Ухвала суду № 134199200, 18.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3108/26

Провадження № 1-кс/344/1594/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026090000000094 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_7 за погодженням з прокурором ОСОБА_8 , звернувся з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що у ході проведення досудового розслідування встановлено, що 16 лютого 2026 року близько 18 год 10 хв, водій ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та керуючи транспортним засобом «Всюдихід Самостійно складений», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в світлу пору доби рухався автодорогою Р-24 зі сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський», зокрема по вул. Центральній в с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області за напрямком до селища Верховина. В салоні указаного транспортного засобу на передньому пасажирському сидінні він перевозив одного пасажира ОСОБА_9 .

При цьому, водій ОСОБА_5 , діючи з кримінально протиправною недбалістю, порушуючи заборону водієві щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, проїжджаючи ділянку дороги в районі нерегульованого перехрестя з вул. Скоревича в с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, де конфігурація асфальтованої проїжджої частини автодороги Р-24 (вул. Центральної) має заокруглення вліво за його ходом руху, був не уважний; не обрав безпечної швидкості руху; не враховував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, і маючи об`єктивну можливість спостерігати пішохода ОСОБА_10 , яка в цей час перебувала за правим краєм асфальтової проїжджої частини дороги (вул. Центральної) на ґрунтовій дорозі перехрестя з вул. Скоревича, не впорався з керуванням, внаслідок чого правою частиною свого автомобіля вчинив наїзд на останню.

У вищезазначений спосіб ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:

п. 1.5., в якому вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 2.9., в якому зазначено, що водію забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 12.1 згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення водієм ОСОБА_5 указаних правил безпеки дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої спричинено смерть пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 лютого 2026 року, о 00 год 30 хв ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

17 лютого 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Голови Верховинського району, Івано-Франківської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Обґрунтованість підозри повністю підтверджується протоколом огляду місця події від 17.02.2026 в ході якого зафіксовані механічні пошкодження транспортного засобу, осип скла, особисті речі ОСОБА_11 , та її труп, що знаходяться за межами асфальтованої частини автодороги Р-24, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, може вчинити такі дії;

- п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілих, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, злочин вчинений неподалік місця проживання підозрюваного, а тому свідками події можуть бути особи, з якими підозрюваний знайомий. Окрім цього свідком події є пасажир автомобіля ОСОБА_9 , який перебував з підозрюваним у товариських стосунках;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема враховуючи віддаленість органу досудового розслідування від місця проживання підозрюваного, а також зважаючи на те, що ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, то перебуваючи на волі він може не прибувати за викликами слідчого, прокурора та суду під приводом різних обставин особистого характеру і таким чином затягувати досудове розслідування та судовий розгляд справи.

З огляду на викладені ризики, на думку сторони обвинувачення, до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального провадження та запобігти вказаним ризикам .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.

Слідчий підтримав клопотання.

Захисник у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, вказав, що наведені ризики не виправдовують застосування відносно підозрюваного вказаного запобіжного заходу. Просив врахувати, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, є фізичною особою-підприємцем, позитивно характеризується по місцю проживання, чотирьох дітей, яких потрібно утримувати. Щодо ризику незаконно впливати на свідків - єдиний свідок в даному кримінальному провадженні був допитаний, а потерпіла надала заяву, згідно з якою підтвердила, що немає претензій до водія ОСОБА_12 з приводу ДТП 16.02.2026. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у випадку, якщо слідчий суддя перейде до переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, перебувають матеріали кримінального провадження № 12026090000000094 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

17.02.2026 ОСОБА_5 затримано згідно ч. 4 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

17.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме про те, що він підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів, які містяться в матеріалах клопотання: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.02.2026, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.02.2026, акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №6 від 16.02.2026 з результатом 2,07 проміле, протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 17.02.2026.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_12 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, може вчинити такі дії. Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих, так як досудове розслідування лише розпочато, встановлюються очевидці події, злочин вчинений неподалік місця проживання підозрюваного, а тому свідками події можуть бути особи, з якими підозрюваний знайомий. Також існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, те, що має вищу освіту, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, та повнолітню дитину, яка навчається; є фізичною особою-підприємцем з 06.09.2007, раніше не судимий. Позитивно характеризується за місцем проживання, є батьком багатодітної сім`ї. Офіційних даних про доходи не надано. Зі слів такі становлять близько 6000 грн. в місяць. Однак, на думку слідчого судді такі дані про особу не є достатніми та не були стримуючим фактором, враховуючи обставини саме даного інкримінованого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_12 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, тобто є тяжким злочином.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якому підозрюється ОСОБА_12 .

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

Застосування цілодобового домашнього арешту, не здатне запобігти ризикам.

Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, в стані алкогольного сп`яніння, застосування до ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є прийнятним.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вже, зазначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_12 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 квітня 2026 року, з урахуванням строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк дії ухвали до 16 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали - 19.02.2026.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1