Рішення № 134155898, 18.02.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/18/26

Провадження № 2/345/691/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

18.02.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гапоненко Р.В.

за участю секретаря судового засідання Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 09.12.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №8557371 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн.

28.10.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28102025 відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач припинив здійснення платежів для погашення кредитної заборгованості в результаті чого заборгованість основного боргу становить 51264,00 грн., з яких 21620,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; сума заборгованості за відсотками 25944,00 грн., сума заборгованості за пенею, штрафами 3700,00 грн.

25.02.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачем було укладено кредитний договір №2423361 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

25.06.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25062025, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач припинив здійснення платежів для погашення кредитної заборгованості в результаті чого заборгованість основного боргу становить 18150,00 грн., з яких 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, заборгованість за комісією за надання кредиту 1250,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 4900,00 грн., сума заборгованості за неустойкою (штраф,пеня) 7000,00 грн.

Вищенаведені кредитні договори укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідач добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 69414,00 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви вказав, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності та ухвалення судом заочного рішення.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 09.12.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №8557371 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Згідно п.1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1,00% в день.

ОСОБА_1 09.12.2024 було перераховано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується довідкою №7/17215 від 29.10.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім».

28.10.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28102025 відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 по кредитному договору №8557371 заборгованість становить 51264,00 грн., з яких 21620,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; сума заборгованості за відсотками 25944,00 грн., сума заборгованості за пенею, штрафами 3700,00 грн.

25.02.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №2423361 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. Строк кредиту 345 днів. Згідно п.1.5.Договору стандартна процентна ставка становить 0,97% в день. Згідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту 1250,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту 15400 грн.

ОСОБА_1 09.12.2024 було перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №41180155 від 25.02.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси».

25.06.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25062025, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 по кредитному договору №2423361 заборгованість становить 18150,00 грн., з яких 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, заборгованість за комісією за надання кредиту 1250,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 4900,00 грн., сума заборгованості за неустойкою (штраф,пеня) 7000,00 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зіст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зіст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦКУ зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи,які засвідчують права,що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановленому факту відповідають договірні правовідносини сторін, врегульовані ст.ст. 1049, 1050 ЦК України та полягають в праві позивача вимагати від відповідача виконання взятого на себе зобов`язання та в обов`язку відповідача виконати взяті зобов`язання належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А отже, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за договором №8557371у розмірі 3700,00 грн., за договором №2423361 у розмірі 7000,00 грн. суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.

Що стосується заборгованості за комісією, то суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1,2,3,4 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Сторона позивача не вказує, які саме послуги за вказану комісію надаються (будуть надаватися) відповідачу. Умови кредитного договору не містять жодних даних про такі послуги за комісією.

Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи викладене вище та те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії по кредитному договору №2423361, а саме заборгованість за комісією за надання кредиту 1250,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 4900,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не має належного обґрунтування.

За вказаних обставин, суд вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення комісії слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не був позбавлений можливості надати власний розрахунок із відповідними доказами, проте жодних доказів на спростування вимог позивача не надав.

Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем кредитного договору та отримання кредиту, беручи до уваги факт неналежного виконання останнім обов`язків по поверненню суми кредиту та процентів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 19.12.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2292,80 грн.

52564,00 грн х 100 / 69414,00 грн = 75,72 % (розмір задоволених позовних вимог);

3028,00 грн х 75,72%/100 = 2292,80 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 526, 536, 614, 625-628, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1078, 1079, п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 17, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 264-265, 268, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, Місце знаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості:

за Кредитним договором № 8557371 в розмірі 47564,00 грн., з яких: 21620,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; сума заборгованості за відсотками 25944,00 грн.;

за Кредитним договором № 2423361 в розмірі 5000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 52564,00 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2292,80 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: