Ухвала суду № 134177006, 18.02.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 496/3825/25

Провадження № 2/513/156/26

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Рязанової К.Ю., секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Платонової К.П. про направлення справи за виключною підсудністю в приміщенні суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

у с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 борг за спожитий природній газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу в розмірі 44810,22 грн, та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 16 липня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, передано за підсудністю до Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 жовтня 2025 року о 11 годині 00 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області, з викликом сторін.

07 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Платонової К.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 245733671 від 24 лютого 2021 року. У вказаному житловому приміщенні встановлено побутовий лічильник газу ltron GALLUS G2,5, заводський № U00034826, рік випуску 2017. Разом з тим, відповідач не проживає у зазначеній квартирі, та не споживає природний газ за цією адресою. 2025/008719371 від 01 липня 2025 року. Тільки наявність права власності на квартиру сама по собі не підтверджує факту споживання природного газу чи виникнення обов`язку з оплати його вартості. Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій особи або інших юридичних фактів передбачених законом. Факт споживання природного газу є таким юридичним фактом, і саме позивач повинен довести його існування. Також на підтвердження відсутності споживання природного газу за вказаною адресою, зазначаю, що станом на жовтень 2025 року фактичні показники лічильника становлять 0 м3, що підтверджується фотознімком лічильника Місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Реєстру Саратської територіальної громади № 2025/008719371 від 01 липня 2025 року. Тільки наявність права власності на квартиру сама по собі не підтверджує факту споживання природного газу чи виникнення обов`язку з оплати його вартості. Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій особи або інших юридичних фактів передбачених законом. Факт споживання природного газу є таким юридичним фактом, і саме позивач повинен довести його існування.

Також на підтвердження відсутності споживання природного газу за вказаною адресою, зазначаю, що станом на жовтень 2025 року фактичні показники лічильника становлять 0 м3, що підтверджується фотознімком лічильника

12 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Платонової К.П. надійшло клопотання про направлення справи за виключною підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області, яке обґрунтоване тим, що у даній справі предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, який, за твердженням позивача був спожитий у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де встановлений газовий лічильник. Таким чином, спір прямо пов`язаний із використанням об`єкта нерухомого майна, оскільки: обсяг спожитого газу визначається за лічильником, який встановлений у цьому приміщенні; саме це приміщення є місцем постачання послуги. Об`єкт нерухомого майна, до якого надаються послуги, знаходиться не в межах територіальної юрисдикції Саратського суду Одеської області. Отже справа не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Саратського районного суду Одеської області, а підсудна Біляївському районному суду Одеської області. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження такого майна. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У судове засідання представник позивача Федотов В.В. не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без участі представник позивача.

Представник відповідача адвокат Платонова К.П. у судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд клопотання про направлення справи за виключною підсудністю розглядати без її участі, клопотання підтримала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши позовну заяву та додані документи, клопотання про направлення справи за підсудністю, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

За положеннями ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За положеннями ч.8 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Як встановлено з відповіді № 1748451 від 08 вересня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Статтею 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.

Отже, за загальним правилом, позови до фізичної особи подаються за її зареєстрованим місцем проживання.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі №462/7217/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 липня 2019 року зазначив, що правила ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 зазначено, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 зазначено: "Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності".

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.

У цій справі, встановлено, що надання споживчого природнього газу пов`язане з об`єктом нерухомого майна, зокрема житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Об`єкт, до якого надаються послуги, знаходиться не в межах територіальної юрисдикції Саратського районного суду Одеської області, а позовна заява про стягнення заборгованості за договором надання послуг має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Отже справа не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Саратського районного суду Одеської області, а підсудна Біляївському районному суду Одеської області.

Згідно з частиною 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Розгляд справ судами з порушенням правил підсудності є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

У пункті 24 рішення ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України", Суд наголосив, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з частиною 1 статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, суд передає справу на розгляд іншому суду, про що постановляється ухвала. Згідно з частиною 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

З наведених підстав клопотання представника відповідача адвоката Платонової К.П. про направлення справи за виключною підсудністю, підлягає задоволенню, цивільну справу №496/3825/25 належить передати за територіальною підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 258- 261, 263, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Платонової Катерини Петрівни про направлення справи за виклбчною підсудністю задовольнити.

Цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання послуг - передати за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області (67602, м. Біляївка, вул. Кіпенка, 1, Одеської області).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К. Ю. Рязанова