Рішення № 134174033, 18.02.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2691/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області і його відмову від виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується листом від 29.05.2025 №6903-2421/6916;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області провести ОСОБА_1 виплату грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб під час виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №600/4964/24-а;

стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України середній заробіток за кожний день затримки виплати грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб починаючи з дати набрання чинності рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №600/4964/24-а - 10.05.2025 по день фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі 600/4964/24-а та відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Чернівецькій області №189-НК/69 від 20.05.2025 йому нараховано грошову компенсацію у сумі 45879,12 грн за 42 календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій із одночасним утриманням військового збору 5 % та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується банківською випискою.

Проте, відповідачем при виплаті на користь позивача грошової компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не було виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, який утримано відповідачем.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив, в якому вказував, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Так, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду виконане, позивачу своєчасно виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту та із дотриманням вимог чинного законодавства. Просили вказаний спір вирішити на розсуд суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.10.2006 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 №600/4964/24-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Чернівецькій області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області та відмову від нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту.

На виконання вказаного рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі № 600/4964/24-а позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація в розмірі 45879,12 грн за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій. З цієї суми утримано податок з доходів фізичних осіб - 8258,24 грн та військовий збір - 2293,96 грн.

26.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області із заявою, в які просив виплатити йому грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, який був утриманий під час виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій на виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву, відповідач листом №6903-2421/6916 від 29.05.2025 повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб утриманого з грошового забезпечення.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо виплати грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, який був утриманий під час виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статі 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) (п. 1 Порядку №44).

Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до п.3 Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктом 4 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з п. 168.5 ст. 168 ПК України, згідно якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Несвоєчасна виплата грошового забезпечення у належному розмірі (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10.10.2024 № 4015-ІХ ставка військового збору становить 5% від об`єкта оподаткування.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у вигляді компенсації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Суд вважає, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №600/4964/24-а, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, військового збору, що утримуються з грошового забезпечення.

При виборі та застосуванні норм права судом врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17 та від 25.06.2020 у справі 825/761/17, від 29.07.2020 у справі №814/142/17.

Суд зазначає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачеві грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачеві одночасно з виплатою їй грошового забезпечення за наявності статусу військовослужбовця.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області і його відмова від виплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується листом від 29.05.2025 №6903-2421/6916 є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд зобов`язує Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області провести ОСОБА_1 , виплату грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб під час виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №600/4964/24-а.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України середній заробіток за кожний день затримки виплати грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб починаючи з дати набрання чинності рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №600/4964/24-а - 10.05.2025 по день фактичної виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, непроведення з вини роботодавця розрахунку з працівником, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням розрахунку, тобто виконанням цього обов`язку і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Зазначені правові висновки з приводу застосування ст. 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 р. у справі № 821/1083/17.

Вимога про стягнення середнього заробітку в даному випадку є передчасною, оскільки на момент вирішення судом цього спору, відповідачем ще не здійснено повного розрахунку, а відтак суд позбавлений можливості обрахувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, так як невідомий період затримки розрахунку. Відтак, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області і його відмову від виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується листом від 29.05.2025 №6903-2421/6916.

3. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області провести ОСОБА_1 , виплату грошової компенсації суми утриманого податку з доходів фізичних осіб під час виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №600/4964/24-а.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (вул. С. Скальда, 1А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58018, код ЄДРПОУ 38595868).

Суддя В.О. Григораш