Рішення № 134138942, 17.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32828/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів про призив,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» у частині ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) у частині ОСОБА_1 .

Ухвалою від 30.09.2025р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оскаржуваних наказів.

02.10.2025 року представником позивача до канцелярії суду подано заяви про усунення недоліків про долучення до матеріалів справи письмових доказів, однак позивачем не надано суду оскаржувані накази.

Ухвалою від 06.10.2025 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

08.10.2025 року представником позивача до канцелярії суду подано заяви про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 13.10.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був зарахований до Одеської державної академії будівництва та архітектури згідно наказу №470/ас, що підтверджується довідкою ЄДЕБО №731161 від 08.09.2025 року. Довідкою ЄДЕБО №731161 від 08.09.2025 року підтверджено, що позивач не порушує послідовності.

17.09.2025 року позивач прямував до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подачі заяви на відстрочку з Додатками для отримання відстрочки на призов на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Однак, на шляху до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було примусуово затримано та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 де було прийнято наказ про призов на військову службу під час мобілізації без розгляду питання щодо продовження позивачу відстрочки від призову.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивач був зарахований до Одеської державної академії будівництва та архітектури згідно наказу №470/ас, що підтверджується довідкою ЄДЕБО №731161 від 08.09.2025 року. Довідкою ЄДЕБО №731161 від 08.09.2025 року підтверджено, що позивач не порушує послідовності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17.09.2025 року позивач прямував до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подачі заяви на відстрочку з Додатками для отримання відстрочки на призов на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Однак, на шляху до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було примусуово затримано та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 де було прийнято наказ про призов на військову службу під час мобілізації без розгляду питання щодо продовження позивачу відстрочки від призову.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначають Конституція України, закони України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII), "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Окрім цього, необхідно зазначити, що згідно з статтею 1 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошене проведення в Україні загальної мобілізації у зв`язку з оголошенням воєнного стану строком на 30 діб, який триває і до тепер.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

З урахуванням приписів частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок, зокрема, включає: взяття громадян на військовий облік; призов (направлення) на військову службу; дотримання правил військового обліку.

Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 передбачено, зокрема, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154).

Відповідно до пункту 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць,призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Положеннями абзацу 11 пункту 9 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють, зокрема заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Абзацом 8 пункту 11 Положення №154 визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: 1) перебувати на військовому обліку; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, на відповідача 2, крім іншого, покладені обов`язки щодо здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та організації проведення медичних оглядів військовозобов`язаних військово-лікарськими комісіями, а на позивача, як військовозобов`язаного, - проходити медичний огляд з рішеннями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом частини 10 статті 1 Закону №2232-XII, в редакції на час існування спірних правовідносин, громадяни України, які приписані до призовних дільниць, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду, призову на військову службу; проходити медичний огляд; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, військовозобов`язані повинні звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, звіряння облікових даних та проходження медичного огляду є складовими військового обов`язку громадян України.

Згідно статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (надаліЗакон №3543-XII), мобілізацією визнається «комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу. Аналогічно, частиною четвертою статті 3 цього ж Закону визначено, що зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Пунктами 1, 4, 5, 8 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022, в зв`язку із оголошенням та проведенням загальної мобілізації та призовом військовозобов`язаних в обсягах, згідно з мобілізаційними планами, на місцеві органи виконавчої влади покладено обов`язок (у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки) організувати та забезпечити в установленому порядку: (1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу; (2) здійснення призову військовозобов`язаних на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших військових формувань України.

Згідно пунктів 1, 2, 3, 8, 12 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (надалі Положення про ТЦК № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (надалі ТЦК) є органами військового управління, що відповідно до покладених обов`язків забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, а тому у своїй діяльності ТЦК повинні керуватись законодавством України (Конституцією та законами України, актами Президента України, іншими нормативно-правовими актами), а керівники, які організовують діяльність ТЦК та представляють інтереси Збройних Сил на відповідній території, видають накази та розпорядження і здійснювати інші функції у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 2232-XII), військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою зазначеної норми визначено, що державні органи (в тому числі, територіальні центри комплектування) діють виключно в межах повноважень, передбачених законом, забезпечують виконання громадянами України військового обов`язку.

Із наведеного вбачається, що територіальні центри комплектування (як уповноважені органи державної влади) в установленому порядку та в межах повноважень повинні здійснювати виконання вимог чинного законодавства щодо військового обов`язку в цілому (а не лише призов (направлення) на військову службу).

Хоча чинними нормами окремо не визначено поняття призову на військову службу під час мобілізації, загальний її зміст та порядок врегульовано положеннями статті 39 Закону №2232-XII. Так, згідно частини першої зазначеної норми, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України можуть, зокрема, належати до категорії військовозобов`язанихособи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Абзацом першим частини десятої статті 1 цього ж Закону, серед обов`язків громадян України, які перебувають у запасі, покладено зобов`язання прибувати за викликом відповідного ТЦК для оформлення військово облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу.

Отже, безпосередньо зі змісту наведених положень законів України (актів вищої юридичної сили) очевидно вбачається, що призову (направленню) на військову службу передує належна реалізація уповноваженим органом повноважень щодо взяття громадянина на військовий облік, оформлення військово-облікового документу та забезпечення інших обов`язкових складових військового обліку, механізм організації та ведення якого визначено нормами глави VI Закону № 2232-XII та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Порядок №1487).

Проте, суб`єктом владних повноважень не забезпечено виконання повноважень, вчинення дій та оформлення документів, визначених необхідними передумовами для прийняття рішення про призов та його виконання, а вчинені відповідачем 2 дії суперечать його повноваженням, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 22 Закону №3543-XII, а також частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII, громадяни зобов`язані прибувати (з`являтись) до ТЦК лише за викликом.

За частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин.

За відсутності передбачених частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII документів, якими визначені конкретні місце та строки необхідної (обов`язкової) явки військовозобов`язаного до військової частини або збірного пункту, у позивача не виникав обов`язок прибувати до ТЦК, а також обов`язок вибути до відповідного збірного пункту або військової частини, його не могло бути примушено до вчинення таких дій.

Натомість, із фактичних обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач перебував в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами справи щодо призначеннята відправки його у військову частину НОМЕР_3 .

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не було надано доказів на підставі чого позивач перебував у відповідача і відносно нього було видано Наказ від 18.09.2025 року №257 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що свідчить про порушення законодавства щодо проведення мобілізаційних заходів в Україні під час введення воєнного стану.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Згідно статті 64 Конституції України, права і свободи, передбачені статтею 29 цієї Конституції не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За змістом пунктів 2, 5 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави і полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, зокрема, щодо подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно військовозобов`язаних до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. З цією метою в державі створюється система військового обліку, головною вимогою до якої є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан військовозобов`язаних.

Нормами пункту 9 Положення про ТЦК № 154 визначено повноваження ТЦК на здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Здійснення оповіщення; ведення військового обліку військовозобов`язаних; оформлення та видання військово-облікових документів; проведення професійно-психологічного відбору; забезпечення ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних згідно законодавства та в порядку, визначеному Міноборони тощо (пункти 9, 11 Положення про ТЦК № 154).

Досліджуючи матеріали справи та надані сторонами докази, встановлено, що у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 оповіщення позивача не здійснювалось (як в частині необхідності уточнення даних, так і щодо необхідності явки для відправлення), будь-яке мобілізаційне розпорядження на його ім`я не видавалось.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 не видавалось і не надавалось позивачу оповіщення про виклик і призов, при цьому, здійснив вказані дії до позивача без складання будь-яких документів та, відповідно, без надання позивачу жодного документу щодо його військового обліку та призову.

Абзацом 2 частини другої статті 77 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Облікові та/або внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних документи чи документація щодо позивача у матеріалах справи відсутні.

Правовим наслідком зазначеного є висновок про те, що уповноваженим на проведення призову органом державної влади не забезпечено виконання покладених на нього нормами чинного законодавства обов`язків, які визначені необхідними передумовами призову особи на військову службу, а саме:

згідно пунктів 1.1.-.1.2. глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), придатність за станом здоров`я до військової служби визначає військово-лікарська експертизамедичний огляд військовозобов`язаних та визначення ступеня їх придатності до військової служби. За пунктами 2.1., 2.5. глави 2 розділу I цього ж Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК).

Відповідно до пункту 3.5. глави 3 розділу II зазначеного Положення, до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Під час проведення медичного огляду військовозобов`язаного членам ВЛК повинна бути надана медична карта амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

За пунктом 3.8. глави 3 розділу II Положення, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного постанову про ступінь придатності до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4) у двох примірниках.

Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Слід вказати про те, що згідно Довідки ВЛК від 18.09.2025 №2025-0918-1026-2348-5 Позивач визнаний придатним до військової служби. Зі змісту вказаної довідки не вбачається із нею позивача ознайомлено під особистий підпис.

Відповідачами до суду не було надано доказів щодо дотримання процедури проходження позивачем медичного огляду, не надано будь яких доказів направлення на медичний огляд до військово лікарської комісії.

За таких обставин, слід прийти до висновку, що проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби з порушенням порядку та відсутність відповідних належним чином оформлених документів є підставою для висновку про безпідставність та неправомірність будь-яких подальших дій щодо призову позивача під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, повний пакет супровідних документів історії хвороби, результати обстежень, висновки вузьких спеціалістів відсутній.

Враховуючи те, що довідка ВЛК це не просто формальність, а документ, який має юридичну силу, довідка ВЛК має бути завірена печаткою військово-лікарської комісії, містити повні реквізити установи, дату, номер протоколу та підписи членів комісії.

В даному випадку, враховуючи, що медичний огляд не може бути проведений без аналізів та інших інструментальних маніпуляцій, щоб встановити об`єктивний ступінь придатності людини до військової служби, такий медичний огляд не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу і фактично йому суперечить.

Відповідно до п.71 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 70 Порядку №560 передбачено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону (п.2.2. глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпунктів 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Підпунктами 2.5.3, 2.5.5. пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Отже, рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, порядок роботи якої визначає Положення №402.

Також, відповідно до абзацу третього пункту 11 Положення про ТЦК № 154, районні ТЦК організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час призову на військову службу.

Згідно Інструкції з організації професійно-психологічного відбору, що затверджена Наказом МОУ № 272 від 12.09.2022, передбачено необхідність організації та проведення заходів професійно-психологічного відбору громадян під час призову на військову службу. Так, у районних ТЦК повинна забезпечуватись участь груп професійно-психологічного відбору у відборі кандидатів для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зокрема, у службовий час такими групами повинні проводитись заходи професійно-психологічного відбору, що включають вивчення індивідуально-психологічних якостей відповідних осіб та передбачають надання висновку щодо професійно-психологічної придатності кандидатів до проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Під час формування висновків щодо професійно-психологічної придатності кандидата враховуються результати вивчення відомостей, зазначених в аркуші вивчення особистих якостей кандидата, зразок якого наведено в додатку 8 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009. Результати проведення професійно-психологічного відбору (одночасно із результатами проведення медичного огляду) визначено підставою (основою) віднесення військовозобов`язаного до категорії осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Однак, до суду не було надано копію картки професійно - психологічного відбору кандидата для проходження служби за мобілізацією та картку соціально - психологічного вивчення військовослужбовця, що не може свідчити про дотримання всієї процедури призову позивача.

Відповідно до абзацу шостого пункту 10 Положення про ТЦК № 154,територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, здійснюють формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин. Натомість, згідно абзацу шостого пункту 11 Положення про ТЦК № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють формування команд для відправлення виключно на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки області.

Фактично ІНФОРМАЦІЯ_2 нормою чинного законодавства не надано права формувати команди та відправляти осіб безпосередньо до військової частини. Відтак, фактично вчинені відповідачем дії щодо відправлення позивача до військової частини є неналежними.

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи надані докази, які містяться в матеріалах справи, суд погоджується з доводами позивача, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову під час мобілізації позивача є протиправними.

Такі ж правові висновки викладені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025р. по справі №560/8465/24.

Слід зазначити, що відповідно Довідки ВЛК від 18.09.2025 №2025-0918-1026-2348-5 позивача визнано придатним до служби. Водночас, з облікової картки ОСОБА_1 вбачається, 18.09.2025 року позивачу видано військовий квиток (тимчасове посвідчення) та згідно поіменного списку відправлено до ВЧ НОМЕР_3 .

Отже, в один і той самий день, 18.09.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено медичний огляд ВЛК позивача, виданий військовий квитак та відправлено до ВЧ НОМЕР_3 .

Суд, звертає увагу, що такі дії відповідача щодо організації проведення військово-лікарської комісії стосовно ОСОБА_1 та оформлення документів за наслідками її проведення є протиправними і тягнуть за собою визнання протиправними і скасування рішень про проведення військово-лікарської комісії стосовно ОСОБА_1 , за умови її проведення.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби.

Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

В даному випадку, суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_3 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

При цьому, з урахуванням обставин справи, суд вказує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби або звідності медичного огляду щодо встановлення обсягу придатності до військової служби та направляти його до військової частини.

Дійсно, оскаржуваний позивачем акт індивідуальної дії вичерпує дію фактом виконання, тобто призовом позивача для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період у військову частину НОМЕР_3 , а тому скасування відповідного наказу в частині не є самостійною підставою для зміни статусу позивача.

Разом з тим, незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним фактично і було зроблено у даній справі.

Суд з урахуванням вищевикладеного дійшов висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ від 18.09.2025 року №257 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2025 року №257 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині ОСОБА_1 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 розглянути питання про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2846,32 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів про призив задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2025 року №257 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 розглянути питання про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2846,32 грн. (дві тисячі вісімсот сорок шість грн. 32 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина