Ухвала суду № 134137441, 16.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про передачу адміністративної справи

16 лютого 2026 року Київ справа № 320/4522/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами Головного управління ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ в м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСОН ОІЛ про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ексон Оіл (Код ЄДРПОУ: 43969245, розташованого за адресою: 08301, Україна, Бориспільський р-н, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 73) - в судовому порядку суму штрафу згідно з Рішенням №177/4833 від 02.12.2022 року у розмірі 22 270 грн. 14 коп. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят гривень чотирнадцять копійок) до державного бюджету України: Отримувач ГУК у Святошинському районі місті Києві /21081100; код ЄДРПОУ 37993783; рахунок: UA598999980313030106000026009; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); призначення платежу: 21081100, Найменування коду класифікації доходів бюджету Адміністративні штрафи та інші санкції.

11.02.2026 ліквідатор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСОН ОІЛ" Арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович звернувся до суду з клопотанням про передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство, в якому просить передати матеріали справи № 320/4522/26 для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство № 911/1344/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ОІЛ», що перебуває у провадженні Господарського суду Київської області. Зазначає, що Господарським судом Київської області винесено постанову від 12.12.2024, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ОІЛ» визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3)відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви та поданого клопотання, суд зазначає.

Верховний Суд України неодноразово вказував на те, що критерії відмежування судової юрисдикції визначаються не формальним характером оскаржуваного акта, а суттю оспорюваних правовідносин та наслідками їх вирішення для учасників спору, зокрема щодо корпоративних прав і майна юридичної особи.

Встановивши предмет та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у даній справі заявлено вимогу про стягнення штрафу у сумі 22 270,14 грн, така вимога є майновою до боржника, щодо якого відкрито та здійснюється ліквідаційна процедура.

Вирішуючи питання належної юрисдикції даного спору, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У постанові від 03 лютого 2025 року у справі № 910/8714/18 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду наголосив, що спори про корпоративні відносини, у тому числі щодо участі, управління та зміни власності юридичної особи, підлягають вирішенню господарськими судами відповідно до норм матеріального та процесуального права за умови, якщо предметом спору є корпоративне право або спір щодо майнових прав юридичної особи.

Також Верховний Суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 911/675/20 вказав, що визначення належної юрисдикції спору має здійснюватися на підставі аналізу предмета та характеру правовідносин, суб`єктного складу сторін та спеціальних правових норм, які відносять певні категорії спорів до компетенції господарських судів.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розглядає всі спори, стороною в яких є боржник, а також спори, що стосуються його майна, управління ним, корпоративних прав, повноважень органів управління боржника та інших прав і обов`язків, пов`язаних із процедурою банкрутства.

Як убачається з постанови Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 911/675/20, відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство вирішуються всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Відтак зазначена норма визначає виключну підсудність таких спорів одному господарському суду, який акумулює всі майнові вимоги за участю боржника.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) вказано, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про закриття провадження у справі, й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зроблено висновок, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), а також постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19).

У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Отже, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Відтак, узагальнений підхід Верховного Суду України полягає в тому, що спори щодо майнових прав юридичної особи, що впливають на управління або структуру власності боржника у процедурі банкрутства, не можуть розглядатися в ізоляції від майново-корпоративного контексту, а мають бути розглянуті господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство відповідної юридичної особи. Такий підхід спрямований на уникнення подвоєння судових проваджень та недопущення суперечок щодо одного і того ж майнового правовідношення в різних юрисдикціях.

З огляду на встановлені обставини справи, характер заявлених вимог та правовий статус відповідача як боржника, щодо якого відкрито та здійснюється ліквідаційна процедура у справі про банкрутство, суд дійшов висновку, що спір про стягнення штрафу у сумі 22 270,14 грн є майновим спором з вимогою до боржника. Враховуючи наведене, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що має спеціальний характер щодо відповідних спорів.

З урахуванням наведеного, положень КУзПБ, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, принципу процесуальної економії та необхідності забезпечення ефективного доступу до правосуддя, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає передачі за належною юрисдикцією - до Господарського суду Київської області, у провадженні якого станом на дату прийняття даної ухвали перебуває справа № 911/1344/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ОІЛ».

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 29 КАС питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п.п. 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 29, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Матеріали справи за позовом Головного управління ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ в м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСОН ОІЛ про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків - передати за підсудністю до Господарського суду Київської області.

2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

3. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Сас Є.В.