Рішення № 134150996, 17.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.02.2026

Справа № 334/4087/24

Провадження № 2/334/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Михайлова Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольський район Дніпропетровської області, Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

20.05.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольський район Дніпропетровської області, Департамент служби у справах дітей Харківської Міської ради, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07.08.2015 року сторони уклали шлюб. Після чого відповідач визнав батьківство відносно неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі чого були внесені зміни до актового запису про її народження. Також, від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між подружжям, розходженням поглядів на сімейні відносини та на обов`язки з ведення спільного господарства.

13.04.2020 року шлюб між сторонами було розірвано, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/7511/19.

23.08.2022 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1750,00 грн з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 28.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 в розмірі 1500,00 грн, щомісячно, до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку.

Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, здійснених державним виконавцем, заборгованість по аліментах на утримання дружини складає 18000,00 грн, по аліментах на дітей - 171500,00 грн.

З 2018 року відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, не відвідує дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, незважаючи на те, що відповідач мав можливість спілкуватися з дітьми, однак не виявляв такого бажання.

На теперішній час діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 навчається у Червоногригорівському ліцеї, спілкування щодо поточних навчальних питань проводиться з матір`ю дитини, законним представником неповнолітніх пацієнтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виступає виключно позивач.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, що є самостійною та достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Також, позивач просить звернути увагу, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2022 року №334/8158/21, ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав щодо іншої дитини, що свідчить про систематичне не виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо власних дітей.

23.10.2024 року представником відповідача адвокатом Михайловим Н .С. було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач не погоджується з аргументами позивача щодо втрати його інтересу до дітей з наступних підстав.

В 2018 році, ще до фактичного розірвання шлюбу, майже одразу після народження сина ОСОБА_5 , покидає сім`ю та виїжджає за кордон, залишивши двох неповнолітніх дітей разом з відповідачем, який самостійно протягом тривалого часу займався повноцінним піклуванням про дітей аж до моменту, поки позивач не повернулася до України. Після повернення на територію України, позивач обмежила відповідача у можливості спілкуватися з дітьми, зокрема не надавала інформації щодо місця проживання дітей, заблокувала відповідача, який усіляко намагався встановити контакт з дітьми аби приймати участь у їх вихованні.

Після обстрілу у квітні 2022 року, діти відвідували його у лікарні. Згідно виписки зі медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_3 встановлено діагноз - мінно - вибухова травма, вогнепальні осколкові поранення поперекової ділянки з поранням правої нирки. 05.04.2023 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності внаслідок отриманого поранення. Таким чином, стан здоров`я відповідача значно погіршився наслідок отриманої травми. Йому за медичним показами протипоказана важка фізична праця та тривале перебування на ногах, що унеможливлює нормальне працевлаштування. Єдиним джерелом доходу наразі є пенсія по інвалідності. Сам по собі факт наявності заборгованості по аліментах не є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.

Із 2022 року з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 забрала дітей та виїхала за кордон, що ще більше ускладнило спілкування дітей з батьком. Позивачка фактично переховувала дітей від відповідача, обмежувала його у можливості спілкуватися з ними.

05.11.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив. Позивач вказує, що відповідач завдав їй тілесних ушкоджень, коли вона перебувала на 8-му місяці вагітності, що призвело то передчасних пологів та отримання дитино внутришньоутробної гематоми. Внаслідок цього у дитини утворилася гідроцефалія, для лікування якої без операційного втручання терміново потрібні були значні кошти, оскільки вказані ліки могли бути ефективними лише до досягнення дитиною однорічного віку. В подальшому, без вказаних ліків, дитині необхідно було проводити операційне втручання (шунтування). Оскільки, відповідач не міг забезпечити родину фінансово та не намагався щось зробити, позивач прийняла рішення щодо виїзду до Італії на заробітки. Під час тимчасових виїздів на заробітки за кордон, дитиною опікувалася матір відповідача, а не він особисто. Позивача відправляла його матері кошти на утримання дітей.

Також, у березні 2022 року, позивач разом з дітьми виїхала на евакуаційному поїзді з Нікопольського району до Польщі, а звідти до м. Стамбул. Потім, 11.04.2022 року позивач відкрила візу в Індію і більше півроку мешкала там.

Надані відповідачем фотографії з сином, зроблені не квітні 2022 року у лікарні, а влітку 2023 року м. Харків біля будинку її сестри, ОСОБА_7 . Відповідач регулярно вимагав кошти за надання дозволу на виїзд дітей за кордон. Влітку 2023 року, коли в черговий раз позивач звернулася до нього з проханням надати дозвіл на виїзд дітей за кордон, відповідач погодився лише за наступних умов: грошова винагорода для себе та особиста зустріч у м. Харків. Незважаючи на небезпеку для життя та здоров`я дітей, позивач була змушена їхати до м. Харкова, який перебуває під постійними обстрілами, для отримання вказаного дозволу. Відповідач зустрічався з дітьми лише один раз, хоча вони були у місті кілька днів. За вимогою відповідача вона оплатила йому таксі, щоб він міг приїхати та побачити сина. При цьому відповідач не привіз дітям жодного подарунка.

Позивач не перешкоджала спілкуванню дітей з батьком, проте він не виявляв цікавості до них, а спілкування між сторонами, як правило, стосувалося грошей чи боргу по аліментам, жодного разу відповідач не питав про життя та інтереси дітей. Отримання у 2022 році інвалідності не могло бути перешкодою для спілкування з дітьми у будь-який зручний для нього спосіб (хоча б телефоном). Але ніяких спроб встановлення та налагодження стосунків з дітьми відповідач не робив. Відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками, з власної ініціативи не підтримує жодних стосунків з дітьми, незгода з позбавленням батьківських викликана бажання міг в подальшому маніпулювати позивачем щодо надання дозволу на виїзд дітей за кордон.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Вказувала, що відповідач формально є батьком, але батьківські обов`язки не виконує. ОСОБА_5 має проблеми зі здоров`ям, потребує постійного лікування, відвідує інклюзивний навчальний заклад. Відповідач ніколи не здійснював догляд за дітьми, навіть коли позивач виїжджала за кордон, то залишала з бабусею, матір`ю відповідача. Наразі позивач має постійну роботу в Індії, за дозволи на виїзд за кордон для дітей він постійно вимагає гроші з позивача. Особисто відповідач на контакт з дітьми не виходить турботи не проявляє. Остання зустріч з дітьми відбулася у м. Харків на вимогу відповідача. Дочка взагалі його не цікавить, тому що вона не є його біологічною дитиною, проте це не звільняє його від батьківських обов`язків.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказував, що відповідач мешкає у м. Харків, після поранення йому встановлена ІІ група інвалідності, фактично мешкає на пенсію з інвалідності, інших доходів немає. Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 , не відчуває близькості з ним, відповідачу не вдалося встановити з нею батьківські відносини з різних причин. Свідок ОСОБА_7 , яка сестрою позивачки, у своїх показах постійно плуталася, що свідчить про її бажання надати вигідніші покази на користь сестри. Сам по собі позов є надуманим, продиктований єдиним бажанням позивача - це спрощення легалізації дітей в Індії та отримання дозволу на виїзд без дозволу батька. Через певні об`єктивні обставини, відповідач можливо не найкращим чином виконував свої батьківські обов`язки, проте не втратив інтересу до дітей, тому відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/7511/19 від 13.04.2020 року шлюб між ними розірваний. З вказаного рішення вбачається, що згідно тверджень ОСОБА_3 він з дружиною не мешкає останні два роки, а ОСОБА_2 стверджувала, що з 2019 року вона з дітьми мешкає окремо.

Від шлюбу мають сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серія НОМЕР_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, 07.07.2016 року на підставі заяви про визнання батьківства від 16.06.2016 року. було внесено зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено інформацію про батька дитини - ОСОБА_3 , змінено прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 , по батькові дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є сторони у справі.

Згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_14 не є біологічною дочкою відповідача, проте він свідомо визнав батьківство щодо дитини, а ОСОБА_5 є спільною дитиною сторін.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/1046/20 від 23.08.2022 року з відповідача стягнено аліменти на утримання дітей, а також на утримання ОСОБА_2 до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, здійсненому державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби, станом на 13.02.2021 року загальна заборгованість зі сплати аліментів на утримання до трьох років складає 18000,00 грн, станом на 01.04.2024 року заборгованість по аліментах на утримання дітей - 85750,00 грн на кожну дитину. З вказаних розрахунків вбачається, що відповідач аліменти не сплачував взагалі.

З копії характеристики ОСОБА_4 , виданої Червоногоріським ліцеєм №8 від 25.03.2024 року, дитина в ліцеї навчається з четвертого класу. У 2021-2022 році дитина разом з сім`єю покинула межі України, змінивши місце проживання. Класний керівник з питань навчання та відвідування навчальних занять спілкувалася виключно з матір`ю дитини.

Згідно копії довідки №200 від 19.03.2024 року, виданої Червоногрівським ліцеєм, ОСОБА_5 буде навчатися в 1 класі ліцею.

Відповідно до копії декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, контактною особою вказана позивач.

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК від 05.04.2023 року, ОСОБА_3 встановлено з 04.04.2023 року ІІ групу інвалідності, протипоказана важка праця, тривале перебування на ногах.

Також, судом встановлено, що 21.02.2020 року адвокатом Дьяковою Т. В. інтересах ОСОБА_3 подавалася заява в орган опіки та піклування районної адміністрації запорізької міської ради по Дніпровському району щодо встановлення місця знаходження дітей, а саме з кім мешкають діти у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 виїхала за кордон та залишила дітей зі своєю подругою.

Відповідно до копії акту від 28.02.2020 року, органом опіки та піскування встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , діти не мешкають, їх місце перебування не відомо, у вказаному житі фактично мешкає інша родина.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби №19/26784-25ВИх від 01.04.2025 року, ОСОБА_2 з 13.04.2018 року неодноразово виїжджала за кордон, також, 24.03.2022 року по 04.11.2022 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували за межами території України, тому твердження відповідача щодо часу, коли були зроблені фото, долучені до відзиву не відповідають дійсності.

26.08.2025 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Червоноггригорівської селищної ради №293 від 27.06.2025 року, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, було встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_3 , у власному будинку, мати піклується про здоров`я, фізичний та духовний розвиток дітей. ОСОБА_4 у спілкуванні зі спеціалістом служби у справах дітей пояснила, що з ОСОБА_3 не спілкується взагалі, він не цікавиться її життям, не вітає зі святами. Зі слів малолітнього ОСОБА_5 , мама приділяє йому багато уваги, вони часто подорожують у інші країни, подобаються іграшки які купує мама. Батька він давно не бачив, з ним не спілкується, не міг пригадати, чи взагалі батько брав участь у його житті. ОСОБА_2 неодноразово зверталася до служби у справах дітей Червоногргорівської селищної ради з питань, що стосуються захисту прав дітей, зокрема щодо забезпечення їх прав на життя та безпеку, оскільки ОСОБА_3 відмовлявся надавати дозвіл на виїзд дітей за кордон, навіть на відпочинок, територія громади знаходиться в зоні активних бойових дій, але для батька це не було суттєвою причиною надати дозвіл. За інформацією Червоногригорівського ліцею, ОСОБА_4 є ученицею 10 класу, ОСОБА_5 є учнем 2 класу, навчаються дистанційно. За час навчання батько жодного разу до ліцею не звертався, навчанням дітей не цікавився. Орган опіки та піклування прийшов до висновку, що ОСОБА_3 свідомо самоусунувся та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не намагається контактувати з дітьми, проживає багато років окремо, ставиться безвідповідально, не цікавиться здоров`ям, самопочуттям та психоемоційним станом дітей.

У судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що з відповідачем не спілкується взагалі протягом останніх років, близько 4 років мешкає разом з матір`ю та братом в Індії, періодично приїжджають в Україну навідати бабусю. У 2023 році вона бачила ОСОБА_3 , оскільки він хотів побачити брата. У Харкові вони зупинялися у тітки, з батьком бачилася лише один раз, трохи по розмовляли, приблизно півгодини, він їм нічого не приніс. Взагалі з 2018 року вона бачила та спілкувалася з батьком лише один у літку 2023 року. У відповідача є її номер телефону, він підписаний на неї у соціальних мережах, але ніколи нічого не писав.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона рідна сестра позивача. У 2023 році позивач з дітьми приїжджали до неї у Харків, щоб отримати від відповідача дозвіл на виїзд дітей за кордон. ОСОБА_3 приїхав сам до її будинку, нічого дітям не приніс, трохи з ними поспілкувався. За надання дозволу на виїзд дітей вимагав у сестри гроші у розмірі 10000,00 грн. Позивач при свідкові передавала гроші.

Інші докази суд вважає неналежними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час проживає окремо від дітей, не цікавиться їх життям та здоров`ям, коштів на їх утримання не надає, має заборгованість зі сплати аліментів, взагалі не спілкується з дітьми протягом останніх років.

Остання та єдина зустріч з дітьми відбулася у літку 2023 року, коротке спілкування протягом півгодини біля під`їзду будинку. Більше відповідачем жодних спроб налагодити стосунки дітьми не здійснювалися. Перебування дітей за кордоном, зважаючи на об`єктивні обставини пов`язані з воєнним станом, жодним чином не виправдовують поведінку відповідача, який навіть не намагався підтримувати зв`язок хоча б засобами телефонного зв`язку або через соціальні мережі.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, тому з`ясуванню підлягають усі обставини, які характеризують дотримання батьками своїх обов`язків з виховання дитини. Саме лише заперечення одного з батьків проти позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання спілкуватися з дитиною і не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав (постанова КЦС ВС №490/3580/21 від 07.07.2025 року).

ЄСПЛ у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), суд вказував, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього. Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_3 навіть під час розгляду справи в суді про позбавлення батьківських прав не намагається налагодити зв`язок з дітьми та не цікавився їх життям. Даних про цілеспрямовані дії матері на погіршення відносин між дітьми та батьком, матеріали справи також не містять.

Позбавлення батьківських прав є обґрунтованим за умови встановлення свідомої та винної поведінки батьків в ухиленні від виконання обов`язків, що призвело до повного розриву сімейних зв`язків з дітьми. Формальне заперечення проти позову без реальних дій щодо налагодження стосунків з дітьми не є підставою для збереження батьківських прав.

На думку суду, відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини, покинув дітей на виховання матері, не виявляє до них батьківської турботи та не має наміру змінювати свою поведінку на краще, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Згідно висновку органу опіки та піклування позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є доцільним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольський район Дніпропетровської області, Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1211 грн 20 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення рішення суду 17.02.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37573513, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. П. Сагайдачного, буд. 1А;

Третя особа: Червоногригорівська селищна територіальна громада Нікопольський район Дніпропетровської області в особі Червоногригорівської селищної ради, код ЄДРПОУ 04338434, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Червоногригорівка, вул. Ярмакова, буд. 33;

Третя особа: департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 34391227, юридична адреса: м. Харків. вул. Г. Тарасенка, буд. 42.

Суддя: Філіпова І. М.