Ухвала суду № 134139216, 17.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 534/3593/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Горішньоплавського міського суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, а саме просить:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оновлення на обліку та мобілізації протиправними;

- скасувати наказ про мобілізацію позивача.

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 25.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №534/3593/25 передано на розгляд судді Бойку С.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху.

16.02.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Тцк та СП від 17.07.2025 про призов ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації та наказу командира в/ч НОМЕР_1 ДШБ НОМЕР_2 резервного батальйону в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу. Заборонити командуванню в/ч НОМЕР_1 ДШБ та органам Військової служби правопорядку вживати заходи щодо примусового повернення ОСОБА_1 до місця служби до вирішення справи по суті.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Відповідно до частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За приписами частини четвертої статті 152 КАС України о заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").

В силу положень частини першої статті 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.

Таким чином за подання заяви про забезпечення позову з даній справі судовий збір становить 726,72 грн ((3028*0,3)*0,8).

Однак до заяви доказів сплати судового збору не додано.

Судом встановлено, що 12.02.2026 до суду подана заява про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що внаслідок призову на військову службу, він був позбавлений можливості працювати та отримувати дохід.

Вирішуючи вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005у у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Наведені вище положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Правова позиція з цього питання викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №340/741/20.

Підставою для застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути відомості (довідка) про розмір сукупного доходу (із всіх джерел) позивача за весь попередній рік, а також інші докази, якими об`єктивно підтверджується майновий стан позивача.

Зокрема, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік, може бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20, від 08.08.2024 у справі № 295/14365/19, від 24.09.2025 у справі № 520/33437/24.

Відповідно до приписів підпункту 2 пункту 1 розділу V Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за №1306/31174, до Державного реєстру включаються, зокрема, дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів.

Порядок отримання відомостей з Державного реєстру визначений розділом Х цього Положення, відповідно до пунктів 1, 6 якого фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі. Контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формами, наведеними в додатках 15, 16 до цього Положення.

Однак, позивач разом з позовною заявою не надав до суду належних на допустимих доказів на підтвердження того, що розмір судового збору за подання цієї позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, тобто за 2024 рік.

Також, судом критично оцінюються доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості працювати та отримувати дохід, оскільки відповідно до положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відомостей про те, що позивачу не виплачується грошове забезпечення до суду не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається.

Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин, які мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Разом із тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що сплата судового збору є для нього непомірним тягарем.

Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору належить залишити без задоволення з огляду на недоведеність заявником наявності визначених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151, 152, 154, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови повернути без розгляду особі, яка її подала, а саме - позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити позивачеві, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із заявою та доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.С. Бойко