Ухвала суду № 13415922, 23.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

23.12.10                                                                       Справа № 31/184-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали заяви:

кредитора: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнського Акціонерного банк” (ПАТ„ВіЕйБі Банк”), м. Київ

про: визнання кредиторських вимог

у справі про банкрутство: Фермерського господарства „Агро-Лан”; код ЄДРПОУ 32966520

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                 При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від кредитора: Брегей І.С. - представник;

від боржника: Білик Л.В. –представник;

розпорядник майна: Рудак Т.М. –арбітражний керуючий.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Агро-Лан" в порядку ст. 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковане в газеті "Голос України" від 19.12.2009 р., № 242 (4742).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2010 р. затверджено реєстр вимог кредиторів Фермерського господарства «Агро-Лан», зокрема, вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 416452,80 грн. віднесено до першої черги, на суму 189841,45 грн. – до шостої черги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2010 (п.п. 1.1 та 5.3 ) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 р. у справі 8/104 касаційну скаргу ПАТ „ВіЕйБі Банк” задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2010 р. у справі № 8/104 в частині кредиторських вимог ПАТ „ВіЕйБі Банк” передано на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 25.10.2010 р. справу призначено до розгляду на 17.12.2010 р.

17.12.2010 р. ПАТ „ВіЕйБі Банк” подано письмові пояснення у справі, в яких банк просить суд включити вимоги ПАТ „ВіЕйБі Банк” в сумі 606169,25 грн. до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

У письмових поясненнях, поданих суду 17.12.2010 р., боржник вважає укладений кредитний договір між кредитором і боржником таким, що суперечить нормам чинного законодавства України. Також боржник вважає, що розпорядником майна правильно включено кредиторські вимоги банку в частині шрафу, пені в шосту чергу.

В судовому засіданні 17.12.2010 р. оголошувалась перерва до 23.12.2010 р.

В судове засідання 23.12.2010 р. прибули представники кредитора, боржника та розпорядник майна, які надали пояснення по суті кредиторських вимог ПАТ „ВіЕйБі Банк”.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи кредитора та боржника у справі, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 21.09.2010 р, суд дійшов висновку щодо включення кредиторських вимог ПАТ „ВіЕйБі Банк” до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України, а ч. 2 ст.4-1 ГПК України зазначає, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

У відповідності до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно п. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 31 Закону вимоги, забезпечені заставою, відносяться до вимог першої черги.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № 48/06 від 28.12.2006 р. сторонами було укладено договір застави автотранспортного засобу від 09.07.2008 р., який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. За умовами цього договору боржник передав кредитору транспортний засіб, а саме, зерновий комбайн марки JOHN DEERE-2066.

Відповідно до п. 1.1 договору застави предмет застави забезпечує виконання зобов'язання за боржника за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, а також забезпечує сплату всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в кредитному договорі.

Згідно з п. 6.3 договір застави набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором.

Про забезпечення заставою вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" зроблено відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.07.2008 р., що підтверджується наявною у справі копією витягу.

Нормою ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Нормою ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" закріплено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Кредитор звернувся до суду з заявою з вимогами до боржника в сумі 606169,25 грн., в тому числі 75127,13 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 14587,29 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 127,03 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту, 100000,00 грн. штрафу. У відзиві № 208 від 15.02.2010 р. розпорядником майна усіх грошові вимоги банку визнано. Крім того, частково грошові вимоги підтверджуються рішенням Господарського суду Львівської області від 29.04.2009 р. у справі № 26/44.

У відповідності до ч. 1 ст. 112-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Щодо доводів боржника про недійсність кредитного договору, то боржником не надано суду будь-яких судових рішень про недійсність, нікчемність кредитного договору № 48/06 від 28.12.2006р., його скасування чи втрату ним чинності в будь-який інший спосіб. Крім того, згідно норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в процедурі розпорядження майном господарський суд не наділений правами по розгляду заяв кредиторів про визнання угод недійсними.

Судом встановлено, що згідно договору застави автотранспортного засобу від 09.07.2008 р. усі грошові вимоги банку забезпечені заставою, а вказаний договір застави станом на час нового розгляду кредиторських вимог господарським судом є чинним.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 5, 14, 15, 50 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 86, 112-12 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.          Включити в реєстр вимог кредиторів Фермерського господарства „Агро-Лан” грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнського Акціонерного банк” в сумі 606169,25 грн. (перша черга).

2.          Копію ухвали направити кредитору, боржнику та розпоряднику майна.

          Суддя