Рішення № 13414777, 29.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.12.10р.

Справа № 40/161-10

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "МТМ" Жовтневого району, м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровськпромбуд", м.Дніпропетровськ

про стягнення 49264 грн. 01 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

Від позивача: Ведмідь А.Є. (довір. № 2 від 04.01.10 року);

Від відповідача: не з»явився;

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "МТМ" Жовтневого району (далі-Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровськпромбуд" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 49264 грн. 01 коп. та судові витрати.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання 28.12.2010 року не з»явився, направив 02.12.2010 року на адресу суду свої заперечення в яких проти позову заперечує, просить в позові відмовити частково на суму 23 364 грн. 02 коп. Крім того Відповідачем направлено на адресу суду документи відповідно до державної реєстрації юридичної особи Відповідача.

В своїх запереченнях на позовну заяву Відповідач зазначає, що він не повинен сплачувати послуги Позивача за приєднання теплового навантаження.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 94, 140), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.08р. між Позивачем (далі-Теплопостачальна організація) та Відповідачем (далі-Споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №600773 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно умов договору Позивач поставляв Відповідачу теплову енергію та в спірний період: листопад 2008р. по лютий 2010р. поставив Відповідачу теплову енергію на суму 50197 грн. 84 коп., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2.6 Договору, споживач (Відповідач по справі) теплової енергії зобов»язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Згідно п.6.2. Договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п.6.3. Договору).

Згідно п.6.4. Договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в розмірі 933 грн. 83 коп., у зв’язку з чим Позивач змушений був звернувся до суду про стягнення заборгованості з Відповідача в примусовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог Позивач надав суду докази направлення Відповідачу рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

10.07.2006 року Постановою Кабінету Міністрів Україні № 955 було затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Згідно п. 9 розділу II Постанови, підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

На виконання Постанови № 955 від 10.07.2006 року, відповідно до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням № 327 від 28.07.2008 року ввів у м. Запоріжжя з 01.08.2008 року двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву води для населення (а.с. 124).

Згідно „Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду" затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 року № 191, двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії (п. 1.4).

Пунктом 3.1.1. Договору № 600773 від 01.03.2008 року передбачено, що Споживач має право отримувати інформацію від Теплопостачальної організації щодо тарифів (цін). Про зміну тарифів Теплопостачальна організація повідомляє у письмовій формі або засобами масової інформації (п. 4.2.2. договору).

Як вказувалось вище пунктом 6.1. Договору № 600773 від 01.03.2008 року встановлено, що «Розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків».

Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань, в частині належного повідомлення Споживача про зміну тарифів, повідомляв останнього про зміну тарифів засобами масової інформації (газета «Запорізька Січ»).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів місцевих рад відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді відповідає також положенням ст. 632 ЦК України щодо визнання ціни товарів (робіт, послуг) за зобов'язанням сторін. Додаткове узгодження сторонами таких тарифів, у тому числі строків набуття ними чинності у зобов'язаннях конкретно визначених осіб, суперечить законодавству про ціни і ціноутворення.

Пунктом 6.1. Договору передбачений порядок розрахунків за відпущену теплову енергію. Таким чином, тарифи, затвердженні Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської є обов'язковими для виконання, як Теплопостачальною організацією так і Споживачем і додаткового узгодження не потребують.

Крім того, поточну заборгованість Відповідач підтверджував неодноразово, а саме листом від 11.11.2009 року за № 77 (а.с. 86) та актом звірки розрахунків (а.с. 137).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати) майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно норм статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у забов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до ст.33 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 49 264грн. 01 коп. –боргу та судові витрати.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровськпромбуд", (49038, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 98/1, р/р 2600387067 „Райффайзен Банк Аваль” в м.Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 04691644) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "МТМ" Жовтневого району, (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ „Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 49 264 грн. 01 коп. - заборгованості, 492 грн. 64 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

О.І. Красота

Рішення підписано

28.12.2010 року