Рішення № 134174062, 17.02.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/635/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Козлан Василь Миколайович до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач), з такими позовними вимогами:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову від 22.10.2024 №213150008190 у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , яке надіслане листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-1704-8/44154 від 31.10.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи в колгоспі "Революція" з 10.06.1981 по 07.10.1982 та з 24.12.1984 по 05.05.1993; а також в КСП "Революція" та СВК "Революція" з 06.06.1993 по 30.04.2001;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.09.1964.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного стажу. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки надані пенсійному органу документи належним чином підтверджували достатність наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Також вказував, що підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі "Революція" з 10.06.1981 по 07.10.1982, з 24.12.1984 по 30.04.2001 немає, оскільки позивачем не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму, а саме довідку в якій зазначається з якого часу колгоспник перебував членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави видачі довідки.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

15.10.2024 позивач у зв`язку із досягненням пенсійного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно принципу екстериторіальності вказана заява була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням від 22.10.2024 №213150008190 відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік. Страховий стаж особи становить 23 роки 09 місяців 24 дні. Також вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 12.07.1981, а саме: з 10.06.1981 по 07.10.1982, з 24.12.1984 по 30.04.2001 робота в колгоспі, відсутня інформація про встановлений річний мінімум, кількість відпрацьованих трудоднів.

Вважаючи свої права порушеними в частині відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин, суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення до 01 січня 2004 року врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), а після 01 січня 2004 року Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Частиною 1 статті 5 Закону №1058 визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно частини 3 статті 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз наведеного свідчить про те, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 рік у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Як зазначалося судом вище, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржуваним рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи, що після досягнення 60-річного віку з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року складає не менше 31 рік, в той час як за наданими позивачем документами стаж позивача склав 23 роки 09 місяців 24 дні.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі, а саме: з 10.06.1981 по 07.10.1982, з 24.12.1984 по 30.04.2001, оскільки відсутня інформація про встановлений річний мінімум, кількість відпрацьованих трудоднів.

Надаючи оцінку наведеному суд зазначає, що питання зарахування до стажу роботи періодів на підставі членства у колгоспах врегульоване статтею 56 Закону №1788-XII.

Згідно частин 1 та 2 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

З наведеного слідує, що період роботи в колгоспах після 1965 року зараховується до страхового стажу за фактичною тривалістю відпрацьованих робіт виключно у випадку не виконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин.

Водночас, на переконання суду, якщо працівник не виконав встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі з поважних причин, то положення частини 2 статті 56 Закону №1788-XII не можуть застосовуватися в частині зарахування до стажу роботи відповідних періодів лише за фактичною тривалістю відпрацьованих робіт.

При цьому суд наголошує, що а ні Закон №1788-XII, а ні Закон №1058 окремо не врегульовують питання зарахування до стажу періоди роботи у колгоспах, якщо член колгоспу не виконав встановленого мінімуму трудової участі з поважних причин.

Отже, у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу. Також трудова книжка містить відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих людиноднів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції 2.3.).

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11. Інструкцію №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

На підставі пункту 2.13. Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.

В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 №310 містилися наступні вимоги. Трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членів колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов`язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.07.1981, згідно записів якої, позивач з 10.06.1981 по 07.10.1982 працював в колгоспі "Революція" та з 24.12.1984 по 05.05.1993; а також в КСП "Революція" та СВК "Революція" з 06.06.1993 по 30.04.2001.

За встановлених обставин суд зазначає, що доводи відповідача про те, що трудова книжка колгоспника позивача не містить відомостей про відпрацьовані дні трудової участі, є помилковими. Так, трудова книжка колгоспника позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.1981 містить записи про прийняття до членів колгоспу та вибуття з членів колгоспу, а також відомості про виконання річного мінімуму трудової участі в суспільному колгоспному господарстві за весь спірний період.

За таких обставин, зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає період з 10.06.1981 по 07.10.1982 , з 24.12.1984 по 05.05.1993 та 06.06.1993 по 30.04.2001, з урахуванням інформації щодо фактично відпрацьованого часу.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-VI органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте як свідчать матеріали справи, відповідач таким правом не скористався.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області №213150008190 від 22.10.2024 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, з огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на дискреційність повноважень пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 із обов`язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі "Революція" з 10.06.1981 по 07.10.1982 та з 24.12.1984 по 05.05.1993; а також в КСП "Революція" та СВК "Революція" з 06.06.1993 по 30.04.2001.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення основних позовних вимог щодо яких фактично виник спір, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підлягає повному стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Козлан Василь Миколайович до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області "Про відмову у призначенні пенсії" від 22.10.2024 №213150008190, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.10.2024 із обов`язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі "Революція" з 10.06.1981 по 07.10.1982 та з 24.12.1984 по 05.05.1993; а також в КСП "Революція" та СВК "Революція" з 06.06.1993 по 30.04.2001.

4. У задоволенні іншої частини позову, - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 КАС України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Представник позивача - Козлан Василь Миколайович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О. Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя В.О. Григораш