Рішення № 134150719, 16.02.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/4798/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., присяжних Деметер Р.В. та Іванюк М.М., за участю секретаряБалега Ю.О., заявника ОСОБА_1 , його представникаадвоката Поповича О.О., особи, стосовно якої вирішується питання ОСОБА_2 , його представника адвоката Білей С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Поповича Олександра Олександровича, заінтересована особа орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Поповича О.О., заінтересована особа орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області, звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над ним опіки та призначити опікуном заявника.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 народився хворою дитиною та у нього встановлена І група інвалідності з дитинства. Хвороба ОСОБА_2 пов`язана з психічними розладами, які в тій чи іншій формі впливають на його поведінку та його оточення. У зв`язку з наявною хворобою, ОСОБА_2 повністю залежний від сторонньої допомоги, так як його хвороба психічного характеру, він часто робить речі, які загрожують його здоров`ю і безпеці навколишніх людей. Через свою хворобу ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому потребує постійного стороннього догляду.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та встановити над нею опіку, призначивши його опікуном.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Поповича О.О.в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити заяву про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна в повному обсязі. При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що окрім Морцелл у них з дружиною є щетроє дітей, які проживають в Угорщині та інколи приїздять в Україну. Крім цього, пояснив, що стабільного доходу не має, однак має дохід від сонячних панелей.

Представник особи, щодо якої розглядається питання про визнання недієздатною ОСОБА_2 адвокат Білей С.В. в судовому засіданні вважала, що рішення суду не буде суперечити правам її довірителя.

Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився. При цьому, представником органу опіки та піклування подано заяву про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами та надано подання про доцільність призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання його судом недієздатним.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною (п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.

Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, провадження № 61-16349св23.

Як вбачається із висновку судово-психіатричної експертизи № 253 від 12.06.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді важкої розумової відсталості з аутистичними проявами (F72). По психічному стану ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки (а.с. 41-44).

Крім цього, згідно вказаного висновку експерта вбачається, що ОСОБА_2 народився молодшим з трьох дітей, до 18-ти років отримував соціальну допомогу, як дитина-інвалід, з 18 років встановлена І «А» група інвалідності, ніколи ніде не працював, потребує стороннього догляду, проживає з батьками.

Отже, з огляду на наданий висновок вбачається, що психічний стан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати останнього недієздатним.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі ст.ст. 55, 60, 63, 67, 58, 75 ЦК України, опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки і піклування.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опіка встановлюється над, зокрема, фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника.

Відповідно до ст. 300 ЦПК України, суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування) передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 зазначалося, що при призначенні опікуна важливі і повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

В постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Подання органу опіки та піклування про призначення опікуна повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.

Слід зауважити, що на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен перевірити відсутність можливих зловживань у такому питанні, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи другим опікуном і, перш за все, необхідність такого.

Рішення про призначення особи призовного віку опікуном над недієздатною особою може створити передумови щодо мобілізації на період воєнного стану, тому, враховуючи, що на теперішній час Україна перебуває в стані війни, суспільний інтерес домінує над приватним, що в свою чергу вказує на необхідність встановлення наявності інших членів сім`ї, які можуть виконувати права і обов`язки опікуна.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 23 липня 2025 року у справі № 279/3630/24, провадження № 61-1047св25.

Так, матеріали справи містять подання органу опіки та піклування Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 (а.с. 38).

Разом з цим, судом встановлено, що у поданні органу опіки та піклування не було з`ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов`язаним. При цьому, в умовах воєнного стану орган опіки має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин, у тому числі, здатності виконання функцій опікуна недієздатної особи іншими особами.

Позаяк, матеріали справи містять Витяг №205 від 10.10.2024 року про зареєстрованих у житловому будинку осіб, з якої вбачається, що разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, зворотне заявником та його представником належними та допустимими доказами не спростовано.

Отже, без наявності доказів на підтвердження існування підстав для необхідності призначення опікуна над недієздатною особою, задоволення заяви може створити передумови для ухилення заявника, який є особою призовного віку, від мобілізації на період воєнного стану, згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тому, суд надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що заявником ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, що він є єдиною особою, яка може виконувати функції опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви в частині призначення заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне до призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , 30.09.2006 обов`язки щодо здійснення опіки над ним слід покласти на орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області.

Керуючись ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 60 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 299, 300, 352-355, 395 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в особі ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), заінтересована особа орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном заявника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 недієздатним.

У задоволенні іншої частини вимог та подання органу опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області відмовити.

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов`язки щодо здійснення над ним опіки покласти на орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області.

Строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатним становить два роки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Віталій МИХАЙЛИШИН

Присяжні Роберт ДЕМЕТЕР

Микола ІВАНЮК