Ухвала суду № 134173694, 18.02.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18085/25

УХВАЛА

іменем України

18 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Хоптинцева Ігоря Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 продовжено ОСОБА_1 встановлений ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 суддею Тарновецьким І.І. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними, та відкрито провадження в адміністративній справі №560/18085/25.

Ухвалою від 21.01.2026 справу №560/18085/25 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:

- скасування постанови про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року в межах виконавчого провадження № 686/17894/24;

- визнання дій Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого листа № 686/17894/24 протиправними щодо винесення постанови про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність спірної постанови та про необхідність її скасування.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2026 продовжено розгляд справи №560/18085/25. Призначено судове засідання на 18.02.2026.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 вирішено здійснити розгляд справи №560/18085/25 в порядку письмового провадження. Змінено найменування відповідача на Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку адміністративного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, зокрема, пунктом 1 частини 1, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правомірності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, частиною 1 якої визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.

Суд зазначає, що предметом цього спору є дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 15.09.2025 (ВП 76627572), якою постановлено арештувати все не рухоме та рухоме майно, що належить боржнику ( ОСОБА_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37875,5 грн.

При цьому, виконавче провадження ВП 76627572 відкрите з примусового виконання виконавчого листа №686/17894/24, виданого 22.11.2024 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в частці 1/3 від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.06.2024 і до досягнення дітьми повноліття.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №813/1341/15 та у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №540/2725/21.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18 зазначено, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі.

Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої позовної заяви є захист майнових прав ОСОБА_1 щодо правомірності подальшого обтяження у вигляді арешту його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, у якому позивач був боржником, то в цьому випадку останнім може бути реалізовано право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. При цьому, така скарга має бути подана (у випадку її подання) до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, яким є Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Отже, заявлені позовні вимоги не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, провадження у справі №560/18085/25 слід закрити.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

закрити провадження у справі №560/18085/25 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк