Рішення № 134173366, 18.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 лютого 2026 року № 627/669/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому, просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку відповідно до чинного законодавства ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про відмову у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Краснокутського районного суду від 28.07.2025 передано матеріали адміністративної справи передано до Харківського окружного адміністративного суду за підсудністю.

За результатами автоматизованого розподілу матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Мельникова Р.В..

Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки подані позивачем до заяви документи, на підтвердження наявності права на відстрочку не відповідали вимогам постанови №560.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), 07.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для здійснення догляду за ОСОБА_2 матір`ю дружини позивача, особою з інвалідністю ІІ групи.

На підтвердження наявності підстав для отримання відстрочки позивачем було надано до заяви такі документи: копії паспортів заявника, дружини заявника та особи з інвалідністю (засвідчені належним чином), копії свідоцтв про народження дружини заявника та про шлюб заявника, свідоцтво дружини заявника про розірвання попереднього шлюбу (засвідчені належним чином), витяг з державного реєстру РАЦ дружини заявника про зміну прізвища, засвідчені належним чином копії пенсійного посвідчення та довідки до Акту МСЕК, заяви про відсутність осіб, зобов`язаних утримувати особу з інвалідністю та вибір на користь зятя щодо здійснення догляду, витяги з реєстру територіальної громади, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме (аргументація) щодо відсутності інших утримувачів, військово-обліковий документ позивача (а.с.18-19).

Заява позивача та доданий до неї пакет документів зареєстровано відповідачем 19.03.2025 за вх. №3524.

Як вбачається з протоколу №64 від 21.03.2025 комісія з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовила позивачу в отримані відстрочки з підстав невідповідності наданого пакету документів вимогам постанови №560.

27.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу направлено повідомлення №399/2025, в якому зазначалось, що комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто заяву позивача та додані документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 21 березня 2025 року №64 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови зазначено, що відстрочка надається за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). При перевірці було встановлено що ОСОБА_2 має ще й доньку, яка відповідно до закону зобов`язана її утримувати (а.с.20).

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача звернувся до суду з позовом.

Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, а також підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку №560 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Суд зазначає, що з аналізу положень пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та Порядку №560 вбачається, що військовозобов`язаний має право на відстрочку від призову під час мобілізації у разі здійснення догляду та утримання одного з батьків дружини, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови документального підтвердження такого статусу, та родинних зв`язків. Також обов`язковою умовою реалізації відповідного права є відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати таку особу.

Неможливість здійснення догляду іншими зобов`язаними особами має бути підтверджена належними доказами, передбаченими Додатком 5 до Порядку №560, а у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб догляд може здійснювати лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором особи з інвалідністю. Отже, відстрочка надається за наявності сукупності визначених законом підстав та умов і за умови дотримання встановленої процедури її оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 від 02.09.2016 року. У свою чергу, ОСОБА_4 , згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00049905864 від 07.03.2025, ОСОБА_4 з 21.09.2002 до 16.03.2007 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 та до реєстрації шлюбу мала прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.12-13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18.09.1977 матір`ю ОСОБА_7 вказано ОСОБА_2 (а.с. 11).

ОСОБА_2 (мати дружини позивача) є особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 та довідкою МСЕК №043091 виданою безстроково.

На підставі п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Рішенням Комісії, відповідно до протоколу від 21.03.2025 №64, ОСОБА_1 відмовлено у надані відстрочки у зв`язку з невідповідністю наданого пакету документів вимогам постанови №560.

Як вбачається з повідомлення відповідача від 27.03.2025 №399/2025, підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вказано, що відстрочка надається за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). При перевірці було встановлено що ОСОБА_2 має ще й доньку, яка відповідно до закону зобов`язана її утримувати (а.с.20).

Позивач не погоджується з таким твердженням відповідача, зазначає у своєму позові, що його дружина за станом здоров`я не має змоги здійснювати нагляд за своєю матір`ю. Також позивач зазначає, що сестра дружини, ОСОБА_8 , згідно з довідкою №54 від 03.07.2025 виданою комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка №6", працює на посаді медичної сестри хірургічного відділення консультативно-діагностичного центру з 11.10.2005 року. Позивач наголошував, що її фах належить до критично важливих для функціонування держави під час воєнного стану, а тому вона не може бути звільнена для догляду за батьками. Окрім того, також за станом здоров`я не може здійснювати догляд за матір`ю.

Суд зазначає, що відповідно до положень Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов`язаних, затвердженого Наказ Міністерства оборони України 11 жовтня 2021 року №313 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 07 лютого 2022 року № 35), стоматологія, медицина, медсестринство, фармація, технології медичної діагностики та лікування є спорідненими спеціальностями до військово-облікової спеціальності - 879.

Як вбачається з пакету документів поданих позивачем, ним було долучено заяву ОСОБА_2 , щодо вибору особи з кола військовозобов`язаних членів її родини саме ОСОБА_1 ..

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідних підтвердних документів, щодо відсутності інших осіб, з числа невійськовозобов`язаних здійснювати догляд за одним з батьків дружини, як особою з інвалідністю ІІ групи, передбачених пунктом 13 Додатку 5 до Порядку №560, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для підтвердження наявності підстав для отримання відстрочки від мобілізації.

Так, суд бере до уваги, що позивачем до суду надано, зокрема, виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) форми №027/о, в якій зазначено, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 має низку загальних захворювань без встановленої групи інвалідності (а.с.21).

Проте, Порядком №560 передбачено, що медичною документацією, яка підтверджує неможливість особи здійснювати догляд за одним із своїх батьків є такі документи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

Суд зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

З огляду на викладене суд наголошує, що надана позивачем виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою №027/о лише відображає відомості про стан здоров`я ОСОБА_10 та наявність у неї загальних захворювань, однак не є документом, який відповідно до вимог чинного законодавства підтверджує встановлення інвалідності або потребу у постійному сторонньому догляді. Водночас, нормативно визначено, що факт такої потреби має підтверджуватися виключно висновком лікарської комісії за формами первинної облікової документації №080-2/о або №080-4/о, оформленими у порядку, затвердженому наказом МОЗ України №407, які не були надані відповідачу до заяви та у матеріалах справи відсутні.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно з ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Тобто, ОСОБА_10 не є військовозобов`язаною, є працездатною та не є особою з інвалідністю, не потребує постійного догляду. При цьому ОСОБА_2 , як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, не була позбавлена батьківських прав, відтак, ОСОБА_10 не звільнена від обов`язку здійснювати догляд за матір`ю в силу ст. 172, 202 Сімейного кодексу України.

З урахуванням вказаного, ОСОБА_1 не відповідає вимогам надання відстрочки в межах п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом комісії 21.03.2025 №64 є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.