання правової допомоги від 06.05.2025 укладений між адвокатом та юридичною особою -ТОВ «Іннова Фінанс», що підтверджує наявність між ними договірних правовідносин та волевиявлення товариства на здійснення представництва його інтересів у суді.

Сам по собі факт подальшої зміни найменування юридичної особи не припиняє її цивільної правосуб`єктності та не свідчить про припинення або недійсність укладеного договору.

Подання ордера, у якому зазначене інше найменування юридичної особи, саме по собі не свідчить про участь у справі іншого суб`єкта , якщо з матеріалів справи вбачається правонаступність або зміна найменування без зміни організаційно-правової форми та ідентифікаційного коду юридичної особи.

Судом встановлено, що 05.01.2026 представником позивача подано рішення товариства про зміну найменування від 05.09.2025, що усуває сумніви щодо ідентифікації суб`єкта звернення до суду.

Наявність у тексті позовної заяви розбіжності у найменуванні юридичної особи суд розцінює як технічні неточності, які не перешкоджають встановленню особи позивача, з огляду на подані установчі документи та відсутність спору щодо факту укладення кредитного договору саме з цим товариством.

Доводи сторони відповідача про відсутність належних повноважень представника у зв`язку з передачею справи за підсудністю суд відхиляє, оскільки зміна суду, у якому розглядається справа, не є новим зверненням до суду і не потребує повторного оформлення ордера на представництво.

Передача справи за підсудністю не припиняє процесуальних повноважень представника, наданих для ведення конкретної справи.

У сукупності наведене свідчить про те, що позов подано належним суб`єктом, а доводи відповідача щодо відсутності повноважень представника спрямовані на формальне ускладнення розгляду справи та не спростовують ані факту звернення позивача до суду, ані наявності у нього процесуальної правоздатності та дієздатності.

Щодо доводів відповідача про неналежність та недопустимість доказів

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неналежності та недопустимості поданих позивачем доказів.

Розрахунок заборгованості є письмовим доказом у розумінні статей 7678 ЦПК України та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Відсутність такого розрахунку статусу первинного бухгалтерського документа не зумовлює його автоматичної недопустимості, оскільки він відображає структуру та обсяг заявлених вимог і перевіряється судом шляхом співставлення з умовами договору, графіком платежів, даними щодо надання кредиту та іншими матеріалами справи.

Посилання відповідача на наявність у матеріалах справи анкети клієнта, датованої 23.09. 2025 року, як на доказ «формування документів заднім числом», є безпідставними. Зазначений документ є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та містить відомості про дату отримання кредиту 18.04. 2025 року, суму наданого кредиту 5000 ,00 грн, а також дані про електронний платіжний засіб та спосіб ідентифікації позичальника через систему BankID НБУ. Формування витягу пізнішою датою не свідчить про створення зобов`язання після укладання договору, а лише відображає фіксацію раніше вчинених дій у системі кредитодавця.

Так само зауваження щодо розбіжностей у найменуванні юридичної особи в окремих документах та наявності відбитка печатки із попереднім найменуванням не оскаржують факту укладання кредитного договору, надання відповідачу грошових коштів та наявності непогашеної заборгованості. З наданих суду виписок є Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що ТОВ «Іннова-фінанс» та ТОВ «Іннова-нова» мають один і той самий ідентифікаційний код юридичної особи 44127243, що свідчить про зміну найменування без припинення юридичної особи.

Зміна найменування не впливає на обсяг цивільної правосуб`єктності товариства та не породжує правонаступництва, а тому не ставить під сумнів належність позивача у цій справі

За таких обставин доводи відповідача мають формальний характер та не опитують встановлених судом обставин щодо виникнення між сторонами кредитних правовідносин та невиконання відповідачем зобов`язань за договором.

Щодо укладення договору, надання коштів та нарахованої заборгованості

19.04.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит №7878880425, відповідно до якого: сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 грн, строк кредиту (строк дії Договору) - 360 днів, процентна ставка фіксована. Згідно п. 2.6.1 договору стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.2.5. цього Договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї з дат, яка настане раніше). Відповідно до п.2.7. Договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Договір про надання грошових коштів у кредит №7878880425 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - 5120 (а.с. 17-29).

Відповідачем в електронній формі також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.34-36).

Відповідно до інформації, наданої АТ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 . 19.04.2025 зазначену на платіжну картку було зараховано платіж у сумі 5000,00 грн, платник: CASH2CARD A2C EASYCASH, Unavailable.

Відповідачем не надано жодного доказу отримання 19.04.2025 грошових коштів у сумі 5000,00 грн з іншого правового підґрунтя, ніж на підставі спірного кредитного договору, а також не доведено, що вказане зарахування є помилковим та безпідставним.

Сам факт використання кредитодавцем платіжного сервісу (CASH2CARD A2C EASYCASH) як технічного способу переказу коштів не спростовує факту виконання ним обов`язку щодо передачі кредитних коштів позичальнику.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 23.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №7878880425 від 19.04.2025 становить 23600,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7850,00 грн - заборгованість за процентами; 750,00 грн - заборгованість за комісією, 10000,00 грн - пеня. (а.с.48-49).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно зі ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Надані позивачем докази, на підтвердження укладення з відповідачем 19.04.2025 кредитного договору №7878880425 та перерахування на його підставі кредитних коштів відповідачу в сумі 5000,00 грн суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми.

Суд констатує, що представником відповідача, адвокатом Артем`євою Н.А., не заперечуються факти укладення між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 19.04.2025 кредитного договору №7878880425 та отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за вказаним договором в сумі 5000,00 грн. ( у направлених до суду документах, в основному вона посилається на відсутність первинних документів руху коштів, неправомірність нарахування пені). Водночас представник відповідача не погоджується з наявністю у позивача права вимагати дострокового повернення суми кредиту, оскільки строк кредитування, передбачений договором, тривалістю 360 днів, на момент звернення позивача до суду із позовною заявою, ще не сплив.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено 19.04.2025 строком на 360 днів, до 14.04.2026. При цьому, позивач звернувся до суду з позовом 30.09.2025, тобто достроково.

Згідно із п.5.1.11 Договору Товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у поряду та випадках, передбачених в п.6.4. договору.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в Особистий кабінет Позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі (або окремо надану Позичальником Товариству) та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону Позичальника зазначений в Договорі або в його Особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в Месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом Договору на додаткові контактні дані Позичальника, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Позичальником або зазначені ним в Особистому кабінеті). Моментом отримання Позичальником повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення.

Тобто договір прямо передбачає можливість направлення вимоги шляхом SMS-повідомлення на номер, зазначений позичальником, а доказів зміни відповідачем контактного номера або неналежності такого способу зв`язку суду не надано.

В даному випадку Позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором) протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що Позичальник усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від Товариства вищезазначеної вимоги (повідомлення), у Позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення Позичальнику повідомлення (вимоги) та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги (повідомлення). В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги (повідомлення), повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору між сторонами підписано графік платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язувалася сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом у розмірі по 1500,00 грн з травня 2025 по жовтень 2025 та у розмірі 1305,00 грн з листопада 2025 по квітень 2026, а сплатити тіло кредиту зобов`язана 14.04.2026 у розмірі 5000,00 грн. (а.с. 28 звор.- 29). Перший платіж за графіком, який підлягає сплаті у травні 2025 року, відповідачем не здійснений, у зв`язку з чим станом на 23.06.2025 прострочення перевищувало один календарний місяць.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги заявлені про повернення всієї суми заборгованості за тілом кредиту (5000,00 грн), строк сплати якого встановлений 14.04.2026, і станом на час звернення до суду (30.09.2025) ще не закінчився.

Позивач надав суду довідку ТОВ «Мобізон» №130126-02 від 13.01.2026, з якої слідує, що 23.06.2025 на номер телефону НОМЕР_3 відправником finsfera о 09:42 доставлено SМS-повідомлення з текстом: Zgidno punktu 6.4 dogovoru, vimoga kompaniyi, dostrokove vikonfnnya zobovyazan za kreditom v povnomu obsyazi! 0800310121 (а.с.170) Відповідні послуги з надійслання повідомлень здійснені на підставі договорів, укладених між ТОВ «Мобізон» та ТОВ «Іннова фінанс» (а.с.164-169)

Суд встановив, що після направлення 23.06.2025 повідомлення, позичальник протягом передбаченого 30-денного строку порушення не усунула, що підтверджується відсутністю доказів погашення заборгованості.

З урахуванням встановлених обставин, після виконання вимог п. 6.4 договору та у відповідності до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги позивача про стягнення тіла кредиту у розмірі 5000,00 грн, строк сплати якого станом на час звернення до суду не настав, підлягають задоволенню, оскільки позов подано 30.09.2025, тобто після спливу 30-денного строку, передбаченого договором та ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Що стосується поточної заборгованості за відсотками за користування грошовими коштами, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що договір про надання грошових коштів у позику №7878880425 від 19.04.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за процентною ставкою: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї з дат, яка настане раніше).

Як зазначено у позовній заяві, ТОВ «Іннова Фінанс» нараховано ОСОБА_1 заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом нарахована по 23.09.2025 року включно, що відображено у розрахунку заборгованості (а.с.48-49).

Суд зазначає, що розрахунок заборгованості по процентах проведений позивачем у відповідності до умов кредитного договору №7878880425 від 19.04.2025, з урахуванням дати надання грошових коштів у кредит (19.04.2025) та процентної ставки 1%, зазначеної у п 2.6.1. Договору, та в межах 180 календарних днів з дати укладення договору.

Доказів сплати позивачу заборгованості за процентами в сумі 7850,00 грн за користування кредитними коштами відповідачем матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано суду власного контррозрахунку заборгованості по процентах перед позивачем на спростування правомірності чи розміру нарахування процентів, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, свідчить про недоведеність заперечень щодо розміру нарахований відсотків.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 7850,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості з комісії суд звертає увагу на таке

Згідно п.2.7 кредитного договору №7878880425 від 19.04.2025 комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту день надання кредиту (а.с.18).

У графіку платежів, як Додатку №1 до Договору про надання грошових коштів у кредит №7878880425 від 19.04.2025 у графі 8 зазначено «комісія за надання кредиту», яка становить 750 грн та стягується з позичальника одноразово (а.с.28,зворот-29).

Отже, Кредитним договором №7878880425 від 19.04.2025 передбачено стягнення комісії одноразово, а не за обслуговування кредитної лінії щомісячно.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Однак, умовами кредитного договору погоджено фіксовану одноразову комісію за надання кредиту. Будь-яких умов про оплатність послуг (нарахування комісії) послуг з надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, - цей кредитний договір не містить.

Суд враховує, що комісія за надання кредиту є одноразовим платежем, прямо визначеним у договорі, її розмір є фіксованим, не залежить від строку користування кредитом та не має ознак прихованої процентної ставки чи плати за супровід кредиту, а тому сама по собі не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене вище, судом не встановлено нікчемність положень пункту 2.7 кредитного договору щодо нарахування позивачем одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 750,00 грн, а тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення нарахованої пені

Позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. пені, нарахованої за порушення зобов`язання позичальником за період з 20.05.2025 по 23.09.2025.

У п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Законодавцем до цієї норми зміни не вносились, вона є чинною.

Позивачем не враховано зазначених перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок штрафу за період з 20.05.2025 по 23.09.2025, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 57,63% (заявлено 23600,00 грн, задоволено 13600,00 грн (суд відмовляє у стягненні пені)), з огляду на зазначену вище норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1396,03 грн.

Щодо витрат сторін на правову допомогу

Судом установлено, що сторони заявили вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Водночас позивач зазначив про подання доказів таких витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду. За таких обставин питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню судом шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 246 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання грошових коштів у кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість договором надання коштів у кредит №7878880425 від 19.04.2025 в розмірі 13600,00 грн, з них: 5000,00 грн - заборгованість за позикою, 7850,00 грн - заборгованість за процентами, 750,00 грн сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір в розмірі 1396,03 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 18.02.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10. Код ЄДРПОУ: 44127243).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 )

Суддя Наталія СЛОБОДЯН