Рішення № 134138479, 16.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35737/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 40108782) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації в повному обсязі за невикористані 69 діб щорічної оплачуваної відпустки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки в загальній кількості 69 діб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області №410 о/с від 17.09.2025, позивач звільнений 19.09.2025 зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та йому належить до отримання грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 14071 грн. за 69 діб.

Водночас, як вважає позивач, при розрахунку суми грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку відповідачем не було враховано розмір грошового забезпечення позивача, оскільки позивач отримував грошове забезпечення у вищому розмірі, ніж те, що враховане при розрахунку грошової компенсації за невикористані 69 діб щорічної оплачуваної відпустки. Позивач посилається на те, що згідно з абз. 10 п. 8 розд. ІІІ Пордяку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. Зокрема, грошове забезпечення позивача включало преміювання, виплату надбавок за специфічні умови проходження служби та підвищення окладу за службу в поліції особливого призначення, які позивач просить зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області врахувати та виплатити грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки в загальній кількості 69 діб.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року позовну заяву залишено без руху.

06.11.2025 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову, до якої додано позовну заяву, виправлену відповідно до вимог ухвали суду від 27.10.2025 року.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

Також цією ухвалою суд витребував від Головного управління Національної поліції в Херсонській області належним чином засвідчені письмові докази щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації, відповідно до наказу від 17.09.2025 року №410 о/с, а саме: за 08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року; за 02 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2022 року; за 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2023 року; за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2024 року; за 13 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 15 червня 2025 року; довідку щодо складових та розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 17.09.2025 рр.; інші наявні докази, що стосуються предмета спору.

15.12.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначив, що наказом про звільнення від 17.09.2025 № 410 о/с позивачу призначено виплатити грошову компенсацію: - за 8 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 квітня по 31 грудня 2021 року; - за 02 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня по 31 грудня; - за 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня по 31 грудня 2023 року; - за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня по 31 грудня 2024 року; - за 13 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня по 15 червня 2025 року. Таким чином, відповідно до вищезазначеного наказу позивачу на момент звільнення з поліції підлягали компенсації 69 діб невикористаної відпустки.

Що стосується розміру компенсації за невикористані відпустки за 69 діб відповідач зазначив, що cтаном на день звільнення ОСОБА_1 встановлено такі складові місячного грошового забезпечення: - посадовий оклад 2400,00 грн; - оклад за спеціальним званням 1400,00 грн; - надбавка за стаж служби в поліції (15%) 570,00 грн; - специфічні умови проходження служби (40%) 1748,00 грн. У зв`язку з викладеним загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку становить: (2400,00 (оклад) + 1400,00 (звання) + 570,00 (надб. за стаж служби 15%) + 1748,00 (спец. ум. проходження служби 40%)) : 30 днів * 69 діб = 14071,40грн. Згідно банківської виписки від 23.09.2025, після відрахування обов`язкових податків та зборів, на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у сумі 13367,83 грн.

На підставі викладеного відповідач стверджує, що з позивачем проведено повний розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки зі встановлених на день звільнення складових грошового забезпечення відповідно до Порядку № 260, що підтверджується довідкою №1681/10/01-2025 від 10.12.2025 УФЗБО ГУНП в Херсонській області, тому твердження позивача, що при розрахунку не враховано грошове забезпечення не відповідає дійсності.

Разом із відзивом на виконання ухвали суду від 02.12.2025 року відповідачем надано довідку УФЗБО ГУНП в Херсонській області №1681/10/01-2025 від 10.12.2025, довідку про доходи за період з 16 лютого 2023 по 31 грудня 2023 № 341 від 09.12.2025, довідку про доходи за період з 01 січня 2025 по 19 вересня 2025 № 343 від 09.12.2025, довідку про доходи за період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 №342 від 09.12.2025.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у Національній поліції України.

Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 17.09.2025 року №410 о/с, лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0161916), інспектора відділення тактико-спеціальної підготовки батальйону поліції особливого призначення (стрілецький), звільнено згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням, з 19 вересня 2025 року.

Наказом від 17.09.2025 року №410 о/с встановлено виплату грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, а саме:

Виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року.

Виплатити грошову компенсацію за 02 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2022 року.

Виплатити грошову компенсацію за 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2023 року.

Виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2024 року.

Виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 15 червня 2025 року.

Згідно Повідомлення №89 від 18.09.2025 року, у зв`язку зі звільненням позивачу нараховано до виплати суму грошової компенсації за 69 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, що становить 14071,40 грн. Після відрахування обов`язкових податків та зборів, на картковий рахунок ОСОБА_1 23.09.2025 року було зараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у сумі 13367,83 грн.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при розрахунку суми грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку відповідачем не було враховано розмір грошового забезпечення позивача, оскільки позивач отримував грошове забезпечення у вищому розмірі, ніж те, що враховане при розрахунку грошової компенсації.

Відповідач у відзиві зазначив, що cтаном на день звільнення ОСОБА_1 встановлено такі складові місячного грошового забезпечення: - посадовий оклад 2400,00 грн; - оклад за спеціальним званням 1400,00 грн; - надбавка за стаж служби в поліції (15%) 570,00 грн; - специфічні умови проходження служби (40%) 1748,00 грн. У зв`язку з викладеним, із наведених складових позивачу нарахована загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку (2400,00 (оклад) + 1400,00 (звання) + 570,00 (надб. за стаж служби 15%) + 1748,00 (спец. ум. проходження служби 40%)) : 30 днів * 69 діб = 14071,40грн.).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 15.11.1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі по тексту - Закон №504/96) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №504/96 установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За приписами частини першої статті 24 Закону №504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Зміст частини першої статті 24 Закону №504 кореспондується з частиною першою статті 83 КЗпП України, відповідно до якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон №580).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону № 580 відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

За приписами частини першої статті 92 Закону №580 поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частинами 1-4 ст.93 Закону №580 визначено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до положень ч.ч. 9-11 ст. 93 Закону №580, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч.ч.1-2 ст.94 Закону №580).

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, унормовані Порядком та Умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі по тексту - Порядок №260).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 7-10 пункту 8 розділу III Порядку №260, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, згідно з положеннями частини першої статті 24 Закону №504 та частини першої статті 83 КЗпП України.

Відповідний правовий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19, від 23.09.2021 року по справі №520/12296/2020, від 30.11.2022 року по справі №640/85/20, від 20.07.2023 року по справі № 200/18480/21.

З огляду на наведене правове регулювання та практику Верховного Суду, позивач має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні основної оплачуваної відпустки, згідно з положеннями частини першої статті 24 Закону №504 та частини першої статті 83 КЗпП України.

Відповідач це право позивача визнає.

Згідно обставин справи, наказом від 17.09.2025 року №410 о/с позивачу встановлено виплату грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, а саме:

Виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року.

Виплатити грошову компенсацію за 02 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2022 року.

Виплатити грошову компенсацію за 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2023 року.

Виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2024 року.

Виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 15 червня 2025 року.

Згідно Повідомлення №89 від 18.09.2025 року, у зв`язку зі звільненням позивачу нараховано до виплати суму грошової компенсації за 69 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, що становить 14071,40 грн. Після відрахування обов`язкових податків та зборів, на картковий рахунок ОСОБА_1 23.09.2025 року було зараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у сумі 13367,83 грн.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при розрахунку суми грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку відповідачем не було враховано розмір грошового забезпечення позивача, оскільки позивач отримував грошове забезпечення у вищому розмірі, ніж те, що враховане при розрахунку грошової компенсації.

Відповідач у відзиві зазначив, що cтаном на день звільнення ОСОБА_1 встановлено такі складові місячного грошового забезпечення:

- посадовий оклад 2400,00 грн;

- оклад за спеціальним званням 1400,00 грн;

- надбавка за стаж служби в поліції (15%) 570,00 грн;

- специфічні умови проходження служби (40%) 1748,00 грн.

У зв`язку з викладеним, із наведених складових позивачу нарахована загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку (2400,00 (оклад) + 1400,00 (звання) + 570,00 (надб. за стаж служби 15%) + 1748,00 (спец. ум. проходження служби 40%)) : 30 днів * 69 діб = 14071,40грн.).

Перевіряючи правомірність наведеного відповідачем розрахунку, судом встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби.

Згідно Довідки №343 від 09.12.2025 року про доходи позивача за період з 01 січня по 19 вересня 2025 року, на день звільнення зі служби (19.09.2025) та протягом липня-серпня 2025 року позивачу нарахуванням грошового забезпечення поліцейського не здійснювалось.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що до спірних правовідносин у цій частині застосовується положення пунктів 2, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, яким передбачено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

За даними Довідки №343 від 09.12.2025 року, у травні 2025 року (останній повний місяць нарахування грошового забезпечення) позивачу встановлено такі складові місячного грошового забезпечення:

- посадовий оклад 2400,00 грн.;

- оклад за спеціальним званням 1400,00 грн.;

- надбавка за стаж служби в поліції 570,00 грн.;

- надбавка за специфічні умови проходження служби 1748,00 грн.;

- премія затверджена АТ 16 729, 43 грн.;

- доплата за роботу в нічний час 429, 55 грн.;

- додаткова винагорода ПКМУ 168 (100 000) 99 999,90 грн.

Враховуючи, що відповідачем включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки, такі складові як - посадовий оклад 2400,00 грн., - оклад за спеціальним званням 1400,00 грн., - надбавка за стаж служби в поліції 570,00 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби 1748,00 грн., спірним у цій справі є питання щодо правомірності не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки, премії, доплати за службу у нічний час та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168.

Що стосується премії, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260, премія входить до складу грошового забезпечення поліцейських.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Порядку №260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Рішення керівників органів поліції про преміювання оформлюється наказом, який видається до 25 числа кожного місяця, згідно із затвердженим положенням про преміювання та на підставі списків керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції. Рішення керівників органів поліції про преміювання заступників керівника органу поліції, керівників структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів здійснюється на підставі наказу.

Залежно від виконання показників преміювання (у тому числі успішного виконання службових обов`язків, допущення проступків, застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення в установленому законодавством порядку), які можуть впливати на розмір премії, до наказу про преміювання за відповідний місяць можуть уноситися відповідні зміни та проводитися перерахунок премії на підставі мотивованого рапорта (звернення) керівника.

Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

Виплата премії проводиться щомісяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, ураховуючи те, що премія входить до складу грошового забезпечення поліцейських, то, відповідно, має бути врахована до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки позивача.

Натомість, відповідачем не враховано розмір премії при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки позивача.

Що стосується доплати за роботу в нічний час, суд зазначає наступне.

Приписами пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що доплата за службу у нічний час є додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, яка не має постійного характеру, що є визначальним для її включення до грошового забезпечення, з якого обраховується компенсація за невикористані дні відпусток.

Відтак, з огляду вищевикладене, суд дійшов висновку, що доплата за службу в нічний час не входить до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки.

Що стосується додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, суд зазначає наступне.

28.02.2022 року Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Верховний Суд висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Так, у постановах від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 10.04.2025 у справі № 380/10576/23, від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23 Верховний Суд зазначав, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу. Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення (постанова по справі №420/35446/23 від 10 квітня 2025 року).

Отже, зважаючи на наведені правові позиції Верховного Суду, які є застосовними до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач при обчисленні розміру компенсації за невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з січня по липень 2025 року позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168.

За таких обставин, позивач має право на обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Натомість, відповідачем не враховано винагороду, передбачену Постановою №168, при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі грошової компенсації за невикористані 69 діб щорічної оплачуваної відпустки.

Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за періоди роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, з 01 січня по 31 грудня 2023 року, з 01 січня по 31 грудня 2024 року, з 01 січня по 15 червня 2025 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за періоди роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, з 01 січня по 31 грудня 2023 року, з 01 січня по 31 грудня 2024 року, з 01 січня по 15 червня 2025 року, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Інші доводи сторін встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297, 382 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 40108782) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області, що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за періоди роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, з 01 січня по 31 грудня 2023 року, з 01 січня по 31 грудня 2024 року, з 01 січня по 15 червня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за періоди роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, з 01 січня по 31 грудня 2023 року, з 01 січня по 31 грудня 2024 року, з 01 січня по 15 червня 2025 року, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук