Ухвала суду № 134143213, 16.02.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/765/26

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І, розглянувши у письмовому провадженні матеріали додані позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/765/26.

26.01.2026 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.02.2026 ухвалою суду позовну заяву відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

09.02.2026, на виконання ухвали суду, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин. Зокрема наполягає на тому, що саме з дня ознайомлення з висновком службового розслідування (12.01.2026) почався перебіг процесуального строку (15 днів) на оскарження спірних наказів, тобто позовна заява (23.01.2026) подана в межах цього строку. Також звертає увагу суду на те, що відповідно до ухвали слідчого судді від 11.12.2025 до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який триває і донині. Ці обставини, на думку представника позивача, є поважною причиною пропуску строку.

Розглянувши вказану заяву суд враховує таке.

Щодо доводів представника позивача, що у спірних правовідносинах строк слід обчислювати з дня, коли представник позивача був ознайомлений з текстом службового розслідування (12.01.2026).

За приписами частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У даному випадку для звернення до адміністративного суду Дисциплінарним Статутом Національної поліції встановлено 15-денний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Суд зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів у сфері правовідносин, що безпосередньо пов`язані з проходженням служби в органах поліції.

Як видно з матеріалів позову, зі спірними наказами позивач ознайомлена 26.12.2025, а тому 15-денний строк на звернення до суду з позовом про оскарження цих наказів розпочався з наступного дня після того, як позивач ознайомилась з ними, тобто 27.12.2025. Натомість позивач звернулась до суду 23.01.2026, тобто з пропуском тобто з пропуском 15 - денного строку.

З наведеного слід зробити висновок, що позивач не міг не знати про порушення своїх прав та законних інтересів у зв`язку із прийняттям спірних наказів, ознайомившись та отримавши їх. Адже зміст наказу від 26.12.2025 містить посилання на висновок службового розслідування ГУНП у Чернігівській області, а наказ від 22.12.2025 № 2086 містить підпис позивача, що витяг з наказу отримала 23.12.2025, з рішенням службового розслідування не згодна.

Втім, суд погоджується з доводами представника позивача, що самі по собі спірні накази позбавляли позивача можливості підготувати належним чином обґрунтований позов до суду, оскільки у даному випадку визначальним слід вважати питання щодо порушення позивачем службової дисципліни. Водночас це питання було предметом відповідного службового розслідування, оформленого висновком від 19.12.2025, а тому для звернення до суду необхідним було ознайомлення позивача (його адвоката) з цим висновком, що був в розпорядженні відповідача.

Як зазначає представник позивача з висновком службового розслідування ознайомився 12.01.2026, після чого у 15-денний строк звернувся до суду. Докази протилежного відсутні.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду.

Також представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду наполягає на поважності причин пропуску вказаного строку з огляду на те, що позивач з 11.12.2025 перебувала під вартою, що є безумовною поважною підставою для поновлення такого строку.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, законодавством регламентовано право суду поновити пропущений процесуальний строк.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

У відповідності до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.

Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (Заява № 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі «Устименко проти України» (Заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Надаючи оцінку обставинам щодо неможливості подання позову у встановлений законом строк до 12.01.2026, суд враховує, що вони зумовлені отриманням висновку службового розслідування 12.01.2026 та перебуванням позивача під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду від 11.12.2026 у справі № 750/16962/25, в якій зазначено, що строк тримання під вартою необхідно рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 год 45 хв. 10.12.2025. Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

З огляду на викладене, враховуючи принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, на переконання суду, позивач з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. Відтак заяву представника позивача слід задовольнити.

Відповідно до частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Керуючись статтями 171, 248,256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Євдокимова Дмитра Андрійовича про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.

Продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання, та оскарженню не підлягає.

Суддя І.І. Соломко