Рішення № 13416639, 29.12.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.12.10 Справа № 19/140-10. 29 грудня 2010 року Справа № 19/140-10

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.

при секретарі Щербак С.В.,

за участю представників сторін:

позивач ФОП ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.12.2010р.)

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 19/140-10

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Іволжанське Сумського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка» (Сумська область, Недригайлівський район, с.Хоружівка, вул.Центральна, 9, ід. код 30133681)

про стягнення 547188,84 грн.,

встановив:

У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 547188,84 грн. заборгованості в тому числі: 532370 грн. основного боргу за договором №1/12 від 12.07.2010р., 11077,67 грн. пені, 2144,06 грн. - 3% річних, 1597,11 грн. інфляційних збитків, а також просить суд стягнути з відповідача 5471,89 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 2-6).

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, правами наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу №1/12 від 12.07.2010р., (а.с.10-11).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору продавець (позивач) зобовязувався передати згідно накладної покупцю (відповідачу) товар (зерносушарка Large 240 М з газовою горілкою), а покупець зобовязувався прийняти цей товар і оплатити його вартість.

Згідно п.1.2 договору загальна сума по договору становить 600000 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №1/12 від 12.07.2010р. сума вказана в п.1.1 повинна бути сплачена до 31.10.2010р.

Пунктом 6.1 договору №1/12 передбачено, що термін його дії встановлюється з моменту підписання та до повного виконання сторонами.

12.07.2010р. позивач передав відповідачу обумовлений договором купівлі - продажу товар, а відповідач його прийняв, що підтверджується копіями акту прийому передачі та накладної (а.с.12-13).

22.09.2010р. відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 67630 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Як вбачається з довідки Сумського відділення ПАТ «Кредобанк» №01-462 від 29.12.2010р. за період з 01.01.2010р. по 29.12.2010р. на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 67630 грн., а інших коштів не поступало.

Решта суми за зерносушарку 532370 грн. відповідачем позивачу не сплачена.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 532370 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №1/12 від 12.07.2010р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11077,67 грн. пені, 2144,06 грн. - 3% річних, 1597,11 грн. інфляційних збитків - підлягають задоволенню.

Згідно ч.6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову на відповідача;

- при відмові в позові на позивача;

- при частковому задоволенні позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 5471,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка» (Сумська область, Недригайлівський район, с.Хоружівка, вул.Центральна, 9, ід. код 30133681) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_1) 547188,84 грн. заборгованості в тому числі: 532370 грн. основного боргу за договором №1/12 від 12.07.2010р., 11077,67 грн. пені, 2144,06 грн. - 3% річних, 1597,11 грн. інфляційних збитків ; а також 5471,89 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 29.12.2010 р.

Суддя Н.О. Спиридонова

Суддя Спиридонова Надія Олександрівна