Ухвала суду № 134141100, 12.02.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 509/2555/19

Провадження № 1-кп/496/167/26

У Х В А Л А

12 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відеоконференція,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Представник потерпілих у судове засідання не з`явився. До суду надійшла телефонограма, відповідно до якої він повідомив про неможливість з`явитися до суду у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, також просив проводити судовий розгляд за його відсутності, підтримує позицію прокурора щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні від обвинуваченого ОСОБА_8 надійшло письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, при цьому, на його думку, стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначає, що доводи прокурора щодо існування таких ризиків ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами. Крім того, обвинувачений посилається на те, що під час перебування на свободі до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він своєчасно з`являвся за викликами до суду, не ухилявся від участі у судових засіданнях та не допускав жодних порушень покладених на нього процесуальних обов`язків. У зв`язку з викладеним обвинувачений просить змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Захисники обвинуваченого у судовому засіданні підтримали подане клопотання свого підзахисного в повному обсязі, при цьому захисники зазначили, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, клопотання є шаблонним, ОСОБА_8 безпідставно тримається під вартою вже тривалий час, про що також свідчить рішення ЕСПЛ, тому просили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час за місцем його мешкання.

Заслухавши пояснення прокурора, представника потерпілих, обвинуваченого та його захисників, дослідивши клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, судом враховане наступне.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На теперішній час остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не прийнято, свідки та потерпілі підлягають безпосередньому допиту судом, тому продовжує існувати ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні, а також ризик можливого вчинення ОСОБА_8 інших злочинів, знищення, схову або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема вчинення іншого злочину.

Колегія суддів вважає реальним ризик імовірного незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою схиляння їх до зміни пояснень, враховує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 направлено для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області, відтак судовий розгляд зазначеного кримінального провадження був розпочато спочатку.

Колегія суддів не виключає існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, виходячи із умисного характеру інкримінованого злочину та його специфіки.

При цьому, суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відомостей про те, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє йому утримуватися під вартою матеріали справи не містять.

Ті обставини, що ОСОБА_8 має місце проживання, перед затримання мав постійну роботу, де позитивно характеризувався, має на утриманні вітчима похилого віку не спростовують існування зазначених вище ризиків.

З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 14.02.2026 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, немає на утриманні малолітніх дітей, а також звертає увагу на те, що він раніше не судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу на теперішній час неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, свою вину не визнав та заперечує щодо обставин справи, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілих, та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місце проживання, при цьому обвинувачений зазначив щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно нього, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим наведене спростовується тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має.

Також колегія суддів звертає увагу, що попередні ухвали Біляївського районного суду Одеської області про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого були предметом неодноразового апеляційного перегляду. Одеський апеляційний суд ухвалами від 22.09.2025 року, 12.11.2025 року та 17.12.2025 року залишив зазначені рішення без змін, визнавши їх такими, що постановлені з додержанням вимог кримінального процесуального закону, за наявності достатніх підстав для висновку про існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Зазначене свідчить про сталість правової позиції судів щодо необхідності подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого та відсутність нових обставин, які б давали підстави для його зміни або скасування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.

На підставі положень ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому колегія суддів вважає недоцільним визначати ОСОБА_8 розмір застави.

При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 12.02.2026 року до 12.04.2026 року в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту ухвали суду, яке було складено 16.02.2026 року.