Ухвала суду № 134173300, 18.02.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/801/26

18 лютого 2026 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті, починаючи з 30.12.2007, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.04.2019, пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, провести перерахунок та виплату, починаючи з 01.11.2025, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, провести перерахунок та виплату, починаючи з 01.11.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтям 160, 161 КАС України, з порушенням строку звернення до суду, а тому її належить залишити без руху з огляду на таке.

Перший недолік позову стосується несплати судового збору у повному обсязі.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір (далі Закон №3674-VI). Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За нормами пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивач звернувся до суду з позовом з чотирма позовними вимогами немайнового характеру про:

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті, починаючи з 30.12.2007, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.04.2019, пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019.

Кожна з цих позовних вимог має бути оплачена судовим збором.

Отож, оскільки позивач подав позовну заяву, що має чотири вимоги немайнового характеру, тому така позовна заява повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 5324,80 грн (3328,00 грн х 0,4 х 4).

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору за подання цієї позовної заяви, суд зазначає, що позивач оплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тобто за одну позовну вимогу,

З огляду на вказане позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 3993,60 грн за реквізитами Тернопільського окружного адміністративного суду: ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA678999980313101206084019751, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Інший недолік позову стосується порушенням строку звернення до суду.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, необхідно враховувати таке:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Звернувшись до суду з цим позовом 14.02.2026 (цією датою здано на пошту), позивач заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті, починаючи з 30.12.2007, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 відсотків відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Спірні правовідносини виникли з дати призначення позивачу пенсії з 30.12.2007, проте позивач з цією позовною заявою звернувся до суду лише 14.02.2026, тобто із порушенням встановленого шестимісячного строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що нарахування пенсії з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спірним, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Отже, в цьому випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Слід вказати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від самого позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою.

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 30.12.2007 пенсійні виплати у розмірі, розрахованому від відсоткового значення відповідних сум грошового забезпечення, яке позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, позивач звернулась до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо спірного питання лише 24.07.2025, що не може бути визнано як розумний строк для захисту порушеного права.

Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.

Отож, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 30.12.2007 по 14.08.2025, заяви про поновлення строку звернення до суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог, у якій вказати поважні причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду та надати докази на їх підтвердження або подати заяву про зменшення позовних вимог (у межах строку звернення до суду); 2) документа про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище. Також позивач для зменшення сплати судового збору може подати нову позовну заяву, залишити лише дві вимоги до другого відповідача, до якого заявлені вимоги зобов`язального характеру, у разі задоволення яких буде досягнуто відновлення порушених прав з 01.11.2025.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду. Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті, починаючи з 30.12.2007, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.04.2019, пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, провести перерахунок та виплату, починаючи з 01.11.2025, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, провести перерахунок та виплату, починаючи з 01.11.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтям 160, 161 КАС України, з порушенням строку звернення до суду, а тому її належить залишити без руху з огляду на таке.

Перший недолік позову стосується несплати судового збору у повному обсязі.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір (далі Закон №3674-VI). Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За нормами пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивач звернувся до суду з позовом з чотирма позовними вимогами немайнового характеру про:

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті, починаючи з 30.12.2007, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.04.2019, пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка виразилася у непроведенні перерахунку та невиплаті, починаючи з 01.11.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 23.07.2025 № 23 Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019.

Кожна з цих позовних вимог має бути оплачена судовим збором.

Отож, оскільки позивач подав позовну заяву, що має чотири вимоги немайнового характеру, тому така позовна заява повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 5324,80 грн (3328,00 грн х 0,4 х 4).

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору за подання цієї позовної заяви, суд зазначає, що позивач оплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тобто за одну позовну вимогу,

З огляду на вказане позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 3993,60 грн за реквізитами Тернопільського окружного адміністративного суду: ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA678999980313101206084019751, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Інший недолік позову стосується порушенням строку звернення до суду.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, необхідно враховувати таке:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Звернувшись до суду з цим позовом 14.02.2026 (цією датою здано на пошту), позивач заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті, починаючи з 30.12.2007, пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 відсотків відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Спірні правовідносини виникли з дати призначення позивачу пенсії з 30.12.2007, проте позивач з цією позовною заявою звернувся до суду лише 14.02.2026, тобто із порушенням встановленого шестимісячного строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що нарахування пенсії з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спірним, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Отже, в цьому випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Слід вказати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від самого позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою.

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 30.12.2007 пенсійні виплати у розмірі, розрахованому від відсоткового значення відповідних сум грошового забезпечення, яке позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, позивач звернулась до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо спірного питання лише 24.07.2025, що не може бути визнано як розумний строк для захисту порушеного права.

Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.

Отож, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка виразилася у непризначенні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 30.12.2007 по 14.08.2025, заяви про поновлення строку звернення до суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог, у якій вказати поважні причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду та надати докази на їх підтвердження або подати заяву про зменшення позовних вимог (у межах строку звернення до суду); 2) документа про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище. Також позивач для зменшення сплати судового збору може подати нову позовну заяву, залишити лише дві вимоги до другого відповідача, до якого заявлені вимоги зобов`язального характеру, у разі задоволення яких буде досягнуто відновлення порушених прав з 01.11.2025.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чепенюк О.В.