Рішення № 13414886, 29.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.10р.

Справа № 35/332-10

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю

«Попаснянський вагоноремонтний завод»

м. Попасна Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства «Дизельний завод»,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 59909,35 грн.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: представник не з’явився

Від відповідача: Баліна Т.Є., юрисконсульт, дов. №31-01-526 від 30.08.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 59909,35 грн, що складається з боргу за поставлену продукцію –46 566,17 грн, пені –13 306,70 грн, 3% річних - 2030,52 грн, інфляційні втрати – 7 519,27 грн, посилаючись на неви-конання Відповідачем зобов`язань за договором ТДВ/БМЗ/08070/Ю від 01.10.2008р. та видаткові накладні №890 від 06.11.2008р., №894 від 13.11.2008р.

Представник Позивача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вказав що борг до цього часу не сплачено. В судове засідання 23.12.2010р. не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач проти вимог заперечує посилаючись на наступне. У позовній заяві допущені помилки в розрахунках та не зрозуміло, яку суму боргу просить стягнути позивач, до позовної заяви не додано жодної копії доказу спричинення позивачу шкоди. Також відповідачем подана заява від 23.12.2010р., в якій він вказує на пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення санкцій, та просить їх не стягувати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»- постачальник (надалі позивач) та Відкритим акціонерним товариством - покупець (надалі відповідач) було укладено договір ТДВ/БМЗ/08070/Ю від 01.10.2008р. строком дії до 31 грудня 2008 року. Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію матеріально –технічного призначення (запасні частини рухомого складу), відповідно до специфікацій, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору. До вказаного договору сторонами була складена та підписана Специфікація №1 щодо виду товару, його кількості та ціни на загальну суму 108 196,80 грн.

На виконання умов договору та специфікації №1 на підставі довіреностей №016907 від 04.11.2008р. та №016923 від 10.11.2008р. позивач поставив на адресу відповідача товар –запасні частини рухомого складу - на загальну суму 46 588,80 грн, що підтверджується видатковими накладними №890 від 06.11.2008р. на суму 18 600,00 грн, №894 від 13.11.2008р. на суму 27 988,80 грн, отримання якого не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 7.2. договору Відповідач зобов’язаний здійснити 100% передоплату товару протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку - фактури. Позивачем були надані відповідачу рахунки №2645 від 13.11.2008р. та №2623 від 06.11.2008р.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено позивачем в позовній заяві Відповідач зобов’язання щодо оплати товару виконав частково в сумі 9458,71 грн шляхом взаємозаліку, що підтвердив протоколом від 28.01.2009р. Заборгованість становить 37 130,09 грн, що підтверджується розрахунком позивача та не спростовано відповідачем.

В позовній заяві позивач просить стягнути борг 46 566,17 грн, разом з тим жодних підстав та доказів щодо такої суми боргу не навів. Тому його вимоги в частині стягнення боргу 9436,08 грн задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів сплати боргу 37 130,09 грн на час розгляду справи відповідачем не надано, та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на те, що відповідач порушив умови договору, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. 3% річних за період прострочення з 12.11.2008р. по 06.10.2010р. становлять 2030,52 грн та вірно розраховані позивачем. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з листопада 2008р. –серпень 2010р. включно становлять 9 269,70 грн та підлягають стягненню з відповідача в межах заявлених вимог –7 519,27 грн.

За умовами п. 11.3. договору в разі прострочення платежів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. З врахуванням цього пеня підлягає нарахуванню з 12.11.2008р. по 11.05.2009р. та з 19.11.2008р. по 18.05.2009р. та загалом становитиме 4 418,99 грн.

Щодо стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність один рік (ст. 258 Цивільного кодексу України). Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони, яка зроблена до винесення рішення у справі. Відповідачем надано таку заяву, та вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки він звернувся до суду 09.10.2010р., тобто з пропуском спеціальної позовної давності щодо стягнення пені.

Клопотання відповідача про застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення річних та інфляційних втрат судом відхи-ляється, оскільки вони відносяться до складу грошового зобов’язання та для їх стягнення встановлена загальна позовна давність три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 37 130,09 грн, 3% річних –2030,52 грн, інфляційних втрат – 7519,27 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З позивача підлягає стягненню до державного бюджету недоплачене державне мито в сумі 95,14 грн, оскільки ним визначено ціну позову 59 909,35 грн, відповідно до якої і сплачено державне мито. Разом з тим, загальна сума вимог, що зазначена в резолютивній частині позовної заяви, складає 69 422,66 грн, з якої мито не сплачено.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 525, 526, ч. 1 ст. 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дизельний завод» - 50106, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрозаводська, буд. 34, код ОКПО 00190957 (р/р невідомі) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»- 93300, м. Попасна Луганської області, вул. Залізнична, буд.1, код ОКПО 34502350 (р/р невідомі) борг –37 130,09 грн (тридцять сім тисяч сто тридцять грн 09 коп), інфляційні втрати – 7519,27 грн (сім тисяч п’ятсот дев’ятнадцять грн 27 коп), 3% річних – 2030,52 грн (дві тисячі тридцять грн 52 коп), витрати по сплаті державного мита – 466,80 грн (чотириста шістдесят шість грн 80 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –158,59 грн (сто п’ятдесят вісім грн 59 коп).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»- 93300, м. Попасна Луганської області, вул. Залізнична, буд.1, код ОКПО 34502350 (р/р невідомі) в доход державного бюджету недоплачене державне мито -95,14 грн (дев’яносто п’ять грн 14 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П.Широбокова

Повне рішення складено 27 грудня 2010р.