Рішення № 13415916, 22.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10 Справа№ 22/249

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс», м. Пустомити Львівської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»в особі Львівської філії, м. Львів

про: стягнення 7210,68 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Смик М.М. представник (довіреність № 1378 від 04.11.2010 р.)

від відповідача Труш І.М. представник (довіреність № 455 від 03.12.2010 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Овертранс», м. Пустомити Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»в особі Львівської філії, м. Львів про стягнення 7210,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно, на думку позивача, було частково відмовлено у виплаті страхового відшкодування збитку, що був завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 04.12.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2009 р. Ухвалою суду від 22.12.2009 р. розгляд справи відкладався до 12.01.2010 р. В судовому засіданні 12.01.2010 р. оголошувалась перерва до 26.01.2010 р. Ухвалою суду від 26.01.2010 р. розгляд справи відкладався до 15.06.2010 р. Ухвалою суду від 15.06.2010 р. провадження у справі зупинялося. Розпорядженням голови суду від 26.10.2010 р., у звязку з тим, що Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 р. № 2594-VI Желіка М.Б. обрано суддею Львівського апеляційного господарського суду, зупинену ним справу № 22/249 передано для подальшого розгляду судді Деркачу Ю.Б. Ухвалою суду від 02.11.2010 р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначався на 23.11.2010 р. Ухвалою суду від 23.11.2010 р. розгляд справи відкладався до 14.12.2010 р. В судовому засіданні 14.12.2010 р. оголошувалась перерва до 22.12.2010 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти задоволення позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

05.02.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір страхування наземного транспорту Поліс № 640584431, згідно якого відповідач взяв на себе зобовязання по відшкодуванню збитків, що не суперечать закону, повязаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1, зі строком дії договору з 21.02.2009 р. по 20.02.2010 р.

За умовами договору страховим випадком визнається: дорожньо-транспортна пригода; пожежа; стихійне лихо; падіння предметів, попадання каміння; протиправні дії третіх осіб; угон.

09.04.2009 р. скоєно дорожньо-транспортну пригоду (розсипання каміння), внаслідок якої автомобіль Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав численні технічні пошкодження.

Відповідно до довідки ДАІ автомобіль отримав наступні пошкодження: передній капот, передній бампер, ліве переднє крило, ліва задня дверка, заднє ліве крило, задній бампер.

13.04.2009 р. позивачем оформлено та надано Львівській філії позивача заяву на виплату страхового відшкодування та рахунок-фактуру № ОТСТО 0765 від 10.04.2009 р. на загальну суму 15620,79 грн. Як зазначає позивач, вказана сума, як сума вартості відновлення пошкодженого транспортного засобу, була встановлена ним у офіційного дилера ТзОВ „Алекс со” у м. Львові, у якого позивач придбав зазначений вище автомобіль за договором купівлі-продажу від 13.02.2008 р. Рахунок-фактура № ОТСТО 0765 виписана самим позивачем. У вказаному рахунку зокрема зазначено, окрім решти позицій, які підлягають відновлювальному ремонту чи заміні, вартість спойлера, зовнішнього миття автомобіля та пилосос салону.

Відповідно до оформленого відповідачем страхового акту від 05.08.2009 р. із загальної суми збитків позивача у розмірі 15703 грн. 79 коп. виключено як таке, що не відноситься до страхового випадку: мийка та пилосос салону 64,60 грн., спойлер 1867,94 грн. та різницю з аудатекс 3758,38 грн.. Прийнято рішення, що за умовами страхування підлягає до виплати 10012 грн. 87 коп.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 15.09.2009 р. відповідачем на рахунок позивача було перераховано частину суми страхового відшкодування у розмірі 10012,87 грн. Вважаючи, що отримані кошти є недостатніми для проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, позивач звернувся до відповідача за розясненням причин часткової оплати страхового відшкодування.

Листом від 30.09.2009 р. відповідач повідомив позивача, що часткова оплата суми страхового відшкодування повязана з недотриманням позивачем вимог п. 14.5 „Правил добровільного страхування наземного транспорту (авто каско)” від 19.07.2007 р. (надалі Правила страхування) стосовно письмового погодження з відповідачем вибору сервісної станції, що відповідно, надає йому право на перегляд розміру страхового відшкодування. Вказав, що перевірка вартості ремонту автомобіля, яка була зазначена в рахунку-фактурі позивача проводилась на основі програмно-технічного комплексу „Аудатекс” та виявлено завищення вартості ремонту на суму 3758,38 грн. Зазначив, що характер пошкоджень на задньому спойлері не відповідає таким, що могли утворитися від попадання в нього каміння. Відповідно заміна спойлера, вартістю 1867,94 грн. не має відношення до даного страхового випадку. Щодо зовнішнього миття автомобіля та пилососу салону на загальну суму 64,60 грн. вказав, що такі роботи є непрямими витратами і відповідно до п. 5.37 Правил не відшкодовуються.

Листом від 21.10.2009 р. відповідач, окрім вище вказаного, зазначив зокрема, що згідно з п.п. 3.3, 3.3.2 Правил страхуванням охоплюється додаткове обладнання, встановлене на транспортному засобі. Додатковим вважається обладнання, що не входить в „заводську” комплектацію транспортного засобу, або визнане додатковим обладнанням за згодою сторін на підставі огляду транспортного засобу і додаткового обладнання. Додаткове обладнання не підлягає страхуванню окремо від транспортного засобу, на якому воно встановлено. Вказав, що відповідно з Розділом I Полісу страхування додаткове обладнання включено згідно комплектації автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначив, що згідно даних офіційного дилера автомобілів Volkswagen в комплектацію Volkswagen Jetta спойлер не входить.

Позивач звернувся до сервісної станції офіційного дилера ТзОВ „Алекс со” з метою встановлення загальної вартості робіт на відновлення пошкодженого автомобіля. Відповідно до рахунків вказаного дилера загальна вартість робіт на відновлення становить 15714,78 грн., згідно рахунку № А05275 від 26.11.2009 р. на суму 8899,68 грн. та рахунку № ХВ05275 від 26.11.2009 р. на суму 6815,10 грн.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 ЦК України страховик, зокрема зобовязаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування. Як вбачається зі змісту договору страхування (полісу) від 05.02.2009 р. страхувальник (позивач) при укладенні договору з Правилами був ознайомлений.

Відповідно до цієї ж статтею, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Згідно п. 14.4 Правил страхування розмір збитку визначається на підставі акта товарознавчого дослідження чи експертизи або безпосередньо Страховиком по відповідним каталогам цін і трудомісткості („Євротакс-шваке”, довідники „НАМИ” і „УкрАВТО” тощо), а також з урахуванням цін на запасні частини і трудомісткість, що діють на сервісних центрах чи СТО.

Відповідно до підпунктів а); д) пункту 9.2 договору страхування (полісу) від 05.02.2009 р. страховик має право цілком чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник чи його представник не виконав обовязків, передбачених умовами Правил страхування та законодавством України; виконав роботи, що не викликані технологічною необхідністю (фарбування суміжних площин, заміна деталей замість ремонту і т.п.).

Згідно п. 14.5 Правил страхування вибір сервісної станції Страхувальник повинен письмово погоджувати з Страховиком або Спеціалізованою службою, в іншому випадку, якщо це призвело до завищення суми ремонтно-відновлювальних робіт, Страховик має право переглянути розмір відшкодування, про що він повинен письмово повідомити Страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було переглянуто розмір суми, що підлягала до відшкодування за даними позивача.

Факт завищення суми підтверджено наявними у справі матеріалами, зокрема калькуляцією проведеною експертом відповідача.

Позивачем не доведено дотримання ним вимог п. 14.5 Правил страхування щодо письмового погодження вибору сервісної станції з відповідачем.

Також слід зазначити, що вартість миття та пилосос автомобіля прямо підпадає під ознаки підпункту д) п. 9.2 Договору страхування, що надає право відповідачеві частково відмовити у виплаті страхового відшкодування в цій частині.

Загальна сума, яка зазначена до стягнення за позовними вимогами становить 7210,68 грн. Позивачем вказана сума визначена як сума збитку. Як вбачається з тексту позовної заяви до вказаної суми позивачем включено 3% річних, інфляційні нарахування на загальну суму 375,81 грн. та штрафні санкції (пеню) на суму 1226,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, та принцип диспозитивності обрання способу захисту порушеного права судом не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача стосовно стягнення в його користь 3% річних, інфляційних втрат та пені у вигляді збитку у розумінні ст.ст. 224, 225 ГК України.

Що стосується вартості відновлювального ремонту або заміни спойлера, то слід зазначити, що позивачем надано листи офіційного дилера концерну Volkswagen у м. Львові „Алекс со”, в якому вказано, що позиція з внутрішнім шифром ЦБ000179 в рахунку № А05275 від 26.11.2009 р. відповідає запчастині з каталожним номером 1К5807521А9В9, яка є невідємною складовою частиною заднього бампера автомобіля Volkswagen Jetta номер кузова НОМЕР_2. Таким чином позивачем доведено, що спойлер входить в заводську комплектацію застрахованого автомобіля. Останнє не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. За вказаних обставин виключення відповідачем з суми страхового відшкодування вартості спойлеру є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 979, 988 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»в особі Львівської філії, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 80а (код ЄДРПОУ 25562331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс», м. Пустомити, вул. Грушевського, 23, Львівська область (р/р 26000170236800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 325978, код ЄДРПОУ 30626867) 1867 грн. 94 коп. вартості спойлера, 26 грн. 42 коп. державного мита та 61 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя Деркач Ю.Б.