Ухвала суду № 134185132, 16.02.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/17673/25

Провадження 1кп/712/521/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4 (приймав участь дистанційно, в

режимі відеоконференції), ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12023000000001637 від 02.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси Черкаською перебуває кримінальне провадження №12023000000001637 від 02.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування клопотань про продовження запобіжних заходів обвинуваченим зазначає, що 22.12.2025 Печерським районним судом міста Києва відносно ОСОБА_8 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу - до 18.02.2026; 22.12.2025 Печерським районним судом міста Києва відносно ОСОБА_9 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу - до 18.02.2026; 22.12.2025 Печерським районним судом міста Києва відносно ОСОБА_10 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу - до 18.02.2026; 23.12.2025 Печерським районним судом міста Києва відносно ОСОБА_11 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, терміном до 20.02.2026 включно. При цьому судом на ОСОБА_11 покладено наступні обов`язки: - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; - здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю.

Продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту - обумовлюється забезпеченням виконання покладених на них процесуальних обов`язків та наявністю ризиків, передбачених: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Також, на користь зазначених вище ризиків вказує і той факт, що злочини, які інкримінуються обвинуваченим, вчинені у складі організованої групи, що в свою чергу свідчить про те, що усі члени цієї групи були обізнані з можливими наслідками, у випадку викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, проте все одно продовжували вчиняти злочини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, здійснюючи їх зухвало з порушенням нормальної життєдіяльності громадського суспільства, у тому числі у денну пору доби. Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, крім тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та більш м`які запобіжні заходи, ніж домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_11 , не зможе ефективно попередити спроби обвинувачених ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотаннях. Обрання більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам. Водночас, оскільки обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, враховуючи, що вчинені останніми кримінальні правопорушення порушують нормальні відносини у суспільстві, збут психотропних речовин викликає у інших осіб, які їх вживають невідворотні наслідки погіршення загального стану здоров`я, зважаючи на вартість заборонених речовин на «чорному ринку», відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо нього.

Захисник ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , надав суду письмове заперечення на клопотання про продовження строку тримання під вартою, просив суд змінити ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, цілодобового домашнього арешту або особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язків передбачених ст. 194 КПК України, з підстав, викладених у запереченні, а саме просив врахувати, що ОСОБА_9 навчався в коледжі з 01.09.2020 року за спеціальністю «Технологія харчування», навчався добре, проявляв інтерес до обраної спеціальності, характеризується за місцем навчання позитивно. Також, ОСОБА_9 має третю групу інвалідності, інвалідність з дитинства. В амнезії багаторазові ремісії і зриви. З 06.06.2023 року перебуває на програмі замісної терапії і регулярно отримує лікування методин 100 мг на добу. Має порушення сну та зниження апетиту. Також, ОСОБА_9 по теперішній час проходить курс соціально-психологічної реабілітації в закритому стаціонарі у центрі ГС «Міжнародна антинаркотична асоціація», рекомендований курс 6 місяців реабілітації та 6 місяців ре соціалізації. ОСОБА_12 має на утриманні батьків пенсіонерів, ОСОБА_13 , який являється інвалідом 2 групи, та мати ОСОБА_14 ,. ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка тяжко хворіє, що підтверджується медичною документацією. Також, ОСОБА_9 має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника ОСОБА_4 .

Захисник ОСОБА_5 на підготовчому судовому засіданні не заперечував проти продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав думку прокурора.

Захисник ОСОБА_6 на підготовчому судовому засіданні просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника та заперечував проти продовження строку тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 на підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , просив змінти обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_15 підтримав думку захисника, просив змінити запобіжний захід на більш м який.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються вирішення клопотань про продовження запобіжних заходів, заперечення захисника ОСОБА_4 з додатками, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування №12023000000001837 від 02.09.2023 року: Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/30651/25-к) від 27.06.2025 року відносно ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.12.2025 року, який діє до 18.02.2026 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/30646/25-к) від 27.06.2025 року відносно ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.12.2025 року (справа №757/64654/25-к), який діє до 18.02.2026 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/30826/25-к) від 30.06.2025 року відносно ОСОБА_11 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2025 (справа 757/40183/25-к) продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у вигляді цілодобового домашнього арешту. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2025 року (справа №757/48086/25-к) застосовано до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/64846/25-к) продовжено строк застосування до ОСОБА_11 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання, з 22:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, до 20.02.2026 включно.Зобов`язано виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/48082/25-к) від 03.12.2025 року відносно ОСОБА_10 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа №757/64657/25-к) від 22.12.2025 року продовжено строк тримання під вартою до 18.02.2025 року.

На думку суду, продовження строку запобіжних заходів тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 обумовлене тим, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчими суддями при обранні запобіжних заходів обвинуваченим та дані ризики не зменшилися.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Тобто, фактично, інститут запобіжного заходу введений у кримінальний процес для того, щоб саме запобігати спробам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.

Суд вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі організованої групи, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від девяти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Обвинувачені усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання їх винними, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, можуть переховуватися від суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Також, враховуючи сталість організованої групи і зв`язки її членів в кримінальному середовищі, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 перебуваючи на волі, а обвинувачений ОСОБА_11 на більш м`якому запобіжному заході, ніж домашній арешт, можуть вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності;

На думку суду, стороною обвинувачення доведено, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а обвинувачений ОСОБА_11 на більш м`якому запобіжному заході, ніж домашній арешт, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаних осіб. При встановленні наявності ризику впливу на свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), ті ж самі дії обвинувачені можуть вчиняти і з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

На думку суду продовжує існувати ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик може бути виражений у створенні обвинуваченими штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінальних правопорушень до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ними у подальшому захисних версій. Окрім цього, перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а обвинувачений ОСОБА_11 на більш м`якому запобіжному заході, ніж домашній арешт, зможуть попередити інших учасників організованої групи, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином;

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у яких обвинувачуються. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачені можуть і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинувачених, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення їх життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки збут наркотичних засобів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток.

Суд при вирішенні питання про продовження строків запобіжних заходів враховує особи обвинувачених, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та були засуджені, зокрема за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, а обвинувачений ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_11 на сьогоднішній день в силу ст. 89 КК України вважаються раніше не судимими, але суд враховує, що вони раніше притягувалися до кримінальної відповідальності та були засуджені, зокрема за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Обвинувачений ОСОБА_9 являється інвалідом 3 групи з дитинства.

Суд також враховує, що злочини, які інкримінуються обвинуваченим, вчинені у складі організованої групи, що в свою чергу свідчить про те, що усі члени цієї групи були обізнані з можливими наслідками, у випадку викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, проте все одно продовжували вчиняти злочини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 Соснівським районним судом м. Черкаси 05.11.2025 року був оголошений в розшук у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Суд вважає неможливим застосувати до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 більш м`яких запобіжних заходів, у порівнянні з триманням під вартою, а саме: особисте зобов`язання; заставу; домашній арешт, оскільки вищевказані запобіжні заходи за своєю сутністю та характером не зможуть запобігти вищеперерахованим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Саме продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність продовження застосування запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою в межах двомісячного строку, підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший більш м`який суд не вбачає.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Також, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_11 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 2 (два) місяці, заборонивши останньому залишати місце проживання з 22:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги та продовжити покладені на ОСОБА_11 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 31, 177-178, 331, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з дня винесення даної ухвали, тобто по 16 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з дня винесення даної ухвали, тобто по 16 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з дня винесення даної ухвали, тобто по 16 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави. як альтернативного запобіжного заходу.

Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 2 (два) місяці, заборонивши останньому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, по 16 квітня 2026 року включно.

Продовжити покладені на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- утримуватись від спілкування з обвинуваченими, свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16.02.2026 року.

Повний текст ухвали проголошено 17.02.2026 року о 14 годині 30 хвилин.

Головуючий: