Рішення № 134135000, 10.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року Справа №160/28935/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28935/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49619, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, код ЄДРПОУ: 43315529), до відповідача-2: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54005, м. Миколаїв, пров. Кур`єрський, буд. 7, код ЄДРПОУ: 26118259), третя особа: Південноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (55002, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 31, код ЄДРПОУ: 23404728) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південноукраїнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/28935/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

07 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач визначає відповідачем: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить суд:

- визнати протиправною відмову Відповідача у належному розгляді моєї скарги від 18.08.2025р (додаток №10), викладену у відповіді від 04.09.2025р. №32-Л-06.1-08 (копія додається) додаток №13 наданій мені, їх структурним підрозділом. (Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївській області, в АРК та місті Севастополі управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Який діє від імені відповідача, у межах його повноважень.

- зобов`язати Відповідача (або через належні підрозділи), здійснити державну реєстрацію народження моєї дитини на підставі поданих обов`язкових документів, включно з додатковими документами (додатки - 1,2,3,4,5), що відображають мою волю як матері.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача-1 у задоволенні скарги позивача з питань, пов`язаних з реєстрацією народження дитини позивача. Зазначає, що наданий пакет документів не перешкоджає державним органам у створенні облікового запису у ДРАЦС, а позивачу не забороняє додавати, такі додаткові документи з належним описом умов використання. Бо якщо держава у вигляді ДРАЦС нав`язує тільки свої примусові умови контракту в односторонній формі, то такий контракт вважається нікчемний і не підлягає підписанню. А якщо ці додаткові документи не суперечать державі, тоді не бачу причини у їх прийнятті відділом ДРАЦС. Бо інакше викликає логічне питання, з яких законних причин ДРАЦС не приймають додаткові документи призначені для захисту інтересів моєї доньки? Що їм заважає у прийнятті цих документів? Бо якщо законних підстав у відмові документів немає, і ДРАЦС свідомо відмовляє у їх прийнятті, керуючись виключно в площині свого відомчого регламенту, формальних вимог та процедур, щодо прийняття документів, з посиланнями на Інструкцію Мін`юсту, ігноруючи верховенство права та судову практику, тим самим викликаючи у мене підозру, у використанні державою, інформацію моєї доньки з облікового запису ДРАЦС - не належним чином. Тому якщо є, якась законна причина, яка їм це забороняє, я маю отримати від них мотивовану, на законних підставах відповідь, хоча б. Але я отримала 3 відмови, які ні чим, не вмотивовані, не роз`яснені по суті згідно законних вимог, проігноровані мої вимоги. Порушені мої права та проігноровані інтереси моєї доньки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28935/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

01 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідно до підпункту «б» пункту 2 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5) (зі змінами), підставами для проведення державної реєстрації народження є один із передбачених документів: медичний висновок про народження, сформований у Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я; медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о); медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о); або належним чином легалізований документ, виданий компетентним органом іншої держави та такий, що підтверджує факт народження дитини. Таким чином, зазначена норма містить обмежений та достатній перелік документів, які можуть бути використані для підтвердження юридичного факту народження і, відповідно, для проведення державної реєстрації народження дитини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд справи №160/28935/25 з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року залучено до участі у справі №160/28935/25 в якості другого відповідача Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач-2).

Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Південноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - третя особа).

Розгляд адміністративної справи №160/28935/25 розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Призначено справу до розгляду з 04 січня 2026 року.

12 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та повторює доводи відповідача-1.

15 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». За змістом пояснень третя особа повторює доводи відповідачів та підтримує їх.

17 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повторює доводи позовної заяви.

18 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи. Позивач повторює виклад обставин та доводів позовної заяви.

23 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 заперечує проти прийняття відповіді на відзив та повторює доводи відзиву.

Суд констатує, що обставини подання відповіді на відзив належить оцінювати крізь призму балансу процесуальної дисципліни та можливості реалізувати свої процесуальні права, а також з урахуванням завдання адміністративного судочинства України. В даній справі обставини подання відповіді на відзив ніяк не вплинули на обсяг процесуальних прав відповідача-1 чи відповідача-2, а усі документи подані більш ніж за місяць до завершення судового розгляду. Зважаючи на вказане, беручи до уваги необхідність забезпечення сторонам їх процесуальних прав та виконання завдання адміністративного судочинства, суд відхиляє відповідні доводи відповідача-1 та приймає і враховує подану відповідь на відзив.

23 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо відзиву. Позивач повторює доводи позовної заяви та наголошує на правомірності своїх дій під час реєстрації народження дитини.

30 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку.

Суд зауважує, що обставини подання учасниками справ процесуальних документів в даній справі не призвели до порушення або принаймні впливу на права інших учасників справи, оскільки кожен з них мав можливість завчасно та без обмежень у часі висловитись по суті справи. Як наслідок, судом прийнято до уваги та враховано усі заяви по суті та пояснення учасників справи.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

18 серпня 2025 року позивач звернулася до відповідача-1 зі скаргою-зверненням. Згідно викладу такої скарги позивач зазначала, що 29.07.2025 року звернулася до третьої особи з пакетом документів щодо реєстрації дитини, однак отримала усну відмову. В зв`язку з цим позивач в той же день звернулася з письмовою заявою з відповідного питання, на що отримала відповідь листом від 12.08.2025 року №11/23.10-124, яким відмовлено у приєднанні документів. Позивач вважала таку відмову протиправною, вказувала при цьому, зокрема, наступне:

«Ще раз наголошую, що я не вимагаю замінити обов`язкові документи (медичний документ та ін.), а доповнити їх відомостями, які мають правове значення для захисту інтересів моєї доньки (це підпадає під право заявника визначати умови обробки даних та фіксувати їх у примітках), а також фіксацію волевиявлення матері».

Позивач вказала, що 15.08.2025 року повторно звернулася до третьої особи з аналогічною заявою. В підсумку позивач просила відповідача-1:

1. зареєструвати це звернення та всі додані до нього документи (декларація, приватна нотифікація-обмеження, траст, супровідні листи, опис) як вхідну кореспонденцію з одним вхідним номером із переліком усіх додатків у журналі реєстрації та на описі вкладень; видати/надіслати письмове підтвердження реєстрації на поштову адресу.

2. Провести службову перевірку правомірності дій, начальника Південноукраїнського відділу ДРАЦС Нагорної Н. та надати офіційну оцінку правомірності відмови, наданої у відповіді №11/23.10-124.

3. Надати офіційні роз`яснення щодо обов`язків ДРАЦС приймати звернення з додатками.

4. Взяти під особистий контроль розгляд моєї повторної заяви місцевим відділом ДРАЦС.

5. Забезпечити дотримання вимог законодавства та принципу верховенства права при прийнятті рішення.

6. У разі неправомірної відмови або бездіяльності - вжити заходів реагування, передбачених Законом України «Про державну службу» та дисциплінарними процедурами.

7. Надати повну, розгорнуту та мотивовану відповідь за кожним пунктом та доданим додаткам згідно законодавства і з урахуванням норм вищої юридичної сили (принципу верховенства права). А також надати правове обґрунтування відмови у прийнятті кожного документа, які додаються.

8. Надати копії внутрішніх інструкцій/листів Мін`юсту, якими регламентується відмова у прийнятті документів подібного характеру.

9. Перелік міжвідомчих обмінів, які ДРАЦС ініціює як обов`язкові (нормативні підстави, поля даних та ін.).

10. Скасувати відмову №11/23.10-124 від 12.08.2025 р. в частині неприєднання поданих мною документів до справи.

11. Зобов`язати Південноукраїнський відділ ДРАЦС:

- приєднати мої додаткові документи з основним пакетом документів (дублікатом медичного свідоцтва, копії паспортів, та заяви представника доньки) до матеріалів справи про державну реєстрацію народження моєї доньки;

- внести у внутрішній опис справи відмітку про їх подання та короткий зміст;

- зафіксувати моє волевиявлення щодо обмеження автоматичної передачі персональних даних дитини.

- забезпечити зберігання цих документів у справі на випадок можливих правових спорів

12. Письмово повідомити мене про результати розгляду та заходи, вжиті для забезпечення виконання норм Конституції України, законів та міжнародних зобов`язань.

На повторну заяву позивача від 15.08.2025 року до третьої особи остання надала відповідь листом від 05.09.2025 року №14/23.10-124, в якому переважно посилалась на власну попередню відповідь (на першу заяву позивача (від 29.07.2025 року). В підсумку третя особа вказала: «Ваше розуміння самостійного вирішення «за яких умов будуть проводитись реєстрація мною власноруч, а в не в автоматичному режимі» також не відповідає чинному законодавству».

Саму ж скаргу-звернення позивача від 18.08.2025 року до відповідача-1 розглянув відповідач-2 листом від 04.09.2025 року №32-Л-06.1-08, яким повідомлено, зокрема, що в діях начальника Південноукраїнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану не встановлено неправомірних дій, тож жодних підстав, передбачених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, для притягнення керівника Відділу не виявлено. Надана Вам консультація керівником Відділу щодо порядку державної реєстрації народження є повною та вичерпною, іншого порядку проведення державної реєстрації народження на сьогоднішній день законодавством не встановлено.

Також в цьому листі позивачу надано роз`яснення відповідних положень законодавства та обставини взаємодії позивача з третьою особою, в т.ч. повідомлено наступне:

«Одночасно Вас було поінформовано про електронну інформаційну взаємодію між Державним реєстром актів цивільного стану громадян та іншими електронними інформаційними ресурсами, а також було наголошено, що обмін інформацією здійснюється в електронній формі з дотриманням вимог Законів України Про електронні довірчі послуги", "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".

Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини першої статті 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 № 853 передбачено надання комплексної електронної публічної послуга «єМалятко» для реєстрації народження дитини, згідно якої надаються послуги на вибір батьків.

Послуга "єМалятко" надається виключно за бажанням батьків дитини чи одного з них шляхом подання заяви про державну реєстрацію народження.

Тобто, у разі відмови батьків реєструвати народження дитини через комплексну послугу «єМалятко», необхідно додати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану паспорти обох батьків, свідоцтво про шлюб (за наявності), документ, що підтверджує факт народження дитини, виданий відповідною медичною установою (медичний висновок про народження/медичне свідоцтво про народження форми 103/о).

Таким чином, перелік документів, які є підставою для проведення державної реєстрації народження та визначення походження дитини від батьків є вичерпним. Тож долучати до заяви про державну реєстрацію народження інші документи (описи, заяви, декларації тощо), які по суті не містять інформації необхідної для реєстрації народження, необхідності немає.

Одночасно повідомляємо, що працівники органів Міністерства юстиції у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та виконують свої функції у межах та обсягах встановлених нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

Нормативно-правова база, якою керуються працівники органів Міністерства юстиції знаходиться на офіційної сторінці Міністерства юстиції України, з якою Ви можете ознайомитись за посиланням https://minjust.gov.uа».

Вважаючи таку відповідь відповідача-2 протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

Відповідно до ч.1-4 ст. 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 121 Сімейного кодексу України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За ч. 1, 2, 4 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону №2398-VI встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

За ч. 1, 2 ст. 3 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України, Закону України "Про адміністративну процедуру" та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, поновлення та припинення дії адміністративних актів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

За ч. 1 ст. 7 Закону №2398-VI органи державної реєстрації актів цивільного стану мають право безкоштовно одержувати у встановленому порядку від державних органів, підприємств, установ та організацій необхідні документи і відомості, пов`язані з державною реєстрацією актів цивільного стану.

Частиною ст. 8 Закону №2398-VI встановлено, що діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації.

За ч. 1-5 ст. 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.

Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2398-VI внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.

Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року №1064 (далі - Порядок №1064).

Відповідно до п. 2 Порядку №1064 реєстратори - відділи державної реєстрації актів цивільного стану територіальних органів Мін`юсту

Згідно п. 6 Порядку №1064 внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором одночасно із складенням відповідного актового запису цивільного стану.

За п. 7 Порядку №1064 запис в Реєстрі здійснюється шляхом внесення до нього:

1) у разі державної реєстрації народження дитини з одночасним визначенням її походження відомостей:

про дитину - прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), стать, дата і місце народження, кількість новонароджених дітей, живонароджена чи мертвонароджена дитина, яка за рахунком дитина народилася у матері, включаючи новонароджену (враховуючи померлих і не враховуючи мертвонароджених), найменування документа, що підтверджує факт народження дитини; реєстраційний номер облікової картки платника податків, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

про батьків - прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, громадянство, реєстраційний номер облікової картки платника податків, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце проживання батька, матері; підстава запису відомостей про батька; прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса особи, що звернулася за державною реєстрацією народження дитини, серія і номер, яким органом видано паспорт або паспортний документ, дата його видачі;

про видачу свідоцтва - серія і номер свідоцтва про народження; дата і номер актового запису в книзі державної реєстрації народжень; найменування органу державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснив державну реєстрацію народження дитини; прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, що здійснила державну реєстрацію, та її посада, дата і номер внесення відомостей до Реєстру;

Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 (далі - Правила).

Згідно п. 1 розділу І Правил державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану), виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 2 розділу І Правил державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Пунктом 3 розділу І Правил встановлено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють їх та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно п. 6 розділу І Правил про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил державна реєстрація акту цивільного стану проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Відомості, зазначені в актових записах про народження фізичної особи та її походження, шлюб, смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських рад на паперових носіях та в електронній формі, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом трьох робочих днів з дня надходження актового запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил для державної реєстрації актів цивільного стану, повторної видачі свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану подаються заява, документи чи у випадках, передбачених цими Правилами, у відповідній заяві зазначаються відомості про документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації, а також пред`являється паспорт або паспортний документ заявника.

Заява про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану формується та реєструється, а актовий запис цивільного стану складається за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. На заяві про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, а також на актовому записі цивільного стану заявник за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у них, проставляє власний підпис, крім випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 5 розділу ІІ Правил встановлено, що у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

За п. 12 розділу ІІ Правил за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв`язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірах і порядку, визначених законом.

Згідно п. 15 розділу ІІ Правил у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Правил державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.

Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Пунктом 2 розділу ІІІ Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі подання до органу державної реєстрації актів цивільного стану документа, визначеного у підпункті «а» цього пункту, сформованого до введення воєнного стану в Україні, чи дубліката документа, визначеного у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту, державна реєстрація народження здійснюється після перевірки факту проведення державної реєстрації народження за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

За п. 8 розділу ІІІ Порядку Державна реєстрація народження проводиться за заявою про державну реєстрацію народження батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті батьків або в разі, якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження,- за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилась дитина або в якому наразі перебуває (далі - інша особа).

Заява формується за допомогою програмних засобів Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Якщо батьки або один з них бажає отримати послуги, передбачені комплексною послугою «єМалятко», заява формується за допомогою програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Заява про державну реєстрацію народження містить такі відомості:

а) відомості про дитину:

прізвище;

власне ім`я;

по батькові (за наявності);

стать;

дата народження;

місце народження (найменування адміністративно-територіальної одиниці);

кількість дітей, що народились (за наявності);

живонароджена чи мертвонароджена;

яка за рахунком дитина народилася у матері, включаючи новонароджену (враховуючи померлих і не враховуючи мертвонароджених) (за наявності);

відомості про документ, що підтверджує факт народження дитини:

назва документа;

номер документа;

дата видачі документа;

уповноважений суб`єкт, що видав документ;

б) відомості про матір:

прізвище;

власне ім`я;

по батькові (за наявності);

дата народження;

громадянство;

зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) (за наявності);

реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу:

назва документа;

серія документа (за наявності);

номер документа;

дата видачі документа;

уповноважений суб`єкт, що видав документ;

строк дії документа (за наявності);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

в) відомості про батька:

прізвище;

власне ім`я;

по батькові (за наявності);

дата народження;

громадянство;

зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) (за наявності);

реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу:

назва документа;

серія документа (за наявності);

номер документа;

дата видачі документа;

уповноважений суб`єкт, що видав документ;

строк дії документа (за наявності);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).

Відомості про дату народження, зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування), реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначаються у разі державної реєстрації народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

г) відомості про перебування батьків у шлюбі між собою:

місце й дата його державної реєстрації;

ґ) відомості про спосіб отримання свідоцтва про народження та у випадках, передбачених цими Правилами, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян:

особисто:

в органі державної реєстрації актів цивільного стану, що провів державну реєстрацію народження;

у закладі охорони здоров`я за місцем подання заяви;

у центрі надання адміністративних послуг, що забезпечує видачу результатів адміністративних послуг, які надаються органом державної реєстрації актів цивільного стану, що провів державну реєстрацію народження;

засобами поштового зв`язку за рахунок заявника:

на поштову адресу за зареєстрованим або задекларованим місцем проживання (перебування) матері;

на поштову адресу за зареєстрованим або задекларованим місцем проживання (перебування) батька.

Обирається один із способів, передбачених цим підпунктом.

Обравши спосіб отримання свідоцтва про народження та у випадках, передбачених цими Правилами, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян засобами поштового зв`язку за рахунок заявника та підписавши заяву про державну реєстрацію, заявником уповноважується національний оператор поштового зв`язку на отримання відповідних документів в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Підписання заяви про державну реєстрацію народження батьками, які не перебувають у шлюбі, є їх спільною заявою про визнання батьківства.

Батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У разі невиконання цього обов`язку в установлений строк у графі «Для відміток» актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення.

Державна реєстрація народження дитини проводиться в день звернення заявника, а в разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Інструкція з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року №1269/5 (далі - Інструкція).

Згідно п. 2.1.1. Інструкції відомості актових записів про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України, підлягають обов`язковому внесенню до Реєстру.

Формування та реєстрація заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію акту цивільного стану, видачу витягів з Реєстру здійснюються посадовою особою органу державної реєстрації актів цивільного стану, адміністратором центру надання адміністративних послуг за допомогою програмних засобів ведення Реєстру шляхом внесення відомостей, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2.1.2. Інструкції актові записи про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть складаються за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд вважає за необхідне наголосити: позивач в даній справі оскаржує не відмову третьої особи в реєстрації дитини, а поведінку відповідачів щодо розгляду її скарги на третю особу. Водночас, спонукальна позовна вимога, яка втілює в собі спосіб захисту права, передбачає саме проведення реєстрації дитини.

Позивач вважав, що оскільки відповідач-2 діє в складі відповідача-1, то належним відповідачем є саме відповідач-1. Оскарження поведінки третьої особи позивачем не здійснювалося.

Підсумовуючи, позивач в цілому не згодна саме з тим, як розглянули її звернення від 18.08.2025 року, в зв`язку з чим саме цим обставинам надається правова оцінка суду. Тобто, йдеться про правовідносини щодо розгляду "скарги-звернення", які стосуються державної реєстрації дитини (а не правовідносини щодо безпосередньо такої реєстрації).

З цих же підстав суд вважає за необхідне в першу чергу дослідити правомірність нездійснення відповідачем-1 розгляду скарги позивача та передачі такого розгляду відповідачу-2.

Так, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до 4 ст. 3 Закону №393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За ст. 4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Частиною першою ст. 5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з 1, 3 ст. 7 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

За ч. 1 ст. 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Частиною першою ст. 19 Закону №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

Згідно з 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, скарга подається органу державної влади вищого рівня, який зобов`язаний її розглянути.

В даній справі ієрархія суб`єктів владних повноважень має наступний вигляд (в порядку зростання): третя особа - відповідач-2 - відповідач-1.

Первинно скаргу подано відповідачу-1 на третю особу, однак розгляд скарги по суті здійснено відповідачем-2.

Згідно п. 1 Типового положення про відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.04.2016 року №1079/5 (далі - Положення №1079/5) Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану та відділи державної реєстрації актів цивільного стану в областях Управління державної реєстрації міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ Управління державної реєстрації) є структурними підрозділами Управління державної реєстрації міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та підпорядковуються йому.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) є структурними підрозділами міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та підпорядковуються Управлінню державної реєстрації міжрегіонального управління Міністерства юстиції України через Відділ Управління державної реєстрації.

Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року №1707/5 (далі - Положення №1707/5.

За п. 10.4. Положення №1707/5 начальник міжрегіонального управління: за поданням начальника відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації на підставі наказу визначає населені пункти в межах відповідного району кожної області, на які поширюватиметься компетенція відділів державної реєстрації актів цивільного стану, у тому числі щодо забезпечення виконавчих органів сільських, селищних, міських рад бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, складання ними відповідних звітів тощо.

Отже, в межах спірних правовідносин третя особа в розумінні Положення №1079/5 є Відділом, відповідач-2 - є Відділом Управління державної реєстрації. Як наслідок, третя особа підпорядковується Управлінню державної реєстрації відповідача-1 через відповідача-2.

Пунктом 2 Положення №1079/5 передбачено, що Відділ Управління державної реєстрації відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

1) організовує проведення Відділом державної реєстрації актів цивільного стану та виконання ним інших повноважень, визначених законодавством;

2) контролює діяльність Відділу та додержання ним законодавства у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, перевіряє його роботу;

22) розглядає заяви, скарги, пропозиції від громадян, органів влади, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції, у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян»;

Згідно п. 3 Положення №1079/5 відділ Управління державної реєстрації має право перевіряти діяльність Відділу та дотримання законодавства виконавчими органами сільських, селищних, міських рад при проведенні державної реєстрації актів цивільного стану.

Узагальнюючи вищевикладене, відповідач-1 правомірно передав скаргу позивача на третю особу для розгляду відповідачу-2, а відповідач-2 в цілому мав повноваження щодо розгляду такої скарги по суті.

Як наслідок, відповідача-2 обґрунтовано залучено судом до участі у справі в якості другого відповідача.

Сама позивач також не вважала протиправним розгляд її скарги відповідачем-2, відповідних доводів та пояснень не наводила, вимог не заявляла.

Щодо суті скарги позивача та відповіді на неї відповідачем-2 суд зазначає наступне.

В тексті скарги позивач первинно стверджує, що 29.07.2025 року третя особа усно відмовила в прийнятті документів для реєстрації дитини.

Третя особа в своїх поясненнях таке звернення визнала та повідомила: "При зверненні Позивача до Відділу 29.07.2025 р., остання надала документи, що не передбачені чинним законодавством України для здійснення державної реєстрації народження, а саме «Приватний Родовий Траст «Сімейна Спадщина Лазарєвих», «Приватна декларація про факт живонародження та надання ім`я», «Повідомлення (приватної правової нотифікації про обмеження використання імені та прав доньки - Афіни) (в редакції, що містить повідомлення, встановлення меж та декларацію волі), з вимогою приєднати їх до «матеріалів справи про реєстрацію народження дитини» та внести інформацію про них до актового запису про народження. Крім того, Позивач озвучила своє застереження щодо внесення дитини у будь-які державні реєстри, у зв`язку з чим їй було роз`яснено про відсутність технічної можливості здійснити в такий спосіб державну реєстрацію народження її дитини, оскільки навіть відповідна заява згідно з абзацом другим пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил".

Щодо обставин цієї взаємодії суд зауважує, що вони мають значення виключно в контексті обсягу наданих позивачем документів, чому надалі буде надано окрему судову оцінку.

Також учасники справи визнавали і в своїй скарзі позивач зазначала про її ще одне звернення до третьої особи 29.07.2025 року вже в письмовій формі (після отримання усної відмови від начальника третьої особи). Обставини цієї взаємодії мають значення для розгляду предмету спору (адже цей спір фактично є епізодом вже наступної, іншої взаємодії учасників справи), оскільки на цей епізод сторони посилатимуться в подальшому.

Так, копія заяви позивача від 29.07.2025 року наявна в матеріалах справи (додаток №6 до уточненої позовної заяви). В цій заяві позивач подає:

«наступні документи приватного характеру для долучення до матеріалів реєстрації факту народження та внесення відповідних приміток:

1. Приватна декларація про живонародження;

2. Повідомлення про заборону автоматизованої обробки інформації та прав доньки;

3. супровідний лист №1;

4. Приватний родовий траст;

5. Супровідний лист №2;

6. Опис вкладень».

Цією заявою позивач просила прийняти ці документи для розгляду та внесення приміток до запису про народження, в разі відмови - надати письмову відповідь. Додатками до заяви вказано всі шість вищевказаних документів.

На заяві наявна позначка про її отримання начальником третьої особи.

Листом третьої особи від 12.08.2025 року №11/23.10-124 позивачу повідомлено, що відомості про народження вносяться згідно Порядку №1064, Правил та Інструкції, з чого підсумував: реєстрація народження підтверджується документами, а не «приватною декларацією». Також звернуто увагу на те, що позивач в доданих до заяви документах просила зробити державну реєстрацію власноруч у письмових формах, а не в автоматичному режимі, тобто «за своєю процедурою» державної реєстрації. Вказано і те, що форма актового запису цивільного стану є затвердженою державою. В підсумку наголошено на відсутності правових підстав для прийняття і врахування при державній реєстрації поданих документів, а також для внесення приміток до запису про народження. Наголошено на обов`язку позивача зареєструвати народження дитини.

Суд зауважує, що мова про примітки йде в документі «повідомлення», який був додатком до заяви позивача, наприкінці якого позивач просить долучити цей документ до матеріалів державної реєстрації народження та «внести відповідні примітки до особової справи». Зміст, підстави та спосіб внесення таких приміток не згадується.

В подальшому позивач звернулася до відповідача-1 з заявою від 18.08.2025 року та отримала від відповідача-2 лист, що фактично і є предметом оскарження.

Оцінюючи таке звернення шляхом подання «скарги-звернення» суд зауважує наступне.

Позивач в тексті скарги згадує обставини усної взаємодії з третьою особою, а також про заяву від 29.07.2025 року та відповідь третьої особи від 12.08.2025 року. Позивач цитує низку положень законодавства, які вважає порушеними і вказує, що існує обов`язковий пакет документів, однак відсутня заборона на подання додаткових документів.

Також позивач уточнює, що в документі «супровідний лист №1» щодо власноручного вчинення дій мається на увазі не індивідуальна процедура державної реєстрації, а те, що позивач як мати має право вирішувати «в яких саме державних органах, в який час і за яких умов будуть проводитись реєстрація мною власноруч, а не в автоматичному режимі. Звісно, виключаючи з цього списку тільки ті, які є обов`язковими, але з попередженням таких, про обмеження використання даних, згідно всіх законно-правових норм, перелічених мною у приватній нотифікації та законодавстві».

Позивач наголошує, що не вимагає замінити обов`язкові документи (медичний документ), а просить доповнити їх відомостями, які мають правове значення для захисту інтересів доньки. Позивач вважала, що через невірне розуміння змісту її заяви третя особа не надала повної відповіді на таку заяву і не пояснила чому відповідні документи не можливо приєднати навіть для зберігання у справі.

В підсумку позивач зазначає, що вже подала повторну заяву до третьої особи і просить відповідача-1:

1. зареєструвати це звернення та всі додані до нього документи (декларація, приватна нотифікація-обмеження, траст, супровідні листи, опис) як вхідну кореспонденцію з одним вхідним номером із переліком усіх додатків у журналі реєстрації та на описі вкладень; видати/надіслати письмове підтвердження реєстрації на поштову адресу.

2. Провести службову перевірку правомірності дій, начальника Південноукраїнського відділу ДРАЦС Нагорної Н. та надати офіційну оцінку правомірності відмови, наданої у відповіді №11/23.10-124.

3. Надати офіційні роз`яснення щодо обов`язків ДРАЦС приймати звернення з додатками.

4. Взяти під особистий контроль розгляд моєї повторної заяви місцевим відділом ДРАЦС.

5. Забезпечити дотримання вимог законодавства та принципу верховенства права при прийнятті рішення.

6. У разі неправомірної відмови або бездіяльності - вжити заходів реагування, передбачених Законом України «Про державну службу» та дисциплінарними процедурами.

7. Надати повну, розгорнуту та мотивовану відповідь за кожним пунктом та доданим додаткам згідно законодавства і з урахуванням норм вищої юридичної сили (принципу верховенства права). А також надати правове обгрунтування відмови у прийнятті кожного документа, які додаються.

8. Надати копії внутрішніх інструкцій/листів Мін`юсту, якими регламентується відмова у прийнятті документів подібного характеру.

9. Перелік міжвідомчих обмінів, які ДРАЦС ініціює як обов`язкові (нормативні підстави, поля даних та ін.).

10. Скасувати відмову №11/23.10-124 від 12.08.2025 р. в частині неприєднання поданих мною документів до справи.

11. Зобов`язати Південноукраїнський відділ ДРАЦС:

- приєднати мої додаткові документи з основним пакетом документів (дублікатом медичного свідоцтва, копії паспортів, та заяви представника доньки) до матеріалів справи про державну реєстрацію народження моєї доньки;

- внести у внутрішній опис справи відмітку про їх подання та короткий зміст;

- зафіксувати моє волевиявлення щодо обмеження автоматичної передачі персональних даних дитини.

- забезпечити зберігання цих документів у справі на випадок можливих правових спорів.

12. Письмово повідомити мене про результати розгляду та заходи, вжиті для забезпечення виконання норм Конституції України, законів та міжнародних зобов`язань.

Відповідач-2 (який правомірно здійснював розгляд скарги по суті) листом від 04.09.2025 року №32-Л-06.1-08 повідомив, що отримав пояснення від начальника відповідача, згідно яких на заяву позивача від 29.07.2025 року надана відповідь щодо порядку проведення державної реєстрації. Відповідач-2 оцінив надані роз`яснення як повні та вичерпні та не вбачав в діях третьої особи порушень.

Оцінюючи належність розгляду скарги позивача суд зазначає наступне.

Суд передусім повторює, що відповідач-2 мав повноваження розглядати скаргу позивача по суті, хоч вона і була подана відповідачу-1, відповідні висновки суду наведені раніше.

Також суд констатує, що попри значну кількість пунктів прохальної частини скарги позивача відповідь на неї відповідача-2 за змістом фактично охоплює та вирішує кожен з цих пунктів. Зміст позовної заяви також вказує на те, що позивач не погоджується саме зі змістом позиції відповідача-2, а не з повнотою його відповіді. Судом встановлено, що скарга розглянута повністю.

Відповідно, належить оцінити правильність саме її вирішення.

Передусім суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам надання або ненадання позивачем обов`язкової частини документів. Так, згідно Правил (п. 2 розділу ІІІ) передбачено низку альтернативних медичних документів, які мають засвідчувати факт народження дитини від конкретної матері.

В межах даної справи не є спірним, що в наявній юридичній ситуації йдеться саме про пп. «б» - медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о).

Слід зазначити, що таке медичне свідоцтво наявне в матеріалах справи - додаток №14 до уточненої позовної заяви.

Згідно медичного свідоцтва про народження від 09.07.2025 року №25 лікар ОСОБА_2 підтвердила, що у позивача в пологовому відділенні «КНП «ЮМБЛ» ЮМР народилась донька, наведено медичні характеристики дитини та пологів. В наявності підпис лікаря та печатка лікарні.

На документі вгорі вказано «дублікат від 09.07.2025 року».

В заяві позивача від 29.07.2025 року медичне свідоцтво не згадується.

Відомості про таке медичне свідоцтво наявні в документі «повідомлення», який є додатком до заяви позивача від 29.07.2025 року (додаток №1 до уточненої позовної заяви), однак саме свідоцтво не є додатком до такої заяви - не вказане в додатках. При цьому з копії документа видно, що таке «повідомлення» є нотаріально посвідченим та прошитим саме в тій кількості аркушів, яку складає кількість аркушів «повідомлення» (тобто, до нього не існує додатків, які б утворювали додаткові аркуші і могли являти собою, наприклад, це медичне свідоцтво).

Також медичне свідоцтво згадується в документі «Приватний Родовий Траст «Сімейна Спадщина Лазарєвих». Цей документ теж не містить відповідного додатку і теж є нотаріально посвідченим і прошитим.

Як вже вказував суд, в самій заяві від 29.07.2025 року, а також в додатках до неї медичне свідоцтво про народження відсутнє. Ця обставина узгоджується з тим, що наданий цією заявою пакет документів в цілому надається «для розгляду та внесення приміток до актового запису про народження», а цією заявою позивач в цілому не просила здійснити державну реєстрацію дитини.

Проте, згідно пояснень керівника третьої особи, які надані відповідачем-1 разом з відзивом: « ОСОБА_1 було надано її паспорт громадянина України у формі книжечки та довідка про присвоєння РНОКПП, паспорт громадянина України у формі книжечки її чоловіка та довідка про присвоєння йому РНОКПП, а також дублікат медичного свідоцтва ф103/о. Медичний висновок про народження дитини заявниця не отримувала».

Тобто, фактично визнано, що медичний документ все ж пред`являвся позивачем (під час усного звернення до третьої особи). При цьому ані відповідь третьої особи, ані відповідь відповідача-2 не свідчить про те, що державна реєстрація дитини не здійснена саме через ненадання медичного документа.

Навпаки, в цих же поясненнях керівник третьої особи вказував: «На наполяганням заявниці, на її письмову заяву було надано письмову розгорнуту відповідь з роз`ясненням норм діючого законодавства з питань державної реєстрації актів цивільного стану». Тобто, фактично лист третьої особи був продовженням усної взаємодії.

Отже, цей спір не виник через відсутність медичного документа про народження дитини або через ненадання такого документа позивачем, всі учасники справи визнавали, що необхідний обсяг документів був в наявності.

Також усі сторони фактично погоджувались щодо питання спору - відмова третьої особи здійснювати державну реєстрацію дитини саме з урахуванням додаткових документів та зважаючи на зміст таких документів, яку оскаржувала позивач в адміністративному порядку і з результатом оскарження якого позивач не згодна.

Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сама лише констатація протиправності поведінки не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

Отже, визнаючи поведінку протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2024 року у справі №580/2259/23.

Таким чином, суд зауважує, що завданням провадження в даній справі є вирішити спірне правовідношення між сторонами та остаточно врегулювати спірну ситуацію певним чином. Позивач вбачає вирішення ситуації саме в отриманні підсумкового результату у вигляді реєстрації дитини з урахуванням її вимог.

Як наслідок, для остаточного вирішення спору і унеможливлення повторних звернень до суду необхідно передусім встановити чи мала позивач право на державну реєстрацію дитини відповідним чином (та, як наслідок, чи повинна була третя особа зареєструвати дитини та, як наслідок, чи повинен був відповідач-2 визнати відмову третьої особи в реєстрації дитини протиправною та задовольнити скаргу позивача).

Суд звертає увагу на вищевказане в зв`язку з тим, що хоча окремі обставини справи формально і виглядають як такі, що могли б мати значення в абстрактній ситуації (наприклад, що до заяви, яка була подана письмово 29.07.2025 року не долучено медичний документ), в межах саме даного спору, вирішити який є завданням суду, ця обставина юридичного значення не мала - третя особа не відмовляла в державній реєстрації через ненадання медичного документу, а такий документ в підсумку існував та пред`являвся. Первинно спір виник виник передусім через оцінку третьою особою та відповідачем-2 вимог позивача щодо додаткових документів позивача. Отже, суд оцінює ці обставини.

Обставина надання медичного свідоцтва у формі дубліката впливає лише на необхідність застосування п. 2 розділу ІІІ Правил про те, що «державна реєстрація народження здійснюється після перевірки факту проведення державної реєстрації народження за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян». Тобто, це має значення лише в аспекті потреби додатково перевірити чи не зареєстровано тотожний акт цивільного стану на підставі первинного документа (адже надається дублікат).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що спір виник через не підтвердження встановленим порядком обов`язкової обставини (що медичний документ не надано, що медичний документ надано в належній формі і тд).

Підсумовуючи, спір виник через те, що позивач просила здійснити державну реєстрацію доньки певним чином, а третя особа з цим не погоджувалася. Позивач таку незгоду оскаржив і відповідач-2 підтримав третю особу. В свою чергу позивач вважає, що відповідач-2 повинен був визнати доводи позивача вірними. Саме з цих підстав необхідним для вирішення спору є оцінка і безпосередньої взаємодії позивача з третьою особою (на що було подано скаргу). Адже в підсумку результат такої взаємодії і став підставою для скарги позивача і саме результат такої взаємодії оцінював відповідач-2, саме така оцінка відповідача-2 фактично і оскаржена позивачем до суду.

Отже, суд оцінює суть прохання позивача щодо особливостей державної реєстрації дитини. Таке прохання викладено в наступних документах:

1) заява від 29.07.2025 року - йдеться про надання позивачем документів для долучення до матеріалів реєстрації народження та внесення відповідних приміток до запису про народження;

2) «повідомлення» (вона ж «декларація про факт народження») - позивач вказує що не визнає «правову конструкцію, яка створюється державним актом цивільного стану» і повторно просить «внести відповідні примітки до особової справи».

Виходячи з тексту заяви щодо приміток йдеться про те, що позивач «не передає, не поступається і не делегує жодній стороні - фізичній, юридичній та/або державній, будь-яким комерційним, фінансовим структурам, та/або цифровим системам - будь-які права на доньку ОСОБА_3 , її ім`я, її тіло чи її свободи, записів і репрезентацій доньки ОСОБА_3 , окрім тих, яким буде надано мною, таке право із зауваженнями/обмеженнями, за моїм бажанням та дозволом». Також йдеться про те, що позивач залишає за собою всі природні та батьківські права щодо доньки до досягнення нею повноліття або допоки вона самостійно не заявить інакше за своєю волею. Окрім цього, позивач стверджує про те, що цей документ необхідно вважати первинним джерелом волі матері. Разом з цим, йдеться про визнання позивачем того, що вона несе відповідальність за дитину у всіх справах, що стосуються її, її імені, даних, честі, гідності, тілісності, волі, прав і свобод. Також в «повідомленні» присутня констатуюча частина (засвідчення самим позивачем факту народження, надання імені і тд).

Тобто, примітки стосуються вищевказаних застережень позивача щодо своєї доньки.

Саме повідомлення містить нотаріальне засвідчення, складене 25.07.2025 року, складене не на нотаріальному бланку, однак прошите та засвідчене нотаріусом як справжня копія.

3) Супровідний лист №1 - начальнику третьої особи від позивача повідомляється, що до листа долучається повідомлення про захист та обмеження використання імені та прав Афіни. Документ подається «з метою не виключити Афіну з державних реєстрацій, а з метою зробити це власноруч мною у письмових формах, а не в автоматичному режимі установи, та/або в будь-який інакший спосіб, суто для забезпечення захисту її прав». Позивач просить долучити повідомлення, а також:

- «утриматись від внесення/передачі інформації про Афіну в автоматичному режимі та/або в будь-який інакший спосіб в цифрові реєстри, бази даних, системи, які я вправі заборонити/ограничити»;

- «не присвоювати ідентифікатори цифрового характеру (ІПН, UUID, QR тощо), крім випадків, де існує обов`язок лише за письмовою заявою батьків.

Наприкінці позивач наполягає на тому, що цей лист «не повинен ігноруватись».

4) «повідомлення» на нотаріальному бланку, в якому нотаріус засвідчує вже справжність підпису.

Частково це повідомлення повторює попереднє, також в наявності згадка про те, що воно стосується «компетентних органів», в наступні висловлювання:

«будь-які дії щодо інформацію про мою доньку, яка (інформація) після обробки і фіксації, буде використана/класифікована як персональні дані в контексті державної або комерційної ідентифікації юридичної/фізичної особи, у державному реєстрі актів цивільного стану під записом ОСОБА_4 , можливі лише з мого письмового дозволу»;

«будь-яка передача персональних даних ОСОБА_3 третім особам без моєї письмової згоди, всупереч заяві, вважатимуться протиправними…»

«встановлюю та декларую, що всі цифрові ідентифікатори, візуальні репрезантаціїбіометричні, аудіо- та відео-записи, а також інші записи, які праямо або опосередковано стосуються моєї доньки ОСОБА_3 є невід`ємною частиною її природної особистості та:

…

не можуть бути використані як юридична та/або фізична особа, та/або об`єкт обліку, поза моєю письмовою згодою …».

«залишаю за собою повне право в оформленні/реєстрації даних стосовно ОСОБА_3 у письмовій формі власноруч в державних, комерційних установах та/або інших структурах, що здійснюють обробку персональних даних, і надаю згоду на обробку персональних даних Афіни для державної реєстрації актів цивільного стану виключно в обмеженому обсязі та лише за нижченаведених умов:

- не даю згоду на автоматичний та/або будь-який інший міжвідомчий обмін персональними даними моєї доньки ОСОБА_3 , між державною реєстрацією актів цивільного стану і наступними відомтсвами/установами/міністерствами та іншими третіми особами:

*Міністерство юстиції / державна реєстрація актів цивільного стану - дозволяється обробка виключно тих даних, які необхідні для реєстрації акта цивліьного стану, без права передачі третім особам, або подальшої обробки у фінансових, цифрових і інших реєстрах та структурах;

…

* Міграційна служба / демографічний реєстр - забороняється створення … будь-яких цифрових шаблонів ідентифікації Афіни, … збір і зберігання будь-яких даних та інших параметрів без письмової згоди.

5) Супровідний лист №2 - адресований до Приватного Родового Трасту «Сімейна Спадщина Лазарєвих». Позивач повідомленяє, що перед подачей запису в державному реєстрі актів цивільного стану створена приватна довірча структура - безвідкличний приватний родовий траст «Сімейна Спадщина Лазарєвих»;

6) Приватний Родовий Траст «Сімейна Спадщина Лазарєвих» - має характер установчого документа, подібний до статуту. Є документом, яким чоловік позивача (він же - батько ОСОБА_3 ) засновує відповідний траст на користь ОСОБА_3 та передає в траст наступні права та активи:

- право на прізвище, ім`я, по-батькові ОСОБА_3 ;

…

- життєві, тілесні, духовні й нематеріальні аспекти особистості бенефіціара (яким є ОСОБА_3 );

…

- майнові права властиві від народження;

- ідентифікаційні та персональні дані, пов`язані з цифровою або юридично/фізичною особою Афіни;

Також визначено трастового керуючого (позивача), наприкінці вказано:

- «держава та комерційні структури не мають доступу до активів трасту».

З аналізу вищевказаних документів очевидно вбачається бажання та намір позивача, а також батька дитини (чоловіка позивача) особливим чином визначити порядок державної реєстрації дитини. В т.ч.: не вносити відомості в державні реєстри (актів цивільного стану, демографічний), а також в цілому обмежити поширення персональних даних про доньку разом з внесенням «приміток» до актового запису про народження.

На це третя особа в своєму листі від 12.08.2025 року фактично відповідає відмовою в застосуванні будь-яких особливостей відносно передбаченої законодавством процедури (також перераховує альтернативні процедури, однак заперечує можливості відступу від встановленого порядку).

І вже в скарзі до відповідача-1 позивач фактично вказує, що відмова у прийнятті документів порушує цілу низку положень законодавства, а також повторно вказує:

«моя заява та додатки стосуються не лише процедури реєстрації, а й:

- захисту імені та персональних даних дитини;

…

- фіксація волевиявлення матері та запобігання неконтрольованої передачі даних третім особам».

Позивач також роз`яснила, що твердження щодо «власноручної» реєстрації стосуються її права вирішувати в яких органах, в який час і за яких умов будуть проводитись реєстрація, тобто - що це власноручно має вирішувати позивач, це не має вирішуватися в автоматичному режимі.

При цьому повторюється, що реєстрація має здійснюватися з попередженнями про обмеження використання даних згідно всіх законно-правових норм, перелічених мною у приватній нотифікації та законодавстві.

Суд зауважує, що приватною нотифікацією є «декларація» на нотаріальному бланку.

Також в цій же заяві позивач наголошує, що вимагає не замінити обов`язкові документи, а «доповнити їх відомостями, які мають правове значення для захисту інтересів моєї доньки». Вважає, що ці доповнення не перешкоджають проведенню державної реєстрації відповідно до закону, а є додатковими матеріалами до справи.

Позивач вважає відповідь третьої особи неповною, оскільки не вказано документів, які забороняють додавання додаткових документів, відповідь не пояснює чому не можливо приєднати ці документи навіть для зберігання у справі.

Оцінюючи вимоги позивача щодо способу реєстрації народження дитини суд зазначає наступне.

Суд наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності в Україні належить до переліку конституційних. Частина друга ст. 6, частина друга ст. 19, пункт 12 частини першої ст. 92 Конституції України передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Це означає, що виключно законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці органи діють у відповідності до режиму, за яким їм дозволено тільки те, що передбачено законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2024 року у справі №340/4709/23.

Отже, в межах даного спору очевидно, що поведінка органів ДРАЦС перебуває в межах дії принципу законності.

Також слід згадати, що за ч. 2 ст. 3 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України, Закону України "Про адміністративну процедуру" та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX) цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2073-IX адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд повторює, що в даній справі позиція органів ДРАЦС не полягала в тому, що позивач надала неповний пакет документів. Навпаки, йшлося лише про те, що позивач вимагає проведення реєстрації дитини з урахуванням додаткових документів, які, на думку, органів ДРАЦС, унеможливлюють проведення державної реєстрації.

Оцінюючи зміст додаткових документів, що надавала позивач, суд констатує, що в своїй сукупності вони передбачають застосування до позивача (при реєстрації її дитини) не «передбаченої законодавством процедури», а фактично застосування «передбаченої законодавством процедури, однак з урахуванням додаткових документів, які в т.ч. передбачають зміну такої процедури в окремих аспектах, а також проведення реєстрації зважаючи на прохання позивача в додаткових документах».

Як вже вказував раніше суд, з аналізу відповідних документів очевидно вбачається бажання та намір позивача, а також батька дитини (чоловіка позивача) особливим чином визначити порядок державної реєстрації дитини. В т.ч.: не вносити відомості в державні реєстри (актів цивільного стану, демографічний), а також в цілому обмежити поширення персональних даних про доньку. Також йдеться про внесення «приміток» до актового запису про народження.

Поруч з цим, позивач просила «доповнити обов`язкові для складення документи відомостями, які мають правове значення для захисту інтересів моєї доньки», «долучити до матеріалів державної реєстрації народження» додаткові документи, «прийняти їх до розгляду» та «внести відповідні примітки до особової справи».

Слід констатувати: ніщо з вищевказаних прохань позивача законодавством не передбачено. Більш того, вказані прохання фактично йдуть в розріз з встановленою законодавством процедурою, яка не передбачає відповідних винятків та встановлює спеціально визначений порядок здійснення реєстрації народження дитини (наприклад, згадані позивачем обмеження щодо внесення відомостей в державний реєстр актів цивільного стану або демографічний реєстр, застосування обмежень щодо використання при цьому персональних даних доньки за згодою матері і тд).

Аналіз приписів статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень, такі дії будуть незаконними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 200/8730/24.

Отже, фактично для задоволення і виконання прохань позивача в повному обсязі третя особа мала б вийти за межі власних повноважень та діяти або всупереч вимогам законодавства (щодо внесення даних в державні реєстри і тд), або у спосіб, який законодавством не передбачений (ставити примітки в реєстраційних документах).

В підсумку, позивач фактично не погоджувалася з тим, що третя особа не бажає діяти у спосіб, що законодавством не передбачений. Суд визнає такі доводи позовної заяви не обґрунтованими та констатує, що третя особа не мала жодних підстав для вчинення відповідних дій і врахування прохань позивача згідно їх змісту.

Виходячи з викладу і додаткових документів позивача, і підстав позову слід врахувати, що позивач заявляла відповідні вимоги і прохання до третьої особи виходячи з наявності певної системи переконань як щодо походження прав дитини, так і щодо поведінки органів державної влади.

Позивач в т.ч. неодноразово вказувала, що заборони робити те, про що вона просила, законодавство не містить. Вказане твердження позивачем використано нерелевантно, адже говорячи про поведінку суб`єкта владних повноважень слід мати на увазі, що йдеться про спеціально-дозвільний тип нормативно-правового регулювання. Тобто, органи ДРАЦС в даній справі в цілому можуть робити «лише те, що їм дозволено», що передбачає заборону вчиняти будь-що, що прямо не передбачено законодавством як варіант поведінки. В даному випадку вбачається помилкове поширення позивачем на органи влади загально-дозвільного типу нормативно-правового регулювання («дозволено все, що не заборонено»), однак він стосується лише правового становища суб`єктів приватного права (наприклад, самого позивача). Тобто, позивачу не заборонено просити у третьої особи відповідної процедури, однак третій особі не дозволено діяти в такий спосіб, оскільки її поведінка врегульована і обмежена законодавством.

Як наслідок, в даній справі органи ДРАЦС мали діяти виходячи лише з того чи мають вони повноваження робити те, що просить позивач. Встановивши відсутність таких повноважень відповідні органи не мали жодного іншого варіанту поведінки, окрім як відмовити у вчиненні таких дій.

Отже, відповідаючи на загальне питання позовної заяви, яке фактично і зумовило цей спір, суд вказує, що причини неприйняття документів полягають в тому, що таке прийняття законодавством не передбачено. В свою чергу органи державної влади мають саме обов`язок відмовляти у вчиненні будь-яких дій, які не передбачені законодавством, природа такого обов`язку походить з вищевказаного змісту принципу законності.

Позивач вказувала, що органи ДРАЦС позивачу не обґрунтували їх відмови, однак зміст відповідей і третьої особи, і спірної відмови відповідача-2 вказують на те, що в цілому вони послідовно роз`яснювали позивачу усе вищевказане судом.

Також суд вважає за необхідне окремо надати правову оцінку наступному аспекту справи: чи мала третя особа обов`язок вчинити щодо позивача на підставі її звернення процедуру реєстрації народження дитини всупереч змісту її прохання (тобто, проігнорувати такі прохання і, наприклад, попри волю позивача внести усі відповідні відомості в державні реєстри з використанням персональних даних дитини та без дотримання будь-яких обмежень, які встановлені додатковими документами позивача).

Вирішуючи це питання суд зауважує, що за ч. 2 ст. 10 Закону №2073-IX адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Частиною 2 ст. 11 Закону №2073-IX встановлено, що адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Тобто, відповідач-2 мав діяти зважаючи на інтереси позивача та керуючись здоровим глуздом, при цьому обов`язково дотримуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Суд зауважує, що якби третя особа (або відповідач-2, адже позивач порушувала це питання і перед ним) здійснили реєстрацію народження дитини всупереч змісту усіх додаткових документів позивача та відповідних прохань, то результат їх дій не був би таким, що відповідає вимогам. 2 ст. 10, ч. 2 ст. 11 Закону №2073-IX ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вже вказував суд, зміст додаткових документів позивача та її заяв свідчить про наявність та дотримання нею певної системи переконань та цінностей. В разі вчинення органами ДРАЦС реєстрації дитини з ігноруванням таких переконань та цінностей, права позивача були б порушені шляхом ігнорування повідомленої та продемонстрованої позивачем системи цінностей та переконань. При цьому зважаючи на зміст такої системи, особливо значущим для позивача є вчинення незворотних дій (наприклад, внесення відомостей в державні реєстри, поширення персональних даних доньки). Слід врахувати, що позивач вважає, що такі дії порушували б і права її дитини, законним представником якої є саме позивач.

Отже, органи ДРАЦС не могли діяти так, як просила позивач, а також в цій ситуації не могли діяти так, як передбачено законодавством (адже документи та заяви позивача передбачали поведінку всупереч законодавству або в непередбачений законодавством спосіб). За таких обставин правомірним є невчинення органом державної влади будь-яких дій, оскільки саме такий варіант поведінки є пропорційним та розсудливим, а також відповідає здоровому глузду.

При цьому в даній справі органи ДРАЦС не просто зайняли пасивну роль, а реагували на звернення позивача і надавали відповідні роз`яснення позивачу.

Отже, протиправності в поведінці органів ДРАЦС судом не встановлено.

Суд повторює, що позивач скаржилася відповідачу-1 на третю особу. Як наслідок, для вирішення питання про те, чи правомірно відповідач-2 відмовив у задоволенні такої скарги, необхідною була оцінка предмету скарги - поведінки третьої особи.

При цьому суд зауважує, що навіть суд позивач просила «зобов`язати Відповідача (або через належні підрозділи), здійснити державну реєстрацію народження моєї дитини на підставі поданих обов`язкових документів, включно з додатковими документами (додатки - 1,2,3,4,5), що відображають мою волю як матері».

Суд, окрім констатації необґрунтованості основної позовної вимоги щодо оскарження вимоги, також зазначає, що для застосування обраного позивачем способу захисту правові підстави відсутні, оскільки він фактично зводиться до вимоги зобов`язати орган державної влади діяти всупереч законодавству та в непередбачений законодавством спосіб. Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відрядженні, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до відповідача-2: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Південноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко