Ухвала суду № 134173486, 17.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

17 лютого 2026 р. справа № 520/867/25

Харківський окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.08.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.08.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 520/867/25 - змінено, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 14.12.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2019".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 520/867/25 - залишено без змін.

04.02.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку ст. 382 КАС України з проханням зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі №520/867/25 шляхом надання доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу за період з 01.01.2016 по 14.12.2024 у відповідності до приписів Пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, за вирахуванням раніше сплачених сум.

В обґрунтування поданої заяви представником позивача зазначено, що відповідачем на виконання рішення суду у даній справі невірно застосовано індекси інфляції, оскільки останній помилково визначив сукупний індекс інфляції помісячно не за період невиплати доходу, а за період заборгованості щодо вказаного доходу, що суперечить п.4 Порядку та призвело до неправильного обрахунку сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 прийнято до розгляду заяву в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/867/25, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у триденний строк з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснень на подану заяву в порядку ст. 382 КАС України та докази виконання рішення суду у справі №520/867/25.

12.02.2026 відповідач надав до суду письмові пояснення на подану заяву, в яких зазначив, що

відповідно до п.4 Постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін* (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Також згідно роз`яснень в прикладі №1 Постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 місяць в якому здійснено виплату заборгованості також не включається в розрахунок сукупного індексу інфляції. Сума компенсації не нараховується, якщо індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком не перевищує 100 відсотків.

Також, за період з 01.01.2016 по 31.08.2019 надав довідку-розрахунок втрати частини доходів згідно Постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 від 07.07.2025 № 513/1 та платіжні інструкції від 18.08.2025 № 10696, 10697, 10698 та зазначив, що *Приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) це показник інфляції, що відображає відсоткове зростання вартості споживчого кошика. Він розраховується як відсоток зміни індексу за період: (ІСЦ - 100%).

Дослідивши матеріали справи та заяву у порядку ст. 382 КАС України, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судом, на виконання судового рішення у даній справі відповідачем складено довідки-розрахунки компенсації втрати частини грошових доходів, у яких визначено суму нарахованої компенсації за відповідний період у розмірі 112287,36 грн.

Фактична виплата компенсації втрати частини доходу здійснена відповідачем 19.08.2025 у розмірі 86461,27 грн з відрахуванням податків і зборів відповідно до платіжних інструкцій від 18.08.2025 № 10696, 10697, 10698.

За викладеною позицією сторони відповідача судове рішення виконано в повному обсязі, а утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору з суми компенсації втрати частини доходу здійснено на підставі пункту 4 Порядку №159.

За викладеною позицією сторони позивача відповідачем невірно застосовано індекси інфляції, оскільки останній помилково визначив сукупний індекс інфляції помісячно не за період невиплати доходу, а за період заборгованості щодо вказаного доходу, що суперечить п.4 Порядку та призвело до неправильного обрахунку сум.

Згідно з наданими відповідачем розрахунками, відповідний розрахунок компенсації втрати частини доходу проведений з використанням індексів споживчих цін, опублікованих на офіційному сайті за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/. Для кожного місяця періоду з 01.01.2016 по 31.08.2019 відповідачем було здійснено окремий розрахунок, в якому визначалася нарахована сума невиплаченої індексації грошового забезпечення по справі №520/12695/24 після утримання податків та зборів помножена на індекс споживчих цін за кожен період невиплати та отримано суму компенсації.

Суд зазначає, що суспільні відносини з приводу компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати унормовані приписами Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі за текстом - Закон України №2050-ІІІ) та деталізовані положеннями Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 (далі за текстом - Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Положеннями ст.2 Закону України №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Приписами статті 4 Закону України №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

На подальший розвиток положень Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі за текстом - Закон України №2050-ІІІ) було видано постанову КМУ від 21.02.2001р. №159 про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі за текстом - Порядок №159).

Пунктом 4 Порядку №159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд відзначає, що у межах спірних правовідносин заявником було ініційовано розгляд судом спору про право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення у розмірі 113672,94 грн у справі № 520/12695/24.

Отже, у межах даної справи №520/867/25 існує виключно спір про право.

Наведене підтверджується тим, що у тексті позову заявник не обраховував конкретної суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця та не заявляв вимоги про спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення, а саме: виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця у конкретній сумі.

Отже, у межах справи №520/867/25 спору про факт (в аспекті розрахунків суб"єкта владних повноважень) не існує.

Відтак, обставини проведення суб"єктом владних повноважень конкретних арифметичних розрахунків з приводу обчислення суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця не входили до предмету доказування у справі №520/867/25, а тому докази про ці обставини судом не здобувались, не досліджувались, не оцінювались, у тексті судового акту мотиви суду з цього питання не викладались.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що одночасно із виплатою заборгованості із грошового забезпечення заявника відповідач як орган публічної адміністрації в частині фінансового забезпечення публічних службовців не забезпечив виконання обов`язку із нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за весь час існування боргу.

19.08.2025 відповідачем проведено платіж з компенсації втрати частини доходу за весь час існування боргу, відтак здійснені суб`єктом владних повноважень управлінські волевиявлення з приводу виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця слід визнати такими, що узгоджуються із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі №520/867/25.

Суд зауважує, що у силу прямого застереження ст.3 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Також суд зважає, що за змістом ст.ст.2, 3 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини доходу підлягає нарахуванню не на загальну суму боргу з оплати праці (заробітної плати, грошового забезпечення) загалом стягнуту з суб"єкта владних повноважень у межах конкретної судової справи, а на кожну частину цього боргу, що виник у межах кожного окремого календарного місяця проходження особою публічної служби.

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Правила застосування п.4 Порядку №159 витлумачені у прикладах розрахунку, котрі є додатком до Порядку №159 (тобто є невід`ємною частиною тексту підзаконного нормативно-правового акту).

Ці правила чітко та безумовно окреслюють характер та сутність необхідних розрахунків, у силу яких: 1) інфляція календарного місяця виникнення боргу з оплати праці та календарного місяця проведення грошового платежу на погашення боргу з оплати праці до алгоритму розрахунків не беруться; 2) із сукупного арифметичного показника індексу споживчих цін, обчислених наростаючим/кумулятивним підсумком підлягає вирахуванню величина в 100 одиниць.

У межах спірних правовідносин відповідач не мав правових підстав для неврахування приписів чинного підзаконного нормативного правового акту - постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 та Порядку №159, приписи яких не суперечать положенням Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Здійснення відповідачем окремого розрахунку компенсації за кожен місяць періоду прострочення з подальшим підсумуванням результатів повністю відповідає нормативно визначеній методиці. Нарахована сума компенсації у розмірі 112287,36 грн та її виплата з урахуванням обов`язкових податкових утримань свідчать про належне та повне виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі №520/867/25.

Отже, доводи сторони позивача про неправильність обрахунку суми компенсації є необґрунтованими, а дії відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу слід визнати такими, що відповідають вимогам законодавства України.

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що наразі виплата заявнику компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі №520/867/25 за увесь період існування боргу з грошового забезпечення публічного службовця відбулась у повному обсязі.

Тож, судовий акт є виконаним, що унеможливлює здіснення судового контролю у порядку ст.382 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295, 381-1, 382, ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Марина Лук`яненко