Рішення № 13415938, 05.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.11 Справа№ 7/191(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 87108,49грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Гузар Р.М., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія»про стягнення заборгованості; ціна позову: 87108,49грн., в тому числі 59978,51грн. основного боргу, 7217,14грн. пені, 14778,07грн. інфляційних нарахувань, 3935,21грн. 3% річних за невиконання зобовязання, 1199,57грн. штрафу. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками заборгованості, договором купівлі-продажу товару №01/33 від 19.06.2008р., довіреностями серії ЯПГ №315327 від 10.06.2008р., №315332 від 23.06.2008р., накладними №0001213 від 25.06.2008р. на суму 2220грн., №0001198 від 23.06.2008р. на суму 6628,20грн., №0001265 від 01.07.2008р. на суму 428,35грн., №0001235 від 27.06.2008р. на суму 16471,78грн., №0001292 від 02.07.2008р. на суму 535,50грн., №0001291 від 02.07.2008р. на суму 3371,64грн., №0001349 від 07.07.2008р. на суму 1434,72грн., №0001376 від 10.07.2007р. на суму 1862,10грн., №0001428 від 15.07.2008р. на суму 5544грн., №0001435 від 16.07.2008р. на суму 12336,72грн., №0001377 від 10.07.2008р. на суму 9145,50грн., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу №440 від 24.09.2010р. та №441 від 24.09.2010р., фіскальним поштовим чеком №8444 від 18.10.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/191(10) від 25.10.2010р. порушено проваджененя у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 50хв. 15.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/191(10) від 15.11.2010р., 14.12.2010р. В судових засіданнях 30.11.2010р., 22.12.2010р. та 04.01.2011р. оголошувались перерви. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ухвал господарського суду Львівської області №№7/191(10) від 22.12.2010р. та від 04.01.2011р.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомленя про оголошення ухвал) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився. Позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Також, 15.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла телеграма Позивача про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/191(10) від 15.11.2010р. розгляд справи відкладено.

Крім того, 30.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про витребування із Залізничної Державної податкової інспекції у м.Львові (далі Залізнична ДПІ) інформації та документів, зазначених у клопотанні. В зазначеному клопотанні відмовлено та зобовязано Відповідача надати суду усі документи, необхідні для розгляду спору. Проте, 14.12.2010р. господарським судом Львівської області скеровано запт у Залізничну ДПІ з метою отримання інформації та документів, про які зазначалось у клопотанні. Станом на час вирішення спору інформація до господарського суду Львівської області не надійшла.

Також, 30.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло повідомлення Позивача про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України. До повідомлення додано копії наступних документів: довіреності на право здійснення представництва; акту звірки розрахунків станом на 14.11.2008р.; листа Відповідача Позивачу №02-10/08 від 08.10.2008р.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період 01.08.2008р. по 29.08.2008р., з 01.07.2008р. по 31.07.2008р., та за період з 01.06.2008р. по 30.06.2008р.; копії декларацій з податку на прибуток підприємства за перший квартал та перше півріччя 2008р.

Також, представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю з наступних підстав.

Так, зазначеної у позовній заяві заборгованості у відповідача перед Позивачем не існує, згідно зазначених у позовній заяві накладних товар від Позивача не отримувався, оскільки Позивачем не представлено належні докази, а саме:

-мотивуючи п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України №99 від 16.05.1996р., Відповідач зазначає, що матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів;

-також, Відповідач зазначає, що згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні бути складені із зазначенням обовязкових реквізитів;

-Відповідач, посилаючись на ст.34 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про непідтвердження Позивачем належними доказами позовних вимог, зокрема:

- на накладних №0001198 від 23.06.2008р., №0001213 від 25.06.2008р., №001235 від 27.06.2008р. відсутні печатки підприємства, яке отримувало товар, відсутні посади відповідальних за здійснення господарської діяльності осіб, та підпис особи, яка отримувала товар, не відповідає підпису ОСОБА_1, прізвище якого зазначено у накладних;

- на накладних №0001265 від 01.07.2008р., №0001291, №0001292 від 02.07.2008р., №0001349 від 07.07.2008р., №0001353 від 08.07.2008р., №0001376, №0001377 від 10.07.2008р., №0001428 від 15.07.2008р., №0001435 від 16.07.2008р. хоча і є печатки підприємства, однак відсутні посади відповідальних осіб та підписи особи, яка отримувала товар відрізняються один від одного та не відповідають підпису ОСОБА_1;

-посилання Позивача на довіреність серії ЯПГ №315332 від 23.06.2008р. на думку Відповідача також не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки термін дії даної довіреності сплив 03.07.2008р., а отже, законних підстав для відвантаження товару після 03.07.2008р. особі, яка її предявила, у Позивача не було.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 59978,51грн. основного боргу.

19.06.2008р. між Позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №01/33 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю товар згідно супровідної накладної, а Покупець зобовязується прийняти товар і сплатити ціну на умовах, вказаних у цьому Договорі та визначену у супровідній накладній відповідно до кожного конкретного факту поставки товару.

Відповідно до п.1.3 Договору, загальна вартість товару, що є предметом даного Договору, становить суму всіх поставок за Договором, але не може бути більшою як 700000грн.

Згідно п.2.1 Договору, Покупець зобовязаний здійснити оплату за партію товару, яка поставляється на умовах відтермінування, не пізніше як протягом 7 (семи) календарних днів з моменту фактичного прийняття товару Покупцем в сумі, вказаній у кожній конкретній накладній; фактом отримання товару є факт виписування накладної (дата складання накладної).

Обовязок сплати Покупцем за отриманий товар визначено також у п.4.2 Договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

Позивачем протягом 23.06.2008р. по 16.07.2008р. поставлено Відповідачу товар на загальну суму 59978,51грн., підтвердженням чого є накладні №0001213 від 25.06.2008р. на суму 2220грн., №0001198 від 23.06.2008р. на суму 6628,20грн., №0001265 від 01.07.2008р. на суму 428,35грн., №0001235 від 27.06.2008р. на суму 16471,78грн., №0001292 від 02.07.2008р. на суму 535,50грн., №0001291 від 02.07.2008р. на суму 3371,64грн., №0001349 від 07.07.2008р. на суму 1434,72грн., №0001376 від 10.07.2007р. на суму 1862,10грн., №0001428 від 15.07.2008р. на суму 5544грн., №0001435 від 16.07.2008р. на суму 12336,72грн., №0001377 від 10.07.2008р. на суму 9145,50грн.

Доводи Відповідача про неотримання зазначеного товару з причин неналежного оформлення накладних чи відсутністю довіреностей щодо отримання товару за кожною із накладних спростовуються наступним.

На накладних №0001265 від 01.07.2008р. на суму 428,35грн., №0001292 від 02.07.2008р. на суму 535,50грн., №0001291 від 02.07.2008р. на суму 3371,64грн., №0001349 від 07.07.2008р. на суму 1434,72грн., №0001376 від 10.07.2007р. на суму 1862,10грн., №0001428 від 15.07.2008р. на суму 5544грн., №0001435 від 16.07.2008р. на суму 12336,72грн., №0001377 від 10.07.2008р. на суму 9145,50грн. підпис особи, що отримала товар скріплений відбитком печатки Відповідача; на №0001213 від 25.06.2008р. на суму 2220грн., №0001198 від 23.06.2008р. на суму 6628,20грн., №0001235 від 27.06.2008р. на суму 16471,78грн., наявні підписи осіб, що отримали товар.

Усі одинадцять зазначених в абзаці вище накладних включені в акт звірки взаємних розрахунків між Сторонами за період з 01.01.2008р. по 14.11.2008р., який підписано та скріплено відбитками печаток, в тому числі, Відповідача.

Крім того, листом №02-10/08 від 08.10.2008р., скерованим Відповідачем Позивачу (підписаний та скріплений відбитками печки Відповідача), Відповідач гарантував Позивачу оплату за будівельні матеріали в сумі 324382,08грн. до 03.11.2008р. (сума, що гарантував до оплати Відповідач, є більшою, аніж сума станом на 08.10.2008р., у зазначеному в абзаці вище акті звірки взаємних розрахунків).

Наведене свідчить про наступне схвалення правочинів Відповідачем.

Згідно ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до доводів Позивача, отриманий Відповідачем за вищезазначеними накладними товар не оплачено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 59978,51грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 59978,51грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 7217,14грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, розрахований за період 183 дні від дати поставки кожної партії товару, з врахуванням суми поставленного товару та облікової ставки НБУ 12%.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає наступне.

Так, як кількість днів прострочення в розрахунку пені Позивачем вказано 183дні. Проте, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вимог зазначеного вище (в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу) п.2.1 Договору, та вимог ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, кількість днів прострочення (шість місяців) становитиме більше, ніж 183 дні, відповідно, розмір пені більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення.

Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі прострочення сплати за товар, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008р. N107, розмір облікової ставки з 30.04.2008р. становив 12,0000%.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.5.2 Договору, пеня в розмірі 7217,14грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо стягнення 1199,57грн. штрафу.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунок штрафу, вихідними даними для якого є сума боргу 59978,51грн., та розмір штрафу 2% від суми боргу.

Відповідно до п.5.2 Договору, якщо Покупець прострочив сплату вартості поставленого товару більш як на вісімдесять календарних днів з моменту одержання товару, він сплачує Продавцю штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Згідно п.2.1 Договору, Покупець зобовязаний здійснити оплату за партію товару, яка поставляється на умовах відтермінування, не пізніше як протягом 7 (семи) календарних днів з моменту фактичного прийняття товару Покупцем в сумі, вказаній у кожній конкретній накладній; фактом отримання товару є факт виписування накладної (дата складання накладної).

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення (в частині стягнення основного боргу), товар поставлено Позивачем Відповідачу протягом 23.06.2008р. по 16.07.2008р.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.5.2 Договору, штраф в розмірі 1199,57грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо стягнення 3935,21грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 14778,07грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунки 3% річних за невиконання зобовязання, та інфляційних нарахувань, проведені відповідно до дат поставок, сум поставленого та неоплаченого товару, з врахуванням розміру відсотків річних 3%, та індексів інфляції за відповідні періоди; розрахунки проведено станом на 20.09.2010р.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає наступне.

1.Згідно п.2.1 Договору, Покупець зобовязаний здійснити оплату за партію товару, яка поставляється на умовах відтермінування, не пізніше як протягом 7 (семи) календарних днів з моменту фактичного прийняття товару Покупцем в сумі, вказаній у кожній конкретній накладній; фактом отримання товару є факт виписування накладної (дата складання накладної).

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивачем невірно вказано дати початку розрахунку за накладними від 01.07.2008р. та від 02.07.2008р. Так, першим днем протермінування розрахунку за поставкою від 01.07.2008р. буде не 08.07.2008р., а 09.07.2008р.; датою протермінування розрахунку за поставкою товару від 02.07.2008р. буде 10.07.2008р.

Проте, кількість днів прострочення за даними поставками Позивачем розраховано невірно. Оскільки, кількість днів прострочення по поставці від 01.07.2008р. становитиме 804 дні (Позивачем зазначено 803 дні), кількість днів прострочення по поставці від 02.07.2008р. становитиме 803 дні (Позивачем зазначено 802 дні).

2.При розрахунку інфляційних нарахувань Позивачем допущено арифметичні помилки.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що сума зазначених Позивачем в розрахунку та заявлених до стягнення інфляційних нарахувань є меншою, аніж дійсна сума інфляційних нарахувань за відповідний період.

3.При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що Позивачем розраховано розмір 3% річних із суми боргу без врахування встановленого індексу інфляції.

Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 3935,21грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 14778,07грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.01.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.01.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія»(79040, м.Львів, вул.Конюшинна, 14, ідентифікаційний код 33667162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С»(81051, Львівська обл., м.Шкло, пров.Новий, 1, ідентифікаційний код 32234385) 59978грн. 51коп. основного боргу, 7217грн. 14коп пені, 3935грн. 21коп. 3% річних за невиконання зобовязання, 14778грн. 07коп. інфляційних нарахувань, 1199грн. 57коп. штрафу, 871грн. 08коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.