Ухвала суду № 134137307, 13.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

13 лютого 2026 року м. Київ Справа № 320/1500/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах

держави в особі Головного управління Державної служби України з

надзвичайних ситуацій у Київській області

до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства

"Ірпінь" Ірпінської міської ради

третя особа Ірпінська міська рада

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради, третя особа - Ірпінська міська рада, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з належного утримання захисних споруд - сховищ (протирадіаційних укриттів) №164003 та №164005 протиправною;

- зобов`язати привести у стан готовності захисну споруду №164003, розташовану за адресою: Київська обл., м. Ірпніь, вул. Миру, 10 та захисну споруду №164005, розташовану за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Авіаконструктора Антонова, 4-а - з метою використання їх за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території м. Ірпінь розташовується захисна споруда цивільного захисту сховище (протирадіаційне укриття) № 164003, розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Миру, 10, яке віднесено до відомчої належності (перебуває на балансі) комунального підприємства «Управління житловокомунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради». Сховище (протирадіаційне укриття) № 164003 становить площу 270,02 м2, розраховане на місткість 300 осіб та вбудоване в 5-ти поверховому будинку по вул. Миру, 10 у м. Ірпінь. Форма власності протирадіаційного укриття № 164003 комунальна, балансоутримувач комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради», а належить воно Ірпінській міській раді.

Також за адресою по вул. Авіаконструктора Антонова, 4а у м. Ірпінь Київської області знаходиться захисна споруда цивільного захисту сховище (протирадіаційне укриття) № 164005, яке також віднесено до відомчої належності (перебуває на балансі) комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради». Сховище (протирадіаційне укриття) № 164005 вбудоване в 9-ти поверховому будинку по вул. Авіаконструктора Антонова, 4а у м. Ірпінь, становить площу 276,00 м2 та розраховане на 220 осіб.

Водночас, з інформації ГУ ДСНС у Київській області від 05.10.2022 вбачається, що сховища (протирадіаційні укриття) № 164003 та № 164005 - оцінені як неготові до використання за призначенням.

Зокрема, неготовність сховища (протирадіаційного укриття) № 164003 підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту

від 12.06.2019, 18.09.2020 та 24.11.2022, що були проведені за участі балансоутримувача із участю працівників Ірпінського МВ ГУ ДСНС України у Київській області та Ірпінської міської ради.

Останнього разу оцінка стану готовності протирадіаційного укриття № 164003 проводилась 24.11.2022 та було встановлено низку невідповідності захисної споруди вимогам їх утримання та експлуатації відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Аналогічно про неготовність сховища (протирадіаційного укриття) № 164005 засвідчили його обстеження, що оформлені актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 12.06.2019, 18.09.2020 та 24.11.2022. Так само остання оцінка стану готовності протирадіаційного укриття № 164005 проводилась 24.11.2022 та було встановлено низку невідповідності захисної споруди вимогам її утримання та експлуатації відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Така бездіяльність на думку прокурора є порушенням вимог статті 19 Кодексу цивільного захисту України та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», яким затверджено вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту. З огляду на вищевикладене адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 зупинено провадження справі №320/1500/24 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №260/4199/22. Зобов`язано представників сторін повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/4199/22.

До суду звернувся позивач із заявою про поновлення провадження в адміністративній справі. В обґрунтування зазначено, що 03.03.2025 у справі 260/4199/22 ухвалено кінцеве рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 поновлено провадження в адміністративній справі №320/1500/24. Продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в адміністративній справі документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 по справі № 520/16197/23, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, акцентував увагу на тому, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, ключовим питанням у справі, яка розглядається, є наявність або відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС та районної державної (військової) адміністрації з вимогами зобов`язального характеру щодо суб`єкта, на якого покладено обов`язок належного утримання захисної споруди.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту урегульовані Кодексом цивільного захисту України, яким, зокрема також визначено і повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Частиною п`ятнадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України установлено, що контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.

Законом України від 21.04.2022 № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Цим же Законом Кодекс цивільного захисту України було доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до частини першої якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга статті 68 Кодексу цивільного захисту України).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Підпунктами 48 та 48-1 пункту 4 Положення № 1052 передбачено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань:

- складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи;

- звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб ДСНС та її територіальних органів до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг у разі, коли такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Саме в цьому Законі наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону № 877-V).

Можливість самостійного звернення до суду органом ДСНС з вимогами до суб`єкта господарювання в якості заходу контролю указаним Законом № 877-V не встановлена.

Отже, ураховуючи приписи статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, суд зауважує, що повноваження органу ДСНС звернутися до суду обумовлене виключно реалізацією органу ДСНС приписів статті 68 цього Кодексу, яка визначає дії цього суб`єкта, як застосування санкцій за порушення приписів законодавства у сфері цивільного захисту.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що за наведеного нормативно-правового регулювання коло повноважень органів ДСНС щодо права звернення до адміністративного суду є обмеженим, а отже ГУ ДСНС у Київській області не може бути позивачем у цій справі, у зв`язку з чим прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.

Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано і у справі № 520/16197/23, в якій суд, аналізуючи попередню практику Верховного Суду у подібній категорії справ, указав, що на відміну від попередньої редакції указаної норми щодо відсутності у територіального органу ДСНС права на звернення до суду з позовами у цій категорії, законодавець у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, передбачив право на звернення до суду цього органу також і з інших підстав, визначених законом.

Також у справі № 520/16197/23 Верховний Суд, з-поміж іншого, зазначив, що у контексті порушеного питання варто зауважити, що частина четверта статті 4 Закону № 877-V визначає, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

За висновком Верховного Суду у справі № 520/16197/23 указані норми також визначають пряму кореляцію між законодавчим положенням та повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб`єктів господарювання. Тому, незважаючи на те, що пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту у редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ передбачає, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.

За таких обставин Верховний Суд у справі № 520/16197/23 дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов.

Надалі таку правову позицію підтримано Верховним Судом і у справах №400/10777/23, №520/16687/23.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже з`ясувавши, що Білоцерківська окружна прокуратура в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області не має права на звернення до суду із вказаним позовом, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Така ж правова висловлена Верховним Судом у постанові від 03.03.2025 у справі № 260/4199/22.

Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 124, 126, 205, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов заступник керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради, третя особа - Ірпінська міська рада, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Жук Р.В.