Ухвала суду № 134192152, 18.02.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/1469/24

Номер провадження 2-р/184/1/26

18 лютого 2026 року

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

представника відповідача Губорєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в режимі відео конференції заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» «про відшкодування матеріальної шкоди», -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про роз`яснення рішення від 08.07.2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» «про відшкодування матеріальної шкоди» та просить суд роз`яснити рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року у даній цивільній справі, а саме, чи підлягають оподаткуванню суми матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника та щомісячна грошова компенсація матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника. В обґрунтування посилається на те, що рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 42075,00 грн. - відшкодування витрат на поховання загиблого чоловіка ОСОБА_3 ; 185 577,92 грн. - матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника за період з 27.07.2021 року по 31.10.2024 року включно. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» здійснювати сплату ОСОБА_1 щомісяця грошову компенсацію матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 5544,44 грн., починаючи з листопада 2024 року та довічно. Зазначено, що у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, розмір щомісячної виплати відшкодування шкоди підлягає відповідному збільшенню на коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Коефіцієнт визначається шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати за розрахунковий період на і розмір мінімальної заробітної плати за попередній період. Виплати матеріальної шкоди здійснювати, встановивши дату виплати - першого числа кожного місяця. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2276,52 коп. Відповідачем у добровільному порядку розпочато виконання судового рішення, що підтверджується випискою по рахунку позивача ОСОБА_1 . Так, 18.12.2025р. зараховано 142 894,99 грн. як матеріальна шкода за грудень 2025: зараховано 42075,00 грн. як витрати на поховання чоловіка ОСОБА_1 за 12.2025; 24.12.2025 зараховано 59769,06 грн. як компенсація матеріальної шкоди за період з 11.2024 по 12.2025. У рішенні Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року міститься роз`яснення щодо оподаткування стягуваних сум, а саме: «згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 його пункту). Відповідно до пункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20 (провадження №61-1св21).» Отже, за логікою суду стягнуті суми не підлягають оподаткуванню. Проте, резолютивна частина рішення не містить чіткої вказівки, чи присудив суд суми на користь позивача з урахуванням податків і зборів чи без такого урахування. Наведене призвело до неоднозначного тлумачення рішення сторонами по справі. Так, позивач вважає, що стягнуті за рішенням суду суми не підлягають оподаткуванню, оскільки судом зазначено про це у рішенні від 08 липня 2025 року. Відповідач же вважає, що зазначені суми підлягають оподаткуванню і виплату здійснив саме з цих міркувань. Так, відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.02.2026 відносно ОСОБА_1 , за грудень 2025 року, вбачається, що із нарахованої суми 263200,08 грн. утримано податку 47376,02 грн. та військового збору 13160,01 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у їх відсутності, доводи, висловлені в заяві, підтримують.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про роз`яснення рішення від 08.07.2025 року та просить залишити її без задоволення, надала заперечення на заяву.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши заяву та додані докази, приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області (справа №184/1469/24) від 08.07.2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 42075,00 грн. - відшкодування витрат на поховання загиблого чоловіка ОСОБА_3 ; 185 577,92 грн. - матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника за період з 27.07.2021 року по 31.10.2024 року включно. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» здійснювати сплату ОСОБА_1 щомісяця грошову компенсацію матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 5544,44 грн., починаючи з листопада 2024 року та довічно. Зазначено, що у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, розмір щомісячної виплати відшкодування шкоди підлягає відповідному збільшенню на коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Коефіцієнт визначається шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати за розрахунковий період на і розмір мінімальної заробітної плати за попередній період. Виплати матеріальної шкоди здійснювати, встановивши дату виплати - першого числа кожного місяця. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2276,52 коп.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про роз`яснення рішення від 08.07.2025 року та просить суд роз`яснити рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року у даній цивільній справі.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 ЦК України).

Касаційний суд вказує, що для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників.

Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Законодавець не передбачив у статті 1 ЦК України можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (постанова Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2025 року в справі №638/7132/15-ц (провадження №61- 18013свп23)).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.

Згідно з ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.02.2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.11.2024 року у справі №759/212/20.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного суду від 13.02.2019 року у справі №130/1001/17 (провадження №51-7588км18), від 18.01.2021 року у справі №Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29.09.2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21), від 17.01.2024 року у справі №932/9029/23 (провадження №61-16072 св 23), від 19.02.2024 року в справі №932/3602/22 (провадження №61-7598св23).

Тому Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

При цьому касаційний суд враховує, що механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №130/1001/17, від 18.01.2021 року у справі №5-23/75-02, від 29.09.2021 року у справі №166/1222/20).

Враховуючи викладене, касаційний суд підкреслює: проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

При цьому як позивач підтверджує, що рішення суду виконано відповідачем в повному обсязі. Як наслідок, враховуючи вищезазначене деталізація в рішенні суду в даній справі питання, пов`язаного з оподаткуванням стягнутої суми є зайвою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях і судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про роз`яснення рішення від 08.07.2025 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258, 260, 261, 271, 353, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» «про відшкодування матеріальної шкоди» - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш