Рішення № 134179878, 11.12.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8692/19

Провадження №2/367/321/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, а саме: просила суд визначити порядок користування житловим будинком та господарчими спорудами по АДРЕСА_1 співвласникам ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) відповідно до варіанту № 1 експертного висновку, визначивши порядок користування зазначеною земельною ділянкою співвласникам у наступних розмірах: їй - користування земельною ділянкою площею 0,1057 га, що складає 3/4 частини у спільному майні та ОСОБА_2 - користування земельною ділянкою площею 0,0352 га., що складає 1/4 частини у спільному майні; зобов`язати ОСОБА_2 знести встановлену ним огорожу за власні кошти та судові витрати по сплаті судового збору, витрат на правову допомогу та судову експертизу покласти на відповідача. Позов мотивувала тим, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності в розмірі 3/4 частини їй, як спадок від матері ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.02.2006 року та у розмірі 1/4 відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.05.1984 року. Будинок знаходиться на земельній ділянці обліковий номер 3210946200:01:024:0015, загальною площею 0,1409 га., що перебуває у власності територіальної громади та за рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 09 листопада 2006 року № 114/6-5 на заяву співвласників будинку про закріплення за будинковолодінням земельної ділянки, земельна ділянка площею 1467 кв.м. надана в користування для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи позивачем було подано заяву про зміну предмету позову просила суд змінити позовні вимоги, а саме: виділити їй у володіння в натурі 77/100 житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 74,6 кв.м. відповідно до варіанту № 2 поділу житлового будинку з експертного висновку № 840/12-2019 від18.12.2019 року; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1409 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) за схемою визначеною у варіанті № 2 експертного висновку для розробки необхідної документації із землеустрою; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1409 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам у наступних розмірах: користування земельною ділянкою площею 1056,75 кв.м. що складає 3/4 частини у спільному майні - їй та користування земельною ділянкою площею 352,25 кв.м., що складає 1/4 частини у спільному майні відповідачу; зобов`язати ОСОБА_2 знести встановлену огорожу між ОСОБА_3 та ним на спірній ділянці за власні кошти; судові витрати покласти на відповідача.

Згідно ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2023 року

замінено у справі № 367/8692/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 в ході розгляду справи подано позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою (нова редакція). Заяву мотивує тим, що ОСОБА_3 отримала у спадок від матері ОСОБА_4 3/4 частини будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на частину будинку виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.02.2006 року. Інша частина будинку у розмірі 1/4 успадкована ОСОБА_2 . Право власності на частину будинку виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.05.1984 року. Будинок знаходиться на земельній ділянці обліковий номер 3210946200:01:024:0015 (за кадастровим планом), загальна площа земельної ділянки 0, 1408 га. Земельна ділянка під будинком перебуває у власності територіальної громади. Співвласники будинку подали заяву до Коцюбинської селищної ради Київської області про закріплення за будинковолодінням земельної ділянки. 09 листопада 2006 року рішенням № 114/6-5 селищної ради вирішено надати в користування земельну ділянку площею 1467 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування ділянкою виникло на підставі рішення № 114/6-5 Коцюбинської селищної ради від 09 листопада 2006 року, згідно якого надано в користування земельну ділянку площею 1467 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд. До прийняття рішення вони користувались земельною ділянкою на тих же підставах, що і колишні власники - спадкодавці. Колишні власники будинку отримали право користування земельною ділянкою на підставі, рішення від 16.12.1953 року № 23 Коцюбинської селищної ради, як зазначено у короткій технічній характеристиці. Спадкодавець - ОСОБА_4 право власності на частину 1/2 частини будинку мала на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 (власність подружжя), іншу 1/4 частину будинку успадкувала 30.05.1984 року. Відповідач - ОСОБА_2 також успадкував 1/4 частину будинку 30.05.1984 р. З метою отримання у власність частини земельної ділянки, яка відповідає належній їй частині будинку, в липні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до сільської ради для поділу ділянки та отримання погодження на виготовлення землевпорядної документації, проте згоди від відповідача не отримала. Заява про внесення змін до рішення № 114/6-5 була відхилена сільською радою, відмова мотивована тим, що співвласники повинні розділити між собою земельну ділянку на підставі мирової угоди. Вона має намір отримати у власність частину земельної ділянки, яка відповідає належній їй частині будинку, проте не може узгодити з співвласником порядок поділу та користування земельною ділянкою. Крім того, відповідач встановив огорожу на ділянці, технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у нього відсутня, не погодивши межі та виділив собі 0,0582 га земельної ділянки. Вважає, що такими діями відповідач порушує її права та чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Також вважає, що в зв`язку з тим, що відповідачу належить право власності на 1/4 частини будинку, яке він набув 30.05.1984 р., то і земельну ділянку (майнове право на користування) необхідно ділити пропорційно до належної частки у спільному майні. Запропоновані варіанти поділу згідно експертного висновку відповідача не влаштовують, саме із-за розмірів ділянки. Оскільки, сторони не можуть у добровільному порядку досягти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою. вимушена звернутись до суду. Просить суд здійснити поділ в натурі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками яким належать ідеальні частки в розмірах 3/4 та 1/4 з відступом від ідеальних часток згідно з варіантом 2 поділу житлового будинку висновку експерта № 840/12- 2019 від 18.12.2019 шляхом: виділення в окреме будинковолодіння ОСОБА_1 житловий будинок та господарські будівлі/споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до варіанту поділу житлового будинку та господарських споруд № 2, табл. № 12 висновку експерта №840/12-2019 від 18.12.2019; визнання за позивачем права власності на 74,6 кв.м. (арифметична частка 77/100) По житловому будинку та господарськими будівлями і спорудами зазначеними в варіанті поділу житлового будинку та господарських споруд № 2, табл. № 12 висновку експерта №840/12-2019 від 18.12.2019 та виплатою компенсації відповідачу у розмірі 28695 грн. Припинити за позивачем право спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1409 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 співвласникам у відповідності до варіанту № 2 встановлення порядку користування земельною ділянкою до варіанту № 2 поділу житлового будинку, господарських будівель і споруд висновку експерта № 840/12- 2019 від 18.12.2019 (Додаток № 4) для розробки необхідної документації із землеустрою - ОСОБА_1 для доступу до відповідної частини будинку надати в користування земельну ділянку площею 1056,75 кв.м. Зобов`язати ОСОБА_2 очистити земельну ділянку від речей та будь-яких будівельних матеріалів, які знаходяться на земельній ділянці не в його частині за власні кошти. Судові витрати покласти на відповідача.

В матеріалах справи мітиться письмова заява (пояснення по справі № 367/8692/19) представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О.В. Зі змісту якої вбачається, що позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона разом з відповідачем успадкували, в різних частках нерухоме майно (частка позивача при цьому є більшою), а тому, на думку позивача вона має право на більшу частину земельної ділянки на якій розміщений успадкований житловий будинок. При цьому, зазначає, що сторони спору, до прийняття рішення про надання їм у спільне користування земельної ділянки (рішення № 114/6-5 Коцюбинської селищної ради від 09.11.2006 року), користувались нею на тих же підставах, що і її колишні власники - спадкодавці, які отримали дане право на підставі рішення від 16.12.1953 року № 23. Зазначене рішення суду не надано. Згідно вимог ст. 91 Земельного кодексу Української РСР (який діяв на час виникнення правовідносин 1953р.) особи, яким належить будинок на праві спільної власності користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Жодної угоди про порядок користування колишніми співвласниками земельною ділянкою матеріали справи не містять. Не має також в матеріалах справи і інформації про те, що дана земельна ділянка відводилась спадкодавцям у власність чи у користування. З поданого позивачем рішення Коцюбинської селищної ради № 114/6-5 від 09.11.2006 року про надання у користування даної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що дана земельна ділянка надана у користування сторонам по справі в рівних частках. Оскільки спадкодавці не набули право власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, то земля, хоч і перебуває у користування сторін по справі, але є землею комунальної власності. Сторони по справі вправі звернутись до органів місцевого самоврядування з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки, чого позивач не зробила, а одразу звернулася до суду, вирішивши таким чином рішенням суду про порядок користування земельною ділянкою підмінити порядок виділення у власність громадянам земельних ділянок, хоча такий порядок вже встановлено законодавством. Відповідно до п. 3, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу Україні (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим). Таким чином, у зв`язку з тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради № 114/6-5 від 09.11.2006 року про надання у користування даної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 з співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірна земельна ділянка була надана в рівних частках позов не підлягає задоволенню в даній частині, оскільки виділення земельної ділянки в меншій площі ніж це передбачено нормами Земельного кодексу порушить права відповідача на отримання земельної ділянки відповідної площі. Водночас відповідач погоджується з запропонованим позивачем варіантом поділу в натурі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за яким позивачу відходить та частина якою вона по факту користується загальною площею 74,6 кв. м., а відповідачу залишається частина будинку якою по факту користується він, загальною площею 45,2 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду її представник - адвокат Семенець Г.Л. подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони, в якій просить розглянути справу без присутності позивача та представника, позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його представником в заяві (поясненнях по справі) просить суд справу розглядати без участі представника відповідача, під час ухвалення рішення врахувати пояснення.

Третя особа Коцюбинська селищна рада - не забезпечила явку свого представника, через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без участі, в якій просить суд розглядати справу без участі представника та ухвалити рішення відповідно чинного законодавства.

Вивчивши позовні вимоги, дослідивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 175468480 від 29.07.2019 року ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 3/4 частина житлового будинку, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 60,8кв.м., технічний опис майна: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, збільшення житлової площі по будинку узаконено рішенням в/к Коцюбинської селищної ради № 12 від 22.08.1980 року; підстави виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, 2-482 від 21.02.2006 Ірпінської державної нотаріальної контори.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 175458123 від 29.07.2019 року ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/4 частина житлового будинку, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 60,8кв.м., технічний опис майна: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, збільшення житлової площі по будинку узаконено рішенням в/к Коцюбинської селищної ради № 12 від 22.08.1980 року; підстави виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, 1585 від 30.05.1984 Ірпінської державної нотаріальної контори. Шостої сесії п`ятого скликання Коцюбинської селищної ради Київської області № 114/6-5 від 09 листопада 2006 року «Про надання в користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 » розглянувши заяву співвласників будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про закріплення за будинковолодінням земельної ділянки, керуючись Земельним Кодексом та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Коцюбинська селищна рада вирішила надати в користування земельну ділянку пл. 1467 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно висновку експерта № 840/12-2019 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18.19.2019 року, судового експерта Свістунова І.С. (свідоцтво № 1623 від 22 березня 2013 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, вбачається, що поділ житлового будинку та належних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як передбачено п. 6 постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 (із змінами), відповідно до часток співвласників по 1/44 та 3/4, не вбачається мoжливим. На розгляд суду пропонуються можливі варіанти поділу житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , розроблені із відступом від часток співвласників. Можливі варіанти поділу житлового будинку, господарських будівель і споруд, із зазначенням: розміру частки по площі та по вартості, що становить приміщення, які пропонуються виділити кожному із співвласників; розміру компенсації у зв`язку з відхилення від розміру часток співвласників; переліку необхідних будівельних робіт в будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями які пропонується виділити співвласникам, викладено у дослідницькій частині в таблицях: 11 (Варіант 1) і зображено на схемі в Додатку № 2; № 12 (Варіант 2) і зображено на схемі в Додатку № 2. Встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею, 0,1409 га (1409 кв.м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог нормативно-правових актів та часток співвласників, є технічно можливим. Можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1409 га (1409 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 , розроблені виходячи з ідеальних часток співвласників житлового будинку, з урахуванням варіантів поділу земельних поліпшень та надані в дослідницькій частині і зображені на схемах в: додатку № 3 (варіант № 1 встановлення порядку користування земельною ділянкою до варіанту № 1 поділу житлового будинку (дивитись разом з додатком № 2 та таблицею АДРЕСА_2 )); додатку № 4 (варіант № 2 встановлення порядку користування земельною ділянкою до варіанту № 2 поділу житлового будинку (дивитись разом з додатком № 2 та таблицею АДРЕСА_1 )); додатку № 5 (варіант № 3 встановлення порядку користування земельною ділянкою до варіанту № 2 поділу житлового будинку (дивитись разом з додатком № 2 та таблицею № 12)).

Зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2022 року, виданого Легка Г. І., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1953 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки, від якої відмовився син ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 3/4 (трьох четвертих) часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою Київської області 21.02.2006 року за реєстровим № 2-482, право власності за яким зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно Ірпінським бюро технічної інвентаризації 23.06.2006 року за номером запису 3 в книзі 2- 203. Житловий будинок має наступні характеристики: загальна площа 118,6 кв. м., житлова площа 58,9 кв. м., позначений на плані «А»; надвірні будівлі та споруди: погріб - «під А», сарай - «Б», сарай - «Д», погріб - під «Д». вбиральня - «Е», гараж - «Ж», навіс - «И», гараж - «П», вбиральня - «М», сарай - «О», сарай - «Н», погріб - під «Н», навіс - «Л», погріб - «Р», огорожа - №1, хвіртка - №2, ворота - № З, джерело водопостачання - № 4, септики - № 5, реєстраційний номер об`єкта у Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 13466319. Право власності на 3/4 частки житлового будинку підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Спадкова справа № 08/2022 , зареєстировано в реєстрі за № 1401.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Поняття спільної часткової власності визначено частиною першою статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності. Відтак, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне в цілому майно, ці частки є ідеальними.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Так, відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015р. № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

Верховний Суд України у абзаці першому пункту 6 постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. № 7 підкреслює, що судам при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності - (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином відповідно до ст. 183, 356, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності; якщо виділ (поділ) є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04.10.1991 р. із змінами, виділ в натурі частки жилого будинку можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

ВССУ зазначив, що для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість, і тому для цього у справі проводяться будівельно-технічні та земельно-технічні експертизи. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Кількість та розміри виходів повинні відповідати вимогам будівельних норм за видами будинків та споруд. Якщо при поділі відбувається реконструкція та необхідно додержуватися вимог ДБН та санітарних правил.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року(з наступними змінами та доповненнями) роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 дійшов такого висновку: «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Згідно зі ст. 41Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти дії щодо свого майна будь-які угоди, відповідно за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що між сторонами по справі відсутній спір щодо порядку користування спірним житловим будинком, крім того, кожен з них користується відокремленими частинами спірного будинковолодіння, що мають окремі входи.

Аналізуючи вищенаведені норми законів у сукупності з наявними матеріалами справи, суд приходить до переконання, що фактично поділ житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в натурі на два самостійні об`єкти між сторонами уже існує, даний факт сторони не заперечували.

Враховуючи позицію відповідача, який не заперечує, щодо прийнятого позивачем варіанту поділу житлового будинку, а саме: за яким позивачу відходить та частина житлового будинку з господарськими та надвірними будівлями якою вона по факту користується загальною площею 74,6 кв. м., а відповідачу залишається частина будинку якою по факту користується він, загальною площею 45,2 кв.м.; факту внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок коштів, з урахуванням здійснених змін та відступленням від часток в майні при поділі, на підставі висновку експерта по вибраному позивачем варіанту, в сумі 28 695,00грн., відсутності будь яких заперечень зі сторони відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині здійснення поділу в натурі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками яким належать ідеальні частки в розмірах 3/4 та 1/4 з відступом від ідеальних часток згідно з варіантом 2 поділу житлового будинку висновку експерта № 840/12- 2019 від 18.12.2019 шляхом: виділення в окреме будинковолодіння ОСОБА_1 житловий будинок та господарські будівлі/споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до варіанту поділу житлового будинку та господарських споруд № 2, табл. № 12 висновку експерта №840/12-2019 від 18.12.2019; визнання за позивачем права власності на 74,6 кв.м. (арифметична частка 77/100) по житловому будинку та господарськими будівлями і спорудами зазначеними в варіанті поділу житлового будинку та господарських споруд № 2, табл. № 12 висновку експерта №840/12-2019 від 18.12.2019 та виплатою компенсації відповідачу у розмірі 28695 грн. та припинення за позивачем право спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги визначення порядку користування замельною діянкою.

Згідно правової позиції Верховного суду щодо перехід права власності на земельну ділянку у зв`язку зі спадкуванням об`єкта нерухомості, який на ній розташований, в постанові від 11.11.2020 року по справі № 159//2421/19, в постанові від 16.03.2020 по справі №: 675/2372/16-ц: до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 30.04.2025 року по справі № 362/6630/17:порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, на якій розташовані житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається угодою співвласників відповідно до розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Ця угода є обов`язковою для врахування при вирішенні спорів як між первинними співвласниками, так і за участю осіб, які пізніше придбали частку у спільній власності на землю або житловий будинок, якщо будинок поділено в натурі. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 489/2029/17 (провадження № 61-7504св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року в справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року в справі № 6-2454цс16 та Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 лютого 2020 року в справі № 497/1137/17, від 03 листопада 2020 року в справі № 653/1760/16.

Рішенням Коцюбинської селищної ради № 114/6-5 від 09.11.2006 року, підтверджено лише факт надання земельної ділянки площею 1467кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_1 співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користування.

Учасниками розгляду не надано суду доказів, проте, що спірна земельна ділянка відводилася спадкодавцям у власність, та в яких саме розмірах, як і не додано жодних угод про порядок користування колишніми співвласниками вказаною земельною ділянкою, як того передбачало земельне законодавство.

Встановивши, що між співвласниками відсутній порядок в користуванні земельною ділянкою в залежності від розміру часток в спільній власності на будинок, та відсутність такого визначеного порядку і між попередніми співвласниками нерухомого майна, відсутність процесуальних документів державних органів, щодо виділення земельної ділянки чи надання земельної ділянки в користування співвласникам в залежності від розміру часток в спільній власності на будинок суд приходить до висновку, про відсутність підстав для зміни користування земельною ділянкою, що була надана в рівних частках співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( рішення Коцюбинської селищної ради № 114/6-5 від 09.11.2006 року), оскільки, ОСОБА_1 належним чином не довела обставин, на які вона посилалася при обґрунтуванні заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В своїх роз`ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, на думку суду такі витрати на правничу допомогу позивача були неминучими.

Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Згідно договору від 20 вересня 2019 року про надання правової допоомоги, укладеного між Адвокатським бюро «Ганни Семенець», в особі керуючого, адвоката Семенець Ганни Леонідівни та ОСОБА_3 (клієнт), за умовами якого предметом укладеного договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту: представлення інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях будь-якої юрисдикції та з будь-яких питань, бути представником у всіх державних і недержавних органах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, ведення судових справ в усіх судових установах зі всіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень, дії (бездіяльності) органів державної влади та місцевого самоврядування, оскарження рішень суду, пред`явлення виконавчих документів до стягнення, брати участь у всіх стадіях виконавчого провадження, та правами наданими ЦПК, КАС України.

Згідно п. 2 договору гонорар адвоката зазначений у рахунка-фактурах або актах наданих послуг, які є невід`ємною частиною договору.

Також додані акти /звіти до договору від 24 вересня 2019 року та від 20 січня 2021 року з яких вбачається, що адвокатським бюро були надані наступні послуги: складання позовної заяви та подання до суду - вартістю 5000,00грн.; подано клопотання про обєднання в одне провадження зі справою 367/8692/19 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, подані зміни до предмету позову по справі 367/8692/19, присутність на засіданнях по справі 367/8692/19: 07.04.2020 на 9:30 год., 22.07.2020 на 15:30 год., 18.12.2020 на 11:00 год., 20.01.2021 на 15:30 год. - вартість послуг 7000,00грн.

В підтвердження оплати адвокатських послуг подано роздруківки квитанцій перерахування грошових коштів, зокрема: 24.09.2019 згідно док. № Р547588394 було перераховано 5000,00грн. АБ «Ганни Семенець» за надання правової допомоги до договору від 20.09.2019р. від ОСОБА_3 та 21.01.2021 згідно док. № @2PL6313353 було перераховано 7000,00грн. АБ «Ганни Семенець» за надання правової допомоги до договору від 20.09.2019р. від ОСОБА_3 .

На думку суду, є підстави для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує наведені висновки Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Звертаючись із позовною заявою позивач визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн. При цьому, позивачем з адвокатом обраний порядок обчислення гонорару фіксований розмір, за юридичні послуги.

Частинами першою та другою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Сторони погодили, що клієнт виплачує адвокату винагороду в розмірі 12000 грн., яка є фіксованою.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 2 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Беручи до уваги факт відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд не вбачає підстав для зменшення заявленої суми компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

З поданої квитанції (дублікат чека) від 19.06.24 вбачається, що ОСОБА_1 облатила судовий збір за подання позовної заяви (нової редакції) в розмірі 6056,00грн.

З урахуванням того, що судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у справі пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог ( на 50%), зокрема, з відповідача на користь позивача слід витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00грн грн., що становить 50% від задоволених судом позовних вимог та 6000,00грн витрат понесених на професійну правову допомогу як зазначалось, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на 50 %).

Також суд збере до уваги, що згідно квитанції від 11.11.2019 року за проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи сплачено 7065,00грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 21,24, 41 Конституції України, ст. 16, 183, 319, 356, 355, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, ст. 12, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.

Здійснити поділ в натурі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належать ідеальні частки в розмірах 3/4 та 1/4 з відступом від ідеальних часток згідно з варіантом 2 поділу житлового будинку висновку експерта № 840/12- 2019 від 18.12.2019 шляхом:

- виділення в окреме будинковолодіння ОСОБА_1 житловий будинок та господарські будівлі/споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до варіанту поділу жилового будинку та господарських споруд № 2, табл. № 12 висновку експерта № 840/12-2019 від 18.12.2019;

- визнання за позивачем права власності на 74,6 кв.м. (арифметична частка 77/100) по житловому будинку та господарськими будівлями і спорудами зазначеними в варіанті поділу житлового будинку та господарських споруд № 2, табл. № 12 висновку експерта №840/12-2019 від 18.12.2019 та виплатою компенсації відповідачу у розмірі 28695 грн.

Припинити за позивачем право спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 сплачений судовий збір в розмірі по 3028,00грн. та 7065,00грн. витрат понесених на оплату проведеної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза