Рішення № 134150990, 10.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.02.2026

Справа № 334/9073/25

Провадження № 2/334/569/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Младенова М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 30 396,78 грн., з яких заборгованість за кредитом 24 192,02 грн., заборгованість за відсотками 2 481,50 грн., заборгованість за пенею 2 416,36 грн., сума інфляційних втрат 1056,37 грн. та сума трьох відсотків річних у розмірі 250,53 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 21.11.2017 року між акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладена угода №ССNG-630793166. За змістом угоди банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту строком до 21.11.2020 року під 24% річних.

17.05.2021 укладений договір №2 відповідно до якого АТ «Альфа Банк» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № ССNG-630793166.

18.05.2021 укладений договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № ССNG-630793166.

10.03.2023 укладений договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630793166.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №CCNG-630793166.

Станом на момент подання позову до суду сума боргу не погашена.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року у справі відкрито спрощене провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначений судовий розгляд..

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Частиною сьомою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

21.11.2017 року між акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладена угода №ССNG-630793166. За змістом угоди банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту строком до 21.11.2020 року під 24% річних.

Згідно із наданої позивачем виписки (а.с. 9-23), яка складена первісним кредитором АТ «Сенс Банк» (попередня назва АТ «Альфа Банк») ОСОБА_1 первісно видано кредит у вигляді кредитного ліміту у розмірі 5000 грн. В подальшому розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався і 12.02.2019 року встановлений на рівні 4000 грн. та до кінця строку дії договору вже не змінювався.

Станом на 21.11.2020 року (дата закінчення строку дії кредитного договору) ОСОБА_1 , відповідно до наданої первісним кредитором довідки, мала заборгованість: 9 767,77 грн. за тілом кредиту, 1 05,03 грн. за відсотками та 505,43 грн. боргу за овердрафтом.

17.05.2021 укладений договір №2 відповідно до якого АТ «Альфа Банк» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № ССNG-630793166.

18.05.2021 укладений договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №ССКС-630793166.

10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило нарахування ОСОБА_1 суми інфляційних збитків у розмірі 1 056,37 грн. за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, трьох відсотків річних у розмірі 250,53 грн. за період 21.10.2021 по 23.02.2022 та нарахувало відсотки за користування кредитом у розмірі 2 481,50 грн. за період з 18.05.2021 по 20.10.2021.

Також у розрахунку нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 24) вказана наявність заборгованості зі сплати пені у розмірі 2 416,36 грн., хоча у розрахунку первісного кредитора АТ «Сенс Банк» (а.с. 23 зворот) у графі неустойка 9штраф) зазначено 0,00 грн. (графа «пеня» взагалі відсутня).

10.03.2023 укладений договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630793166.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем укладений кредитний договір строком до 21.11.2020 року.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості та інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України унормовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до виписки по картковому рахунку, відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн. Інформація, зазначена у вказаній виписці, не підтверджує видачу первісним кредитором позичальнику кредиту у розмірі 23 508,62 грн., як вказано у довідці про заборгованість. Ураховуючи, що виписка по рахунку є первинною бухгалтерською документацією, а довідка має лише інформативний характер, суд бере до уваги інформацію, яка міститься саме у виписці по рахунку і вважає доведеною суму боргу за тілом кредиту у розмірі 4000 грн.

Частиною першою статті 1050 ЦК України унормовано, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Керуючись вищенаведеними положеннями законодавства та правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, суд вважає правомірним нарахування відповідачу відсотків лише в межах строку дії договору, тобто до 21.11.2020 року, і розмір яких становить 1054,03 грн.

З цих самих підстав суд вважає необґрунтованим та відхиляє вимоги щодо стягнення нарахованих відсотків новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал».

Ураховуючи той факт, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог в частині розміру основного боргу лише у розмірі 4000 грн., то вимоги щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків, які здійснені ТОВ «Вердикт Капітал» задоволенню також не підлягають, оскільки вони обраховані виходячи з іншої суми боргу за тілом кредиту, а крім того позивачем не надано доказів пред`явлення вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 з моменту набуття ним права вимоги, адже право вимагати сплати коштів, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає у кредитора не автоматично, а лише після пред`явлення відповідної вимоги і залишення її боржником без задоволення.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 2 416,36 грн., то вона взагалі немає жодного правового підґрунтя.

Судом встановлено, що первісний кредитор АТ «Сенс Банк» не здійснював нарахування саме пені боржнику. Також суду не надано умов договору, які передбачає нарахування позичальнику саме пені. По суті, сума пені зафіксована лише у розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» і не містить жодних пояснень щодо підстав, порядку та строків її нарахування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наданими позивачем доказами його позовні вимоги підтверджуються лише частково, а саме 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1054,03 грн. нарахованих та несплачених відсотків. В іншій частині позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Оцінивши надані суду докази понесення позивачем витрат, суд вважає, що вони частково обґрунтовані в частині витрат у розмірі 9 000 грн. за складання позовної заяви, водночас витрати у сумі 4000 грн. за надання усної консультації не мають відношення до розгляду цієї справи.

Будь-яких заперечень зі сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу до суду не надходило, проте, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог витрати на правову допомогу також підлягають пропорційному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДР 40932411) борг за кредитним договором № ССNG-630793166 від 21.11.2017 року у сумі 5 054 (п`ять тисяч п`ятдесят чотири) гривні 03 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДР 40932411) судовий збір у сумі 502 (п`ятсот дві) гривні 57 копійок та витрати на правову допомогу у сумі 1 496 (одна тисяча чотириста дев`яносто шість) гривень 42 копійки.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін