Рішення № 134141880, 16.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

-Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 лютого 2026 р. справа №520/30192/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-3 ЛТД" (вул. Мироносицька, буд. 30, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43130685) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення-відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-3 ЛТД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685;

2. зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням рішення суду;

3. стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати у розмірі 42 422,4 грн., з яких 2 422,4 грн. судовий збір, 40 000 витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що податковим органом протиправно фактично відмовлено у застосуванні пп.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до переліку документів, зазначеному у повідомленні про втрату первинних документів. Позивач зазначає, що замість відповідного рішення з приводу повідомлення про втрату первинних документів, відповідачем надано позивачу лист, що на думку позивача, є порушенням процедури, встановленої п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України і це створює перешкоди в оскарженні такого документу. Також позивач доводив, що існують підстави для застосування положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, оскільки він перебуває на території, яка по теперішній час знаходиться під загрозою можливості ведення бойових дій.

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, згідно якого він позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. При цьому зазначив, що ТОВ "СПЕЦБУД-3 ЛТД" не надано обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз.3 п.п.69.28 п.69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: згідно з наданим витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2022 № 1 встановлено, що 01.03.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території біля будівлі за адресою: Харківська область, м. Харків, Київський район, вул.Мироносицька, буд. 30, що призвели до пошкодження приміщень будівлі, яка НАЛЕЖИТЬ ТДВ «СПЕЦБУД-3». Оскільки зазначені документи не містять інформації щодо повної або часткової втрати первинних документів та пошкодження приміщень саме ТОВ "СПЕЦБУД-3 ЛТД", ГУ ДПС у Харківській області відмовлено у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ "СПЕЦБУД-3 ЛТД".

Ухвалою суду від 13.01.2026, строк виконання, якої продовжено ухвалою суду від 21.01.2026, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-3 ЛТД" належним чином засвідчені копії: доказів знаходження (зберігання) первинної документації підприємства, в тому числі, але не виключно: ліцензій, договорів, актів виконаних робіт, актів раніше проведених перевірок та інше, за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 30; доказів обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання; пояснень чи встановлювався факт пожежі чи залиття за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 30, що призвело до знищення первинної документації підприємства; інформації щодо повної або часткової втрати первинних документів, а також обліку та/або складення переліку знищеної первинної документації підприємства, за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 30.

02.02.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі разом з доказами знаходження (зберігання) первинної документації підприємства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька 30 та інформації щодо знищення документів, а саме: 1. Ліцензія № 44-Л від 07.08.2019 року на ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», видана Державної Архітектурно-Будівельною інспекцією України, якою підтверджується місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30 з додатком; 2. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», якою також підтверджується зазначена адреса підприємства; 3. Договір поставки № ДГ-1208 від 12.08.2019 року та Додаткова угода № 1 від 01.06.2020 року; 4. Супровідний лист Головного управління ДПС у Харківській області до Листа №16871/6/20-40-18-16-14 від 06.05.2021 року; 5. Супровідний лист Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року до ухвали про відкриття провадження у справі №520/12502/21; 6. Повістка про виклик у справі № 520/12502/21 від 12.07.2021 року; 7. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року по справі № 520/12502/21; 8. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року по справі № 520/12502/21; 9. Нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» з моменту заснування; 10. Наказ керівника підприємства ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» ОСОБА_2 № 1 від 24.07.2019 року про розміщення Відділу бухгалтерії у приміщенні № 27 будівлі підприємства за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30; 11. Акт, складений за результатами проведеного обстеження пошкодженого об`єкту (будівлі за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30). Позивач вважає, що зазначені документи повною мірою підтверджують зберігання документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» у будівлі за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30 та їх повне знищення внаслідок обстрілу та пожежі, що сталася 01.03.2022 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» є зареєстрованим у встановленому порядку суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері будівництва.

ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» орендувало у ТОВ «Спецбуд-3» нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Харків, вул. Мироносицька 30, на підставі договору оренди № 1 від 21.04.2020 року, яке використовувалось в господарській діяльності Позивача та в якому зберігалися первинні та інші документи, на підставі яких ведеться податкова звітність.

Позивачем на підтвердження знаходження (зберігання) первинної документації підприємства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька 30 та інформації щодо знищення документів надані наступні докази, а саме: 1. Ліцензія № 44-Л від 07.08.2019 року на ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», видана Державної Архітектурно-Будівельною інспекцією України, якою підтверджується місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30 з додатком. 2. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», якою також підтверджується зазначена адреса підприємства. 3. Договір поставки № ДГ-1208 від 12.08.2019 року та Додаткова угода № 1 від 01.06.2020 року. 4. Супровідний лист Головного управління ДПС у Харківській області до Листа № 16871/6/20-40-18-16-14 від 06.05.2021 року. 5. Супровідний лист Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року до ухвали про відкриття провадження у справі № 520/12502/21. 6. Повістка про виклик у справі № 520/12502/21 від 12.07.2021 року. 7. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року по справі № 520/12502/21. 8. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року по справі № 520/12502/21. 9. Нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» з моменту заснування. 10. Наказ керівника підприємства ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» Веремейченка Б.С. № 1 від 24.07.2019 року про розміщення Відділу бухгалтерії у приміщенні № 27 будівлі підприємства за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30.; Акт, складений за результатами проведеного обстеження пошкодженого об`єкту (будівлі за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30).

Зокрема, ліцензія № 44-Л від 07.08.2019 року, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», містить офіційно підтверджені відомості про місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30. Зазначена ліцензія є документом публічного характеру, виданим уповноваженим державним органом, та підтверджує, що саме за цією адресою підприємство здійснювало свою господарську діяльність, що об`єктивно передбачає зберігання первинних бухгалтерських, податкових та інших документів саме у відповідному приміщенні.

Аналогічні відомості містяться у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», яка також підтверджує офіційне місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30.

Також, позивач зазначив, що з моменту заснування підприємства 24.07.2019 року адреса підприємства м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30, не змінювалася.

Окрім іншого, до суду надані Договір поставки № ДГ-1208 від 12.08.2019 року та додаткова угода № 1 від 01.06.2020 року, є прикладами первинної господарської документації підприємства, яка створювалася, оформлювалася та зберігалася у процесі здійснення господарської діяльності.

Зазначені документи містять реквізити підприємства, зокрема, адресу м. Харків, вул. Мироносицька, 30, що додатково підтверджує фактичне функціонування адміністративного та бухгалтерського підрозділів за цією адресою.

Наявність таких документів, на думку позивача, свідчить про системне ведення обліку та зберігання документації у місці здійснення діяльності, а не формально чи за іншою адресою.

Супровідний лист Головного управління ДПС у Харківській області до листа № 16871/6/20-40-18-16-14 від 06.05.2021 року, а також супровідний лист Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року до ухвали про відкриття провадження у справі № 520/12502/21, повістка про виклик у цій же справі, ухвала суду від 12.07.2021 року та рішення суду від 13.10.2021 року, у сукупності підтверджують, що офіційне листування органів державної влади та суду з ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» здійснювалося саме за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30. Всі зазначені документи надсилалися та вручалися підприємству за цією адресою, що свідчить про її фактичне використання як місця розташування офісу та бухгалтерії підприємства, де зберігалася відповідна документація.

Нотаріально засвідченою заявою свідка ОСОБА_1 , яка з моменту заснування підприємства працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» та безпосередньо відповідала за ведення бухгалтерського та податкового обліку, організацію зберігання первинних документів стверджується, що вся первинна документація підприємства зберігалася у приміщенні за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, та була знищена внаслідок обстрілу і пожежі 01.03.2022 року. Заява нотаріально посвідчена, що виключає сумніви щодо особи свідка та достовірності викладених у ній обставин.

Крім того, Наказ керівника підприємства ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» ОСОБА_2 № 1 від 24.07.2019 року про розміщення відділу бухгалтерії у приміщенні № 27 будівлі за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30 є внутрішнім організаційно-розпорядчим документом, який прямо визначає місце зберігання бухгалтерських документів.

01.03.2022 року відбувся обстріл м. Харкова збройними силами російської федерації, внаслідок якого ушкоджено будівлю за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, яка використовується в господарській діяльності Позивача на підставі договору оренди № 1 від 21.04.2020 року.

За фактом зазначеної події розпочато кримінальне провадження № 22022220000003112, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2022 року.

У вказаному кримінальному провадженні ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» визнано потерпілим згідно постанови про визнання потерпілим від 15.07.2025 року. 12.10.2022 року у межах зазначеного вище кримінального провадження було проведено огляд місця події, про що складено Протокол огляду місця події від 12.10.2022 року та фото таблицю до нього.

17.07.2025 року ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» подано до Головного управління ДПС у Харківській області Повідомлення про втрату первинних документів, в якому було повідомлено про знищення внаслідок вказаного вище обстрілу первинних документів, зазначено перелік знищеної документації, а також долучено підтверджуючі документи: договір оренди, витяг з ЄДРДР, протокол огляду, постанову про визнання потерпілим.

Головне управління надало Рішення відмову (без дати) у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», в обґрунтування якої зазначено, що ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» не зазначено обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. При цьому, контролюючим органом зазначено, що витяг з ЄДРДР не містить інформації щодо повної або часткової втрати первинних документів та пошкодження приміщень ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД». З урахуванням викладеного, Головним управлінням ДПС у Харківській області було відмовлено ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Вважаючи вказане рішення-відмову відповідача протиправним, позивач звернувся до суду для належного захисту своїх прав із зазначеним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На підставі пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.

Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому, підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 69.28 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі, якщо платник податків позбавлений можливості вивезти первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, у зв`язку з їх знаходженням на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, зокрема, такий суб`єкт господарювання зобов`язаний повідомити про ці обставини податковий орган. Контролюючий орган в свою чергу розглядає таке повідомлення та відповідно приймає вмотивоване рішення про мораторій на проведення перевірок або відмову у задоволенні повідомлення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Згідно з пунктом 45.2. статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що із наданих до матеріалів справи документів слідує, що місцем провадження господарської діяльності позивача є, місто Харків, яке на час виникнення спірних відносин та на час розгляду справи віднесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Переліку, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами), а після втрати ним чинності - на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Внаслідок ворожого обстрілу зі сторони російських військ 01.03.2022 року зазначеного приміщення внаслідок якого первинні документи Позивача знищені, що підтверджується витягом з ЄДРДР по КП № 22022220000003112 від 06.10.2022 з фототаблицею, постановою про визнання потерпілим, протоколом огляду місця події від 12.10.2022 року.

Внаслідок зазначеного обстрілу вказана будівля ушкоджена, а первинні та інші документи ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», що зберігалися в цій будівлі були знищені.

У повідомленні зазначено конкретний перелік документів, знищених внаслідок обстрілу.

Доводи відповідача, викладенні у оскаржуваному рішенні про те, що позивач в наданому додатку до листа не зазначив перелік первинних документів, на підставі яких здійснювався облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше позивач такий перелік надав разом із заявою, а по-друге, відповідно до вимог підпункту 69.28 повідомлення подається в довільній формі, що свідчить про те, що відсутня жодна затверджена форма такого повідомлення.

Зі змісту п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України випливає запровадження законодавцем двох окремих та самостійних процедур, ініціювання яких зацікавленою особою платником податків призводить до виникнення або тимчасової перешкоди/перепони у здійснені заходів податкового контролю у вигляді документальних перевірок (повідомлення про неможливість пред`явлення первинних документів через неможливість вивезення первинних документів зумовлює виникнення мораторію на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів), або до виникнення постійної перешкоди/перепони у здійснені заходів податкового контролю у вигляді документальних перевірок (повідомлення про неможливість предявлення первинних документів через втрату первинних документів зумовлює виникнення абсолютної у часі заборони на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів).

При цьому, прямо визначеною законом наслідком обох згаданих причин є неможливість пред`явлення первинних документів.

У силу спеціального застереження п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган.

Суд відмічає, що у процитованій частині положення п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України прямо кореспондують положенням ч.2 ст.77 КАС України, де указано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, такий підхід законодавця до регламентування спірних правовідносин не сприяє виконанню судом завдання за ч.1 ст.2 та ч.4 ст.9 КАС України в частині з`ясування об`єктивної істини у спорі і вирішення справи на підставі вичерпно і повно установлених справжніх обставин фактичної дійсності.

Водночас із цим, застосування судом сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 стандартів доказування, згідно з якими: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування; у спірних правовідносинах обмежено як визначеними п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України вимогами до змісту повідомлення платника податків про втрату первинних документів (рівно як і до змісту повідомлення про неможливість вивезення первинних документів) (у силу яких в повідомленні платник податків зобов`язаний зазначити лише обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, але не обтяжений обов`язком подання доказів у підтвердження цих обставин), так і фізично доступними джерелами здобуття об`єктивних даних про безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між факторами ведення бойових дій та втратою первинних документів, а також надзвичайно істотними і суттєвими правовими наслідками для інтересів держави у сфері податкової справи (незмінна на майбутнє та постійна у часі заборона на проведення документальної перевірки у разі прийняття контролюючим органом рішення (вчинення управлінського волевиявлення) про застосування до платника податків п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України).

Окреслені вище фактори у поєднанні з проголошеним у приписах ст.8 Конституції України верховенством права призводять до виникнення у суб`єкта владних повноважень - контролюючого органу у спірних правовідносинах обов`язку неухильного дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України та доведення поза розумним сумнівом факту фізичної здатності учасника суспільних відносин - платника податків або пред`явити первинні документи через відсутність обставин втрати первинних документів (знищення, викрадення тощо), або пред`явити первинні документи через відсутність обставин неможливості вивезення первинних документів з місця їх зберігання (знаходження тощо).

Суд відмічає, що за змістом п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України обов`язковою кваліфікуючою умовою, зокрема, є неможливість пред`явлення первинних документів через втрату документів унаслідок саме бойових дій на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Також суд зауважує, що у силу спеціального застереження п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України до винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Отже, навіть сама по собі лише обставина прийняття адміністративним судом позову платника податків до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі вже унеможливлює здійснення суб`єктом владних повноважень заходу податкового контролю у вигляді документальної перевірки платника податків з приводу дотримання податкової дисципліни в частині достовірності та повноти нарахування і спати податків (зборів).

Вирішуючи даний спір суд зважає, що відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (п.п.16.1.1. п.16.1 ст.16); вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2. п.16.1 ст.16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16); 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16).

У розумінні п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилом п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом із тим, за приписами п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: 37.3.1. ліквідація юридичної особи; 37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; 37.3.4. скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Також окремими (не згаданими прямо у п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України) підставами для припинення податкового обов`язку учасника суспільних відносин є збіг визначеного п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (або іншою прямо згаданою у законі нормою права) строку давності на самостійне визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань платника податків, процедура списання безнадійного податкового боргу у порядку ст.101 Податкового кодексу України, а також запроваджена п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України заборона на проведення контролюючим органом документальної перевірки у разі складання платником податків повідомлення про втрату первинних документів унаслідок бойовий дій на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України після прийняття контролюючим органом про застосування до платника податків п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

У силу правових позицій постанови Верховного Суду від 19.03.2024 по справі №340/11/23: 1) «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації; 2) громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади; 3) Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17, за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації; тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів. В адміністративному праві під поняттям «публічна адміністрація» слід розуміти систему органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші суб`єкти, наділені адміністративно-управлінськими функціями, які діють з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому, а також сукупність цих адміністративно-управлінських дій та заходів, встановлених законом.; 4) В постанові від 27.05.2021 у справі №520/5622/19 Верховний Суд у пункті 55 зауважив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення.; 5) Аналіз наведених юридичних позицій Конституційного Суду України та правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що публічний інтерес складається з інтересів держави, її органів і посадових осіб, а також інтересів суспільства, його частин, груп, прошарків, які стосуються невизначеного (широкого кола осіб), тоді як приватний інтерес це завжди інтерес окремих (конкретно визначених) осіб. Тож, на противагу приватним інтересам публічні інтереси поєднують лише ті інтереси, які однаковою мірою є важливими для кожного члена суспільства (певної чітко невизначеної його частини) та які реалізовуються через державно-владні механізми у визначений законодавством спосіб. Натомість, суб`єктивне право являє собою міру можливої поведінки (міру свободи) особи, направлену на реалізацію її приватного інтересу. При цьому захист індивідуально виражених прав та інтересів конкретної особи відбувається за ініціативи самого суб`єкта цього приватного інтересу, оскільки особа самостійно, на власний розсуд вирішує, чи вступати їй в певні відносини, яку дію вчинити, обираючи способи реалізації своїх інтересів, через право, визначене в законодавстві, яке регулює відповідну сферу організації та реалізації певних правовідносин.ого посадова чи службова особа.

Застосовуючи сформульовані Верховним Судом у постанові від 19.03.2024 по справі №340/11/23 ознаки публічного інтересу суспільства, суд доходить до переконання про те, що у спорі про наявність або відсутність підстав для поширення на конкретного учасника суспільних відносин платника податків приписів п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України конкурують між собою публічний інтерес суспільства на здійснення контролю за податковою дисципліною суб`єктів права з метою подальшого формування державних (бюджетних) фінансів та приватний інтерес конкретного платника податків у фактичному виконанні податкового обов`язку за процедурою п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суть якої полягає у мовчазному погодженні контролюючого органу із правильністю та повнотою обчислення показників документів обов`язкової податкової звітності окремих звітних податкових періодів.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли платник податків не позбавлений можливості викладення у тексті одного повідомлення, поданого до контролюючого органу у порядку п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України як обставин неможливості пред`явлення первинних документів через втрату первинних документів, так і обставин неможливості пред`явлення первинних документів через неможливість вивезення первинних документів і не обтяжений обов`язком документального підтвердження згаданих обставин

Натомість, обов`язок доведення відсутності згаданих п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України факторів та заявлених позивачем обставин фактичної дійсності (неможливість пред`явлення первинних документів через втрату первинних документів, неможливість пред`явлення первинних документів через неможливість вивезення первинних документів) прямо покладений законом саме на територіальний контролюючий орган системи ДПС України.

Отже позивачем, виконано всі дії, які передбачені підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийняття рішення від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд не погоджується з твердження позивача про відсутність номеру та дати оскаржуваного рішення, та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням встановлюються Типовою інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 (далі - Інструкція №55).

Відповідно до пункту 8 Інструкції №55, документування управлінської інформації полягає у створенні документів, в яких фіксується з дотриманням установлених правил інформація про управлінські дії.

Пунктом 10 Інструкції №55 визначено, що право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства та інструкцією з діловодства установи.

Згідно з пунктом 32 Інструкції №55, датою документа є дата його реєстрації. Дата зазначається арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Дата оформлюється цифровим або словесно-цифровим способом. У разі оформлення дати цифровим способом число і місяць проставляються двома парами цифр, розділеними крапкою; рік - чотирма цифрами, крапка наприкінці не ставиться, наприклад: 02.12.2017.

Відповідно до пункту 33 Інструкції №55 для нанесення реєстраційного індексу застосовується штрих-код та/або QR-код у порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в електронній формі.

Відповідно до пунктів 90-91 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, під час візуалізації документа система електронного документообігу установи відтворює та візуалізує разом із документом образ штрих-коду або QR-коду (для державної реєстрації актів, проектів актів та обов`язкових додатків до них, що розробляються органами виконавчої влади, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України лише QR-код), який обов`язково містить: дату реєстрації та реєстраційний індекс документа; скорочене найменування установи, реквізит підписувача (підписувачів) та дату підписання з кваліфікованої електронної позначки часу (лише для QR-коду); дані про погодження (лише для актів).

Під час реєстрації паперових документів використовується штрих-код або QR-код, а під час реєстрації актів - лише QR-код.

З матеріалів справи встановлено, що рішення - відмову Головного управління ДПС у Харківській області у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685 зареєстровано у системі електронного документообігу шляхом нанесення присвоєного штрих-коду (QR-код) із зазначенням номеру та дати, зокрема, вказаному документу присвоєно індексний номер 45581/6/20-40-07-10-10, дата реєстрації - 14.08.2025.

У зв`язку з цим, посилання позивача щодо відсутності дати та номеру оскаржуваного рішення є помилковими.

А тому, з метою належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування саме рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10 у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685, та зобов`язання Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11 серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Відповідно до поданих представником позивача доказів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» та Адвокатським об`єднанням «Паркулаб і партнери» укладено договір № 34-239 від 15.08.2025 року, предметом якого є надання Виконавцем правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції у справі за позовом ТОВ «СПЕЦБУД-3 ЛТД» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування Рішення відмови у врахуванні повідомлення «про втрату первинних документів» ТОВ «СПЕЦБУД-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685.

Згідно розрахунку вартості послуг № 1 за договором № 34-239 від 15.08.2025 року, установлено вартість послуг Виконавця за Договором та деталізовано зміст послуг, що надаються, а саме: підготовка позовної заяви і участь в провадженні в суді першої інстанції - первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики підчас підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; збір доказів, замовлення перекладу документів (за необхідності); підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах); підпис і подача позовної заяви в суд; підготовка відповіді на відзив (за необхідності); підготовка і участь у судових засіданнях (за необхідності); отримання судового рішення і виконавчих листів; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) за необхідності; документальне оформлення наданих послуг.

Встановлено вартість послуг Виконавця за участь в провадженні в суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн.

На виконання умов вказаного договору сторонами складено Акт прийому передачі від 22.08.2025.

Гонорар виконавця сплачено у розмірі 40 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №704 від 25.08.2025.

У відзиві на позов, відповідача заперечував проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн., зазначивши, що у даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) взагалі не зазначений; обсяг наданих адвокатом послуг не зазначений.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача, в яких останній посилався на те, що позивачем не доведено співмірність наданих послуг зі складністю справи, а також відсутнє обґрунтування їх вартості та обсягу, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, суд вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 4000,00 грн.

Визначаючи вказану суму, суд виходить з того, що розглянута справа не є складною, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позовна заява і подання необхідних матеріалів до суду не могло потребувати багато часу.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, що підтверджується платіжними інструкціями № 680 від 19.08.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 238, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10 у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» (вул. Мироносицька, буд.30, м. Харків, 61002) судовий збір у розмірі 2422,40 ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» (вул. Мироносицька, буд.30, м. Харків, 61002) сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 16.02.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко