Ухвала суду № 134162950, 17.02.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 170/318/24

Провадження № 1-кп/168/44/26

У Х В А Л А

продовження строків запобіжних заходів

17 лютого 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Стара Вижівка в режимі відеоконференції в ході розгляду кримінального провадження № 62024000000000225, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.03.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Старовижівського районного суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , строком на 60 днів без визначення розміру застави, на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України.

Клопотання обґрунтовуються тим, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. На обґрунтування підозри органом досудового слідства зібрано ряд доказів. Строк тримання під вартою підозрюваним неодноразово продовжувався. Заявлені ризики у клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених не одноразово перевірялись слідчими суддями, судом при обранні та продовженні запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а також під час відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 і не зменшились на теперішній час.

Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_8 і ОСОБА_7 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, свою участь у незаконному перевезенні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуту наркотичних засобів, особливо небезпечних психотропних речовин, можуть планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_8 і ОСОБА_7 до залишення меж країни, що унеможливить судовий розгляд.

Також прокурор зазначає, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 можуть незаконно впливати на інших обвинувачених, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показань і уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачені ознайомлені із матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій відносно невстановлених до цього часу осіб. З урахування вказаної обставини обвинувачені, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, матимуть можливість обговорювати між собою та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини незаконного виготовлення та незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин, та, усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатимуться вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності, а також на експертів, свідків.

Таким чином, наразі є достатньо даних вважати, що використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою мінімізації негативних наслідків для себе, обвинувачені мають можливість впливати на свідків, інших осіб, які ще не допитані, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності.

Зазначені ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 і ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились і продовжують існувати, оскільки перебуваючи під вартою ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не мали можливості контактувати з причетними до вчинених ним злочинів особами, й узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення незаконного впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються.

З урахуванням викладених обставин жоден більш м`який запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Крім наявності зазначених ризиків, матеріали провадження дають змогу оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання кожного з них винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; міцність соціальних зв`язків обвинувачених в місці його постійного проживання; вік та стан здоров`я кожного обвинуваченого; їх майновий стан; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У випадку засудження ОСОБА_8 і ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого особливо тяжкого злочину, до них може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Щодо особи обвинувачених на даний час встановлено, що вони є працездатними, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали їх утриманню під вартою, не страждають. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Ураховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , дані про їх особу, є усі законні підстави не застосовувати до них менш суворий запобіжний захід.

Востаннє строк тримання під вартою щодо обвинувачених продовжено ухвалою Старовижівського районного суду до 23.03.2026.

Прокурор в клопотанні зазначає, що 28.01.2026 проведено перше судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні, зачитано обвинувальний акт, а також встановлено порядок та обсяг досліджених доказів.

Зокрема суд переконався у тому, що жоден з обвинувачених вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав, що додаткового свідчить про те, що неодноразово підтверджені судом ризики продовжують існувати та по своїх суті не зменшились.

Судом на даний час досліджуються письмові докази у вказаному кримінальному провадженні, які беззаперечно свідчать про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у діях обвинувачених. Також на даний час судом не допитано жодного зі свідків сторони обвинувачення, через що, серед іншого, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни їх показань або взагалі відмови від них.

Беззаперечно, у випадку обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави ризики, зазначені в клопотанні, будуть реалізовані обвинуваченими, що поставить під загрозу: 1. Забезпечити явку обвинувачених до суду; 2. Допиту свідків у судовому засіданні; 3. Публічну безпеку у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Беручи до уваги вищевказані законодавчі положення та практику Європейського суду з прав людини, ураховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , дані про їх особи, є усі законні підстави не застосовувати до них альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки внесення застави в будь-якому розмірі не може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків у разі звільнення з-під варти після її внесення, а також не забезпечить утримання останніх від реалізації вищевказаних ризиків.

Прокурор у судовому засіданні зазначені клопотання щодо застосування запобіжних заходів підтримав з підстав, викладених у клопотаннях, просить клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо клопотання прокурора. Зазначає, що в клопотанні прокурора не доведено жодного ризику, на які прокурор посилається. Питання застосування альтернативного виду запобіжного заходу не розглядалось судом жодного разу, однак, звернув увагу суду, що необґрунтоване тримання особи під вартою тривалий час є порушенням ст. 5 ЄКПЛ. Клопотання прокурора також не містить об`єктивних даних про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є не можливим. Також, у разі невиконання чи неналежного виконання умов іншого запобіжного заходу кримінальним процесуальним кодексом передбачено способи забезпечення належної поведінки обвинуваченого. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та вважає, що доцільно обрати ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 у поданому суду письмовому запереченні на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 просить відмовити в клопотанні прокурора та обрати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту або альтернативний у виді застави. Вказує, що обвинувачений перебуває під вартою понад 2 з половиною роки. Клопотання обґрунтоване лише тяжкістю покарання. Участь ОСОБА_8 у інкримінованих діях є значно меншою в порівнянні з іншим учасником справи. Ризики не доведені, в клопотанні лише міститься їх перелік. ОСОБА_8 не судимий, тому немає ризику вчинити інше правопорушення. Ризик впливу на свідків не можливий оскільки, обвинувачений проживає у Черкаській області, а свідки проживають в Волинській області. Застосування домашнього арешту унеможливить будь які інші ризики. Орган досудового розслідування вже зафіксував усі обставини злочину, докази долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заперечив щодо клопотання прокурора, вважає, що посилання прокурора на не визнання ним вини не може бути підставою для утримання під вартою, просить обрати йому більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_12 звернув увагу суду на те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою без обвинувального акта суду. Участь ОСОБА_7 в цьому провадженні не є основною, не вирішальною, не вбачає виняткових обставин, які б дали можливість не застосовувати заставу. Просить врахувати, що обвинувачений має сталі сімейні зв`язки, дітей, батьків, позитивно характеризується, що в сукупності дає підстави для обрання менш суворих запобіжних заходів, з застосуванням застави чи домашнього арешту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заперечив щодо клопотання, вважає клопотання не обґрунтованим. Вину визнає частково, не погоджується з доводами прокурора про те, що, перебуваючи на волі, не буде працювати чи буде вчиняти злочини.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_6 просить відмовити в клопотанні прокурора. Обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, обвинувачений ОСОБА_6 довів належне виконання процесуальних обов`язків, тому до інших обвинувачених можливо також застосувати менш суворі запобіжні заходи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст.331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу згідно з ч.1 ст.177 КПК є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 23.01.2026 щодо обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 23.03.2026 включно, без визначення розміру застави.

У даний час кримінальне провадження перебуває на розгляді Старовижівського районного суду по суті. Здійснюється стадія дослідження доказів.

Суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_8 і ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, а наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

ОСОБА_8 і ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про їх високу суспільну небезпечність.

Суд також враховує, що на утриманні у ОСОБА_8 є троє неповнолітніх дітей, а на утриманні ОСОБА_7 є одна неповнолітня дитина.

Разом з тим, приватний інтерес, який виражається в можливості забезпечення обвинуваченими виховання неповнолітніх дітей, не є вищим за публічний інтерес щодо запобігання поширенню серед населення наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах.

Тримання обвинувачених під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не працюють, не мають офіційного джерела доходів. Окрім того, протипоказань щодо утримання їх в умовах слідчого ізолятора не встановлено.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід вважати те, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_7 можуть переховуватись від суду, зважаючи на суворість покарання, яке їм загрожує, а також те, що останні можуть впливати на свідків, які ще судом недопитані, а також на експертів. Також суд враховує і стадію судового розгляду даного провадження в даний час, те, що провадження надійшло до суду і перебуває на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити кримінальне правопорушення. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

На переконання суду прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачені можуть вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

З врахуванням наведеного, особи обвинувачених та тяжкості інкримінованих їм діяння, віку та стану їх здоров`я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинувачених в слідчому ізоляторі, стадії судового розгляду кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим на шістдесят днів.

Суд вважає, що застосування інших, менш суворих запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, тому не погоджується з доводами сторони захисту про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Згідно з п. 4 та 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Отже, визначати розмір застави чи ні є правом суду у особливо тяжких злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався.

Встановлено, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають під вартою понад два роки.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).

У клопотаннях про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою прокурор просить не визначати їм заставу. На думку суду, з плином часу сторона обвинувачення повинна надати суду більше переконливих аргументів щодо відсутності підстав застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, в той час, таких аргументів стороною обвинувачення в судовому засіданні суду надано не було. Прокурором не доведено обставин, які б давали підстави суду не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави щодо обвинувачених.

Колегія суддів, враховуючи тривалий час перебування обвинувачених під вартою, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає, що є правові підстави для визначення обвинуваченим розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у таких межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів вважає, що доцільним буде визначити розмір застави ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з урахуванням того, що вони обвинувачуються, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.307 КК України, обставини кримінальних правопорушень, даних про осіб обвинувачених, їх майнового та сімейного стану, наявності ризиків - 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також буде пропорційним, співмірним заходом, який не становитиме надмірний тягар.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 квітня 2026 року включно, в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» (вул. Нестора Бурчака, буд. 3, м. Луцьк, Волинської області).

Визначити на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України заставу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 250 (двісті п`ятдесят) прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_7 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_7 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_7 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 квітня 2026 року включно, в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» (вул. Нестора Бурчака, буд. 3, м. Луцьк, Волинської області).

Визначити на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України заставу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Обвинувачений ОСОБА_8 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_8 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_8 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».

Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченим негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_14