Рішення № 134138712, 17.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34756/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №19750812-00188 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (відповідь безпідставно надано ГУ ДМС України в Одеській області за №К-7399-25/5100.4.7/8754-25 від 22.08.2025) щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №19750812-00188 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №19750812-00188 (скорочено - УНЗР), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №К-520/6/5101-25/5100.4.7/7574-25 від 29.07.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного в електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-У від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних, біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при оформленні та отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон у березні 2015 року позивачу, в порушення «Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого постановою Верховної Ради України №719 від 23.02.2007, посадовими особами міграційної служби не було повідомлено про присвоєння їй номера (УНЗР) за результатами складання заяви-анкети, а також не повідомлено про наслідки її складання.

Зважаючи, що позивач має право на те, щоб не мати такого номеру, вона звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області та ДМС України з проханням про його знищення (видалення, анулювання) у т.ч. зв`язку з тим, що це є втручанням до приватного та сімейного життя, обмеженням вільно виражати свої релігійні погляди, а присвоєння номерів людині суперечить висновкам Нюрнберзького трибуналу 1946 року, що ратифікований постановою Верховної Ради України №3248 від 19.04.2011 року, що також не було враховано, і не має строку давнини, який прямо засудив присвоєння номерів по відношенню до людини і визнав такі дії злочином проти людяності. Іншими словами, якщо мені присвоєно номер (про це прямо зазначається у наданих документах збоку міграційної служби), які додається до цього позову, без моєї згоди, що також було характерно при знаходженні людини примусово у нацистських концтаборах за часів Другої Світової Війни 1939-1945 рр., я маю право не враховувати його наявність і держава зобов`язана про це не нагадувати, наслідком чого повинно бути знищення (видалення) номера (УНЗР), а також оформлення та видача документа, що посвідчує особу без номера (УНЗР) у вигляді паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач отримала відповідь про відмову в знищенні (видаленні, анулюванні) УНЗР, відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без засобів Єдиного державного демографічного реєстру, тому нею заявлені позовні вимоги про визнання таких дій протиправними. Відповідачі її прохання та вимоги, норми Конституції України та рішення Європейського Суду з прав людини з питань втручання до приватного та сімейного життя не взяли до уваги.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

31.10.2025 року за вхід.№115336/25 надійшов відзив на позов ГУ ДМС України в Одеській області, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки оформлення та видача, паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється на підставі відповідної заяви- анкети.

В даному випадку паспорт громадянина України для виїзду за кордон був оформлений та виданий на підставі заяви-анкети ОСОБА_1 .

Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від ОСОБА_1 не надходило, особа не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації, а всі дії щодо неї здійснювалися на добровільній основі.

Зважаючи на те, що інформація про ОСОБА_1 була отримана з її дозволу і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та є достовірною, відсутні підстави для визнання протиправними дій ГУ ДМС в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до ЄДЦР персональних даних та присвоєння УНЗР №19750812-00188, а також щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України: для виїзду за кордон без присвоєння УНЗР, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів ЄДЦР та передачі персональних та біометричних даних до нього стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

31.10.2025 за вхід.№115248/25 надійшов відзив на позовну заяву ДМС України, де, серед іншого, вказано про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, так як у статті 9 Закону №5492-VI визначені права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру.

Вказаним Законом не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру та не передбачена можливість відкликання електронного підпису в паспортних документах.

Враховуючи викладене, особа фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

При цьому, положення ст. 16 Закону №5492-VI не містить винятків із порядку оформлення документів для осіб, які мають певні переконання, в тому числі і релігійні.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про ОСОБА_1 була отримана з її дозволу і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР відсутні.

Фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та присвоєно унікальний номер запису в Цьому Реєстрі, а за приписами частини 1 статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Слід зазначити, що звернення до ГУ ДМС в Одеській області (24.07.2025) та до ДМС (30.07.2025) за оформленням та видачею паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який не містить безконтактний електронний носій та без застосування засобів ЄДДР, а також відмови від присвоєння УНЗР вже відбулось після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації до ЄДДР і присвоєння УНЗР (27.02.2015).

28.11.2025 за вхід.№125942/25 надійшла відповідь на відзиви, в якій позивачем підтримано правову позицію, викладену у позові, та зазначено про формальне виконання відповідачами вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.03.2015 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , дата видачі 27.03.2015, орган видачі 5115.

Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дані стосовно ОСОБА_1 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДЦР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДЦР (УНЗР): 19750812-00188.

Листом від 29.07.2025 за №К-520/6/5101-25/5100.4.7/7574-25 ГУ ДМС в Одеській області надало відповідь на лист позивача ЗВГ №К-520/6/5101-25 від 24.07.2025 в якому надано роз`яснення щодо застосування норм Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та повідомлено про відсутність правових підстав для знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №19750812-00188. Якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Листом від 22.08.2025 №К-7399-25/5100.4.7/8754-25, у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян», ГУ ДМС в Одеській області надано позивачам письмову відповідь на їх заяву ЗВГ №К-7399-25 від 30.07.2025 з відповідними роз`ясненнями.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001року №2235-III Про громадянство України (далі Закон №2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

6 грудня 2012 року набрав чинності Закон №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною четвертою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово відмова.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 Порядку №302 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України (далі паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (підпункт 5 пункт 6 Порядку №302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС у разі:

набуття особою громадянства України (за винятком випадків набуття особою громадянства України відповідно до статті 7 Закону України Про громадянство України);

оформлення особі паспорта вперше після досягнення 18-річного віку без подання документів з фотозображенням особи, виданих уповноваженими органами, установами, організаціями;

оформлення паспорта вперше після досягнення 18-річного віку особі, яка надала рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

повернення на проживання в Україну особи, яка постійно проживала за кордоном;

оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, якщо така особа не отримувала паспорта, оформленого із застосуванням засобів Реєстру;

відбування особою покарання в установах виконання покарань або обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або перебування на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу.

Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Пункт 1 розділу I Загальні положення Тимчасового порядку №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Обмін паспорта Тимчасового порядку №456 обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Обмін паспорта Тимчасового порядку №456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 та від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність дій міграційних органів щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного в електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719 від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон та дій щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись у минулому за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.02.2015 звернулась до Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області із заявою-анкетою про оформленням паспорта Громадянина України для виїзду за кордон.

27.03.2015 при оформленні паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 27.03.2015, орган що видав 5115, позивачу був присвоєний унікальний номер запису в ЄДДР: 19750812-00188. При оформленні зазначеного паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, було надано згоду на обробку персональних даних.

Тобто, позивач при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, заповнюючи 27.02.2015 заяву - анкету встановленого зразка, надала згоду на обробку персональних даних стосовно неї та внесення інформації до ЄДДР.

На момент звернення до Приморського документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 та всі персональні дані внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19750812-00188.

Суд зазначає, що у своїй заяві від 27.02.2015 до органу ДМС позивач не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Такі твердження відображені лише у заявах до ГУ ДМС в Одеській області (24.07.2025) та до ДМС (30.07.2025).

Слід зазначити, що звернення до ГУ ДМС в Одеській області (24.07.2025) та до ДМС (30.07.2025) за оформленням та видачею паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який не містить безконтактний електронний носій та без застосування засобів ЄДДР, а також відмови від присвоєння УНЗР вже відбулось після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації до ЄДДР і присвоєння УНЗР (27.02.2015).

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надала згоду на обробку персональних даних та їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить про відсутність порушень прав позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до статті 2 Закону №2297-VI згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Крім того, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. У той же час статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Колегія суддів зазначає, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.

Суд зазначає, що в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VI, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру із зазначених позивачем підстав.

При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивача була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19.

Посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2019 р. у зразковій справі №806/3265/17, суд вважає недоречними, оскільки правовідносини у цій справі стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надали своєї згоди на обробку персональних даних і персональні дані щодо таких осіб відсутні в Єдиному державному демографічному реєстрі.

У зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних з мотивів релігійних переконань.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для врахування висновків у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18) при розгляді цієї справи.

Така ж правова позиція висловлена і П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03 лютого 2026 у справі №420/3191/25.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 )

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44, ЄДРПОУ -37811384, e-mail: od@dmsu.gov.ua)

Державна міграційна служба України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, ЄДРПОУ 37508470, ел. пошта: info@dmsu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

.