Рішення № 134138512, 16.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20166/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання періоди роботи до стажу державної служби та призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просить:

визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.06.2025 №213050025333 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-IV, на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби періоди з 06.11.1980-23.11.1982 - служба в Збройних силах СРСР; служби в митних органах з 01.09.1999 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 20.05.2009 р., з 21.05.2009 по 28.02.2011 з 07.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 28.0.2025 р.; в Головному управлінні Міндоходів у Херсонській області з 28.10.2013 по 19.06.2015; в Головному управлінні Держпраці у Херсонській області з 27.08.2018 по 22.04.2019; в Державній фіскальній службі з 25.04.2019 по 06.12.2019 та призначити пенсію як державному службовцю з дня подання заяви - 06.06.2025 року, з урахуванням довідок від 15.05.2025 №7.28-1/22/748 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), №7.28-1/22/749 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова пенсійного органу у призначенні йому пенсії за віком, як державному службовцю, відповідно до Закону №889-VIII, грубим порушенням Конституції України та Законів України.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.06.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.07.2025 року за вхід.№ЕС/70520/25 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому зазначено, що у Позивача станом на 01.05.2016 відсутній загальний стаж роботи на посадах державної служби у розмірі 20 років, тобто Позивач не відповідає вимогам, встановленим п. 10-12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №889.

11.07.2025 року за вхід.№ЕС/70750/25 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Миколаївській області де наголошено, що за наданими Позивачем документами встановлено, що стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 06 років 07 місяців 03 дні (з 25.10.1993 по 01.09.1999, з 27.09.2012 по 22.04.2013, з 01.11.2013 по 31.12.2013).

Отже, оскільки Позивач станом на 01.05.2016 не обіймав посаду державного службовця та не набув 20 років стажу державної служби до 01.05.2016, тому відсутні підстави для переведення його з пенсії за віком згідно із Законом №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889.

Також, згідно статті 46 Закону №889 не передбачено зарахування періодів строкової військової служби до стажу на посадах віднесених до посад державної служби. Отже, період строкової військової служби з 06.11.1980 по 23.11.1982 не зараховано до стажу на посадах віднесених до посад державної служби відповідно до Закону №889.

Період проходження строкової військової служби з 06.11.1980 по 23.11.1982 (2 роки 18 днів) зараховано до загального страхового стажу Позивача.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог Позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

06.06.2025 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

13.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №213050025333 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається наступне:

06.11.1980-23.11.1982 - ОСОБА_1 проходив строкову військову службу;

25.10.1993-25.12.2008 - Херсонська митниця (08.06.1995 прийнята присяга державного службовця);

26.12.2008-20.05.2009 - Південна митниця;

21.05.2009-28.02.2011 - Дністровська митниця;

28.10.2013-19.06.2015 - Головне управління Міндоходів у Херсонській області;

27.08.2018-22.04.2019 - Головне управління Держпраці у Херсонській області;

25.04.2019-06.12.2019 - Державна фіскальна служба України;

07.12.2019-30.06.2021 - Чорноморська митниця;

01.07.2021-28.02.2025 - митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополя.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889, який набрав чинності 01.05.2016 року.

Відповідно до п. 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі по тексту - Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічні положення закріплені у «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17, від 19.12.2023 року по справі №600/947/23-а, від 03 лютого 2025 року по справі №260/182/24.

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що підставою для відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» є відсутність стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, оскільки відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періоди його роботи на посадах в податкових та митних органах.

Згідно із пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Також відповідно до п. 6 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Частиною 18 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно із пунктом 2 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Відповідно до п. 342.1 ст. 342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

За приписами п. 342.5 ст. 342 Податкового кодексу України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно п. 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції» та іншими законами.

Відповідно до п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно з статтею 343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.

Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема, спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи I рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби I рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - радник податкової та митної справи III рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - радник податкової служби III рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - радник податкової та митної справи II рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - радник податкової служби II рангу.

Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Водночас, норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року, в період перебування позивача на посадах в податкових та митних органах, визначали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що посадові особи податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні та/або персональні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових та митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.07.2018 року по справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 року по справі №500/5183/17, від 22.10.2025 року по справі №420/2055/25.

З матеріалів справи, а саме, з копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається наступне: 25.10.1993-25.12.2008 - Херсонська митниця (08.06.1995 прийнята присяга державного службовця); 26.12.2008-20.05.2009 - Південна митниця; 21.05.2009-28.02.2011 - Дністровська митниця; 28.10.2013-19.06.2015 - Головне управління Міндоходів у Херсонській області; 27.08.2018-22.04.2019 - Головне управління Держпраці у Херсонській області; 25.04.2019-06.12.2019 - Державна фіскальна служба; 07.12.2019-30.06.2021 - Чорноморська митниця; 01.07.2021-28.02.2025 - митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополя, тобто позивач працював в органах державної податкової та митної служби, прийняв присягу державного службовця, йому було присвоєно спеціальне звання, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової та митної політики), а також те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання.

Отже, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було протиправно не зараховано позивачу до стажу державної служби вище зазначені періоди.

Щодо зарахування військової служби до стажу державної служби суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 235 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, час проходження служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР підлягає врахуванню до стажу державної служби (аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 27.12.2019 у справі №500/2565/18).

Отже, виходячи із приписів наведених вище нормативно-правових актів, до стажу державної служби позивача підлягає зарахуванню період служби в армії з 06.11.1980-23.11.1982.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.06.2025 №213050025333 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-IV, на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди з 06.11.1980-23.11.1982 - служба в Збройних силах СРСР; служби в митних органах з 01.09.1999 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 28.02.2011, з 07.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 28.02.2025 р.; в Головному управлінні Міндоходів у Херсонській області з 28.10.2013 по 19.06.2015; в Головному управлінні Держпраці у Херсонській області з 27.08.2018 по 22.04.2019; в Державній фіскальній службі з 25.04.2019 по 06.12.2019 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувався обрахунок загального трудового стажу та стажу державної служби позивача, а обов`язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведенні на пенсію за іншим законом) та визначення підстав, за яких призначається пенсія (переведенні на пенсію за іншим законом) або приймається рішення про відмову в її призначенні (переведенні на пенсію за іншим законом) та оскільки оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2025 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» №3723-ХІІ з урахуванням довідок від 15.05.2025 №7.28-1/22/748 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), №7.28-1/22/749 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) варто зазначити, що відповідач не здійснював порушення прав позивача в цій частині. В суду немає підстав вважати, що при проведенні майбутнього перерахунку відповідач не врахує вказані довідки.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року по справі №580/1285/20.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №8113-1068-9556-1973 від 24.06.2025 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання періоди роботи до стажу державної служби та призначити пенсію - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.06.2025 №213050025333 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-IV, на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди з 06.11.1980-23.11.1982 - служба в Збройних силах СРСР; служби в митних органах з 01.09.1999 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 28.02.2011, з 07.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 28.02.2025 р.; в Головному управлінні Міндоходів у Херсонській області з 28.10.2013 по 19.06.2015; в Головному управлінні Держпраці у Херсонській області з 27.08.2018 по 22.04.2019; в Державній фіскальній службі з 25.04.2019 по 06.12.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2025 року щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-IV, на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 : адреса фактичного проживання (ВПО): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, ЄДРПОУ 13844159).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 : адреса фактичного проживання (ВПО): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, ЄДРПОУ 13844159, електронна пошта: post@mk.pfu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА