Рішення № 134175582, 17.02.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/406/25

Провадження № 2/732/19/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Бойко А. О.,

в присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Городнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через адвоката Березовського О. Д. звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також представник позивачки просив зобов`язати Городнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №21 від 20.04.2021 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши відомості про батька дитини - ОСОБА_4 , та зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, і в графі «прізвище, власне ім`я, по батькові» записати - « ОСОБА_5 » та видати нове свідоцтво про народження.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивачка, перебуваючи у 2019 році на заробітках у Польщі познайомилася із громадянином України ОСОБА_2 (відповідачем), з яким проживала у цивільному шлюбі. Для спільного проживання сторони обрали м. Чернігів, де разом винайняли житло та влаштувалися на роботу продавцями в магазин «Симпатик». Під час спільного проживання у м. Чернігові сторони вели спільний побут і мали спільний бюджет, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах сторони мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю. У липні 2020 року позивачка та відповідач разом виїхали до Польщі на заробітки. Через пандемію коронавірусу у липні 2020 року у Польщі позивачка з відповідачем були поміщені до карантину, тоді позивачка завагітніла. Під час вагітності позивачки сторони проживали разом в Польщі, але безпосередньо перед народженням дитини позивачка повернулася в Україну, де ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дитину - ОСОБА_3 . Весь цей час, після повернення позивачки в Україну та народження сина відповідач був постійно на зв`язку із позивачкою, турбувався щодо стану її здоров`я, і стану здоров`я їх спільної новонародженої дитини, допомагав матеріально та визнавав народженого ОСОБА_3 своїм сином. Разом з тим, відповідач влаштувався на роботу в Польщі, і сторонами було прийнято рішення, що останній буде залишатися на заробітках і матеріально підтримувати позивачку та спільного сина. Зареєструвала сина позивачка на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, але ім`я та по батькові у графі батько дитини вказала як у відповідача - ОСОБА_6 . Реєстрацію народження дитини позивачка здійснила самостійно, оскільки відповідач не перебував на території України і не міг подати спільно із позивачкою заяву до органів ДРАЦС про визнання батьківства. Сторони погодили, що відповідач повернення в Україну та зареєструє себе батьком дитини.

До 24 лютого 2022 року позивачка разом з дитиною проживала в м. Городня. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивачка за спільною домовленістю з відповідачем через білорусь разом з дитиною виїхала до Польщі до відповідача. Після цього за спільною домовленістю з відповідачем позивачка повернулася в Україну в Івано-Франківську область, де мешкала рідна тітка відповідача. Там же позивачка з дитиною отримали статус внутрішньо-переміщених осіб та проживала певний час з батьками та родичами відповідача. У квітні 2022 року ОСОБА_3 похрестили і хрещеним батьком дитини став - ОСОБА_7 (рідний брат відповідача). Разом з батьками відповідача та його родичами святкували перший день народження дитини.

Надалі, позивачка за домовленістю з матір`ю відповідача виїхала в Польщу до відповідача, дитину при цьому залишила з матір`ю відповідача. Через незначний проміжок часу мати відповідача разом з його братом ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_9 переїхали до Польщі, де всі разом проживали в одному помешканні. Однак стосунки між позивачкою та матір`ю відповідача не склалися, а відповідач не підтримав позивачку і остання разом із дитиною у липні 2022 року повернулася в м. Городню, де вона проживає разом із сином і по теперішній час.

Позивачка зауважує, що відповідач весь цей час визнавав свого сина ОСОБА_3 , цікавився станом здоров`я сина, його розвитком та набутими здібностями, спілкувався із позивачкою та сином за допомогою інтернет зв`язку, надавав матеріальну допомогу на утримання сина. Також позивачка на прохання відповідача направляла останньому відеозаписи із дитиною вдома та під час прогулянок. З моменту народження ОСОБА_3 відповідач спілкувався та виховував сина лише в період, коли сторони у 2022 році проживали разом у Польщі. Після повернення в Україну відповідач спілкувався із сином тільки за допомогою інтернет зв`язку.

При цьому не заперечуючи свого батьківства, відповідач не вчиняв жодних дій щодо виконання своєї обіцянки та офіційного визнання свого батьківства та реєстрації себе батьком ОСОБА_3 . Повернутися в Україну для подання відповідної заяви до органів ДРАЦС відповідач не збирався, і тому було вирішено звернутися до суду для встановлення факту батьківства. При цьому відповідач погоджувався вчинити всі необхідні для цього дії для підтвердження свого батьківства та визнання заявлених вимог, що і стало підставою для звернення позивачки із вказаним позовом до суду.

Крім цього, позивачка зауважує, що після відкриття провадження у справі відповідач погоджувався подати до суду всі необхідні документи і заяву про визнання батьківства, однак у послідуючому змінив свою позицію і жодних документів та заяву про визнання батьківства не надав. Відповідач повідомив, що йому порадив адвокат ніяких документів не підписувати та жодних документів в Україну не надсилати. Після цього відповідач припинив будь-яке спілкування із позивачкою та сином. Інші родичі відповідача також стосунки із позивачкою припинили.

Згідно з протоколом авторозподілу від 17.03.2025 справу передано для розгляду судді Карпинській Н. М.

Ухвалою від 18.03.2025 суддею Карпинською Н. М. задоволено заяву про самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи. Справу передано для повторного розподілу у програмі Д-3.

Автоматизованою системою документообігу суду в результаті повторного автоматизованого розподілу справу призначено для розгляду судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О.

Ухвалою судді Бойко А. О. від 21 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 травня 2025 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, доручено проведення експертизи експертам ТОВ «Мама Папа», провадження зупинено на час проведення експертизи.

22 липня 2025 року до суду повернуто ухвалу від 07.05.2025 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи без виконання.

Ухвалою судді Бойко А.О. від 23 липня 2025 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, доручено проведення експертизи експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження зупинено на час проведення експертизи.

13.11.2025 надійшло клопотання експерта.

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року поновлено провадження у справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року клопотання експерта задоволено та провадження зупинено на час проведення експертизи.

22.01.2026 до суду надійшло від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою суду від 23.01.2026 провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд по справі.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні, яке відбувалося 25.09.2025, позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову. Вказала, що під час перебування у Польщі у 2019 році вона познайомилася із відповідачем, у них виникли відносини і вони стали проживати разом у цивільному шлюбі, у 2020 році вони повернулися в Україну, познайомилися із батьками один одного та вирішили проживати разом у м. Чернігові, де винайняли житло та влаштувалися на роботу. Під час спільного проживання в них був спільний бюджет, вони проживали як сім`я. У липні 2020 року вони виїхали до Польщі, де вона завагітніла, але перед народженням дитини повернулася в Україну, тут вона ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_10 . Відповідач визнавав себе батьком дитини, допомагав матеріально, піклувався про неї та сина. Зареєструвала сина на підставі ст. 135 Сімейного кодексу для отримання допомоги, як одинокій матері. Після початку війни виїхала разом із сином через білорусь до Польщі, до відповідача, де жила з останнім. В послідуючому переїхала в Україну, в Івано-Франківську область до родичів чоловіка, де проживала деякий час. Весь цей час відповідач визнавав сина. Через деякий час позивачка разом із сином та родичами відповідача (його матір`ю та братом) переїхали до Польщі, до відповідача. Там всі вони проживали в одному помешканні, але через неприязні стосунки із матір`ю відповідача позивачка повернулася у липні 2022 року до м. Городня. Стверджувала, що в період, який може припадати на час зачаття дитини, не мала інтимних стосунків з іншими чоловіками і єдиним батьком її сина ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 . Єдиним способом підтвердити батьківство відповідача є проведення ДНК-експертизи, однак той ухилився від участі у ній.

Представник позивачки-адвокат Березовський О. Д. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

11.02.2026 від представника позивачки - адвоката Березовського О. Д. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд задовольнити позов (а. с. 156-157).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Заява представника позивачки про проведення судового засідання за їх відсутності судом задоволена.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2025 позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі, оскільки це відповідатиме інтересам дитини.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в електронний кабінет відповідача від 26.01.2026, 20:24:39, проте в судове засідання не з`явився.

За місцем реєстрації відповідач не повідомлений належним чином, оскільки с. Приютне Пологівського району Запорізької області на даний час є тимчасово окупованою територією.

Від відповідача відзиву на позов не надійшло. Про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Представник третьої особи по справі - Городнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, начальник відділу ДРАЦС Оксана Полегенько подала до суду письмове клопотання, в якому зазначила, що проти визнання батьківства не заперечує (а. с. 51).

Заява представника третьої особи про розгляд справи за її відсутності задоволена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, якщо відповідач не повідомив суд про причини неявки та якщо від нього не надійшов відзив, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів, у разі згоди на це позивача.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 у розумінні ст. 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не надав відзиву на позов, позивачка не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Врахувавши позицію позивачки, її представника, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить наступного.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Чернігів, його батьками значаться: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про що Городнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зроблений відповідний актовий запис №21 від 20.04.2021 (а. с. 10).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрації народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00030441468 від 20.04.2021 відомості про батька дитини ОСОБА_3 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а. с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

У випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 народжений ІНФОРМАЦІЯ_4 матір`ю ОСОБА_1 , яка не перебувала у шлюбі, і запис про батька при реєстрації його народження зроблено за відсутності спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду; запис про батька дитини при реєстрації народження зроблено за прізвищем матері - « ОСОБА_11 », а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей щодо предмету доказування у даній категорії справ.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 128 Сімейного кодексу України).

Отже, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 07.05.2025 призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено наступне питання: чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ? Проведення експертизи доручено експертам ТОВ «Мама Папа» (а. с. 71-73).

Відповідно до листа за підписом директора ТОВ «Мама Папа» Савельєва Д. Л. від 18.07.2025 за вих. №0278-25 на виконання ухвали Городнянського районного суду Чернігівської області від 07.05.2025 позивачу та відповідачу було повідомлено про необхідність явки для здачі біологічних зразків 17.06.2025, на 14 год 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 з`явилися на призначений

час. У ОСОБА_3 було взято біологічні зразки, він пройшов ідентифікацію та фотофіксацію. ОСОБА_2 не з`явився, хоч 03.06.2025 повідомлявся про необхідність явки на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_7 . На повідомлення про необхідність явки останній відповів, що знаходиться за кордоном.

Оскільки для проведення експертизи на встановлення батьківства необхідно мати зразки, як дитини, так і передбачуваного батька, а від передбачуваного батька ОСОБА_2 зразки відсутні, а тому ухвалу суду про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи залишено без виконання.

Також до листа було надано роздруківку відповіді ОСОБА_2 на повідомлення явки на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій зазначено, що на повідомлення ДНК-центру про запрошення на відбір зразків 17.06.2025 у м. Чернігові для проведення ДНК-експертизи згідно з ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області по справі №732/406/25. Адреса пункту у прикріпленні. Повідомлено, якщо він знаходиться в іншому місці або країні є можливість здати зразки за місцезнаходженням та повідомити центр. Відповідь ОСОБА_2 - «Знаходжуся за кордоном» (а. с. 79-80).

22.07.2025 на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи разом з ухвалою про призначення експертизи без виконання, оскільки відповідач не з`явився для відібрання зразків та подальшого проведення експертизи.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2025 року призначено по справі ще одну судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено наступне питання: чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а. с. 105-107).

22.01.2026 до суду з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 30.12.2025 за №СЕ-19/111-25/69057-БД, в якому судовим експертом Ольгою Лазаренко зазначено, що на виконання ухвали суду від 16.10.2025 про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи 29.12.2025 об 11:00 для відбору зразків до Київського НДЕКЦ МВС України з`явилися ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 , 2021 року народження. ОСОБА_2 для відбору біологічних зразків до Київського НДЕКЦ МВС України не з`явився. Відбір порівняльних зразків не проводився.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до статті 72 Цивільного процесуального кодексу України, експерт повідомила про неможливість проведення експертизи (а. с. 148-149).

Відповідачу ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність прибути до Київського НДЕКЦ МВС України 29.12.20245 для відбору біологічних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в електронний кабінет відповідача від 25.11.2025 3:00:04 (а. с. 140а).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України 2004 року, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України 2004 року може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейний кодекс України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, провадження № 61-18333св19)

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Згідно із ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відтак, суд критично оцінює дії відповідача щодо його повторної неявки до експерта без поважних на те причин з метою забезпечення відбору біологічних зразків у нього для проведення експертизи.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 був достовірно обізнаний про дату, час та місце проведення судових молекулярно-генетичних експертиз установами, яким доручено проведення таких експертиз, а також судом підтверджується роздруківкою повідомлення електронної пошти та довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет відповідача (а. с. 80, 140а), останній двічі не з`явився для відбору експериментальних зразків, заяви про причини, які перешкоджали йому з`явитися до експертних установ для відбору експериментальних зразків, не надав, а тому суд розцінює поведінку відповідача як ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою правильного вирішення справи. Повторне нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, свідчить про його небажання отримати висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивачки про його батьківство відносно дитини.

Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи щодо визнання його батьківства стосовно малолітнього ОСОБА_3 , призначення судових молекулярно-генетичних експертиз як логічне усвідомлення значення для вирішення спору, а також наслідків його неявки для їх проведення, неповідомлення причин неможливості такої явки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.

Згідно із частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

Відповідно до статей 263, 265 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

На підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження (ст. 134 CK України).

В судовому засіданні, 25.09.2025, судом було допитано свідків.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 показала, що вона є подругою ОСОБА_1 . Показала, що позивачка і відповідач у цій справі, після того як познайомилися, були парою, зустрічалися з 2019 року, потім працювали і проживали разом у Польщі, проводили разом вільний час. Надалі, повернулися до м. Чернігова, де і продовжили працювати. Підтвердила, що у ОСОБА_13 інших стосунків не було, з іншими чоловіками вона не зустрічалася.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_14 показала, що вона є подругою позивачки. Повідомила, що вона разом з позивачкою і відповідачем працювали у Польщі, а тому весь час бачила їх відносини, зазначила, що вони проживали разом, мали статеві відносини, свій відпочинок проводили разом, і коли позивачка сказала відповідачу, що вагітна, то він дуже зрадів та не заперечував свого батьківства. Підтвердила, що інших стосунків з чоловіками у ОСОБА_13 не було.

Також судом під час розгляду справи було досліджено фотознімки ОСОБА_1 та чоловіка, на якого вказала позивачка, як на ОСОБА_2 , на яких зафіксовано позивачку та відповідача разом, в обіймах один одного, на деяких знімках сторони разом з маленькою дитиною (а. с. 13-16).

Чоловік на фотознімках дійсно схожий на ОСОБА_2 , суд дійшов такого висновку, дослідивши копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та копію віз Республіки Польща, виданих ОСОБА_2 (а. с. 20, 28).

Позивачкою надана копія свідоцтва про хрещення ОСОБА_3 , де хрещеним батьком записаний - ОСОБА_7 (а. с. 21).

У судовому засіданні досліджено скриншоти переписки з месенджера «Вайбер» між позивачкою та особою, яку записано, як ОСОБА_15 , в якій останній не заперечує, що є батьком дитини позивачки, а саме сина (а. с. 22-27).

Суд дослідив під час розгляду справи копії віз, виданих республікою Польща сторонам, останні одночасно перетинали кордони 19.01.2020. Позивачка ще перетинала кордон 03.10.2020, 21.04.2022, 27.05.2022, 04.07.2022, 08.07.2022, 27.08.2022 (а. с. 19 зв.-20).

Крім цього, згідно з відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 , остання прибула у Польщу 30.03.2022 (а. с. 19).

Отже, враховуючи досліджені докази, суд дійшов висновку, що сторони в період ймовірного зачаття дитини (за 10 місяців до 13.04.2021) проживали разом у цивільному шлюбі та мали інтимні стосунки.

Наявність інтимних стосунків з іншими чоловіками в цей період часу позивачка категорично заперечила.

З боку відповідача, на якого положеннями ЦПК України покладається обов`язок спростування доводів позивачки належними та допустимими доказами у разі заперечення проти позовних вимог, не надано жодного доказу.

Ураховуючи надані позивачкою докази, а також наслідки неявки відповідача до експертних установ, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про встановлення батьківства є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до абз.11 п.20 гл.1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно із п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства).

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ вказаних Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За таких обставин, встановивши батьківство ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , необхідно доручити органу ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини в частині відомостей про батька дитини, прізвища та по батькові дитини.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати по даній справі стягнути з відповідача на користь позивачки.

Крім цього, представником позивачки було заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених судових витрат, серед яких і витрати на надання позивачці професійної правової допомоги.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачкою надано: Договір про надання правничої допомоги №8-2025/ц від 05 березня 2025 року (а. с. 31-33), укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Березовським О. Д., Акт прийому передачі коштів від 05.03.2025 у сумі 25000,00 грн (а. с. 36), квитанцію до прибуткового касового ордера №8-2025/4 від 05.03.2025, в якій зазначено, що від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.03.2025 прийнято 25000 грн (а. с. 159).

При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідачем не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з нього витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог повністю, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 7, 12, 13, 19, 76-82, 109, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 128, 134 Сімейного Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Городнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Приютне Гуляйпільського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати Городнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №21, складеного 20 квітня 2021 року, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини - « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України» і в графі «Прізвище, власне ім`я та по батькові» записати - « ОСОБА_5 », а також видати нове свідоцтво про народження.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмярі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Направити ОСОБА_2 в його електронний кабінет, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складений і підписаний 17.02.2026.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 )

Третя особа: Городнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Троїцька, 8, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, 15100, код ЄДРПОУ 21393570).

Суддя А. О. Бойко