Рішення № 13413471, 22.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.10р.

Справа № 39/278-10(7/234-09)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК", м. Дніпропетровськ

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу в сумі 2 148 380, 55 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ

про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 659 947,22 гривень.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Васько І.П., дов. від 15.10.2010 № 287/15-10

від відповідача: Гур'єв Ю.В., дов. від 23.03.2010р. б/н

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" (надалі Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором лізингу № F349 від 17.10.2008 року в розмірі 2 148 380, 55 грн., яка складається з: боргу по оплаті лізингових платежів з четвертого по дев'ятий лізингові періоди - 332 977, 06 грн.; процентів за прострочення грошового зобов’язання, передбачених п. 2.3.12. договору - 293 108, 34 грн.; решти лізингових платежів та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування - 1 516 773, 11 грн.; додаткових витрат, понесених у зв’язку з вилученням предмета лізингу - 5 356, 00 грн.; платежу за державну реєстрацію предмета лізингу - 166, 04 грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що під час підписання договору фінансового лізингу № F349 від 17.10.2008 року сторони не досягли згоди відносно всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду, в зв’язку з чим, вважає, що такий договір є неукладеним.

18.02.2009 року, під час попереднього розгляду даної справи, Відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій, посилаючись на вищезазначені доводи щодо відсутності погодження істотних умов в договорі фінансового лізингу № F349 від 17.10.2008 року, в наслідок чого такий договір є неукладеним, просить стягнути з ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" в порядку ст. 1212 ЦК України, грошові кошти в розмірі 659 947, 22 грн.

Позивач проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечує, вважає, що під час укладення договору фінансового лізингу № F349 від 17.10.2008 року між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов цього договору.

Третя особа в своїх поясненнях наданих суду 21.12.2008 року зазначає, що між Позивачем, Відповідачем та ТОВ „Альфатех” був укладений тристоронній договір поставки № F349, предметом якого виступав екскаватор Hyundai R500LC-7, 2008 року виробництва за ціною 1 746 252, 00 грн. з ПДВ. Згідно умов зазначеного договору поставки, ТОВ „Альфатех” передало товар на користь Відповідача (ТОВ Укртек”), що підтверджується актом приймання-передачі товару від 29.10.2008 року. Будь-яких зауважень щодо недоліків відносно кількості, якості та комплектності товару ТОВ „Укртек” не мало.

В судовому засіданні 22.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (Лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" (Лізингоодержувачем) був укладений договір № F349 (далі –Договір).

Відповідно до умов зазначеного договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (далі –предмет лізингу), спеціально придбане ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач –прийняти предмет лізингу, користуватися ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (далі –лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною договором (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що предметом лізингу є екскаватор Hyundai R 500 LC-7, рік виробництва: 2008; постачальник –ТОВ "Альфатех"; ціна предмета лізингу –1 746 252, 00 грн. з ПДВ; термін поставки –один місяць з дати здійснення авансового платежу постачальнику.

За змістом п. 1.5. Договору сторони визначили, що з метою виконання цього Договору лізингодавець укладе договір поставки предмета лізингу.

28.10.2008 року між Третьою особою (Постачальником), Позивачем (Покупцем), та Відповідачем (Лізингоодержувачем), був укладений договір поставки № F349.

За умовами зазначеного договору поставки, постачальник зобов’язався передати у зумовлені строки у власність покупцеві товар: екскаватор Hyundai R500LC-7, рік виробництва: 2008, у кількості одна одиниця, за ціною 1 746 252, 00 грн. з ПДВ, а покупець –прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Придбання товару здійснюється для передачі в лізинг лізингоодержувачу згідно договору № F349 від 17.10.2008р., у зв’язку з чим покупець доручає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти товар від постачальника (п.п. 1.1., 1.2. та 1.3. договору поставки).

Згідно акта приймання-передачі від 29.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" екскаватор Hyundai R500LC-7, рік виробництва: 2008, у кількості одна одиниця.

Пунктом 7.7 Договору сторони передбачили право лізингодавця відмовитись від Договору в односторонньому порядку у випадку, зокрема, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів.

03.07.2009 Позивач повідомив Відповідача про відмову від Договору через обставини не оплати останнім лізингових платежів протягом більш тривалого строку, ніж передбачає пунктом 7.7 Договору. Зазначений лист був отриманий Відповідачем 08.07.2009 року.

05.07.2009 року відбулося повернення предмету лізингу на користь Позивача за актом вилучення предмету лізингу від 05.08.2009 року.

Відповідно до умов п. 8.1. Договору лізингу, який передбачає зобов’язання лізингоодержувача при відмові лізингодавця від Договору, Позивач вимагає стягнення з Відповідача боргу по оплаті лізингових платежів з четвертого по дев'ятий лізингові періоди - 332 977, 06 грн., процентів за прострочення грошового зобов’язання, передбачених п. 2.3.12. договору - 293 108, 34 грн., решти лізингових платежів та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування - 1 516 773, 11 грн., додаткових витрат, понесених у зв’язку з вилученням предмета лізингу - 5 356, 00 грн., а також платежу за державну реєстрацію предмета лізингу - 166,04 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою, відносини сторін, що визначені договором № F349 від 17.10.2008 року відповідають змісту відносин із фінансового лізингу.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг”, фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Таким чином, підставами виникнення відносин з фінансового лізингу, та відповідно й господарських зобов’язань із даного виду правовідносин, є договір фінансового лізингу.

Згідно положень ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, договір фінансового лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначено, що предметом договору лізингу може бути не споживана річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

За змістом ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ вважається визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Як убачається зі змісту договору лізингу № F349 від 17.10.2008 року, визначений сторонами в якості предмету лізингу екскаватор Hyundai R500LC-7, 2008 року виробництва, не має індивідуальних ознак, а визначений лише родовими признаками, якими наділені вісі речі такого ж роду, а отже, таке майно не може бути предметом лізингу за визначенням ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, що відповідно свідчить про недосягнення сторонами під час укладення договору лізингу згоди відносно умови договору, яка визначена законом як істотна для даного виду договорів.

Окрім того, під час укладення договору лізингу № F349 від 17.10.2008 року сторонами не було досягнуто згоди щодо інших істотних умов, відносно яких за змістом п. 1.2. Договору сторонами мала бути досягнута домовленість.

Так ч. 2 п. 1.2. договору визначено, що сторони погоджуються з тим, що визначені в договорі терміни поставки та ціна предмету лізингу є попередніми та підлягають остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладений при участі цих же сторін та постачальника. Стосовно даного пункту договору, суд погоджується із позицією Відповідача, відносно того, що сторони відклали визначення вказаних істотних умов Договору на більш пізній час –залишивши цим самим кожній зі сторін право не погоджуватися з пропозицією іншої сторони при остаточному визначенні строків поставки та ціни Предмету, що відповідно свідчить про неузгодженість зазначених істотних умов на момент укладення договору.

Зміст договору лізингу № F349 від 17.10.2008 року не містить погодженого сторонами у відповідній формі розміру лізингових платежів, як істотної умови даного виду договорів.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору Початковий лізинговий платіж, становить 25% від бази обчислення лізингових платежів (п. 2.2.3. Договору).

Пунктом 2.2.3 Договору сторони визначили, що базою обчислення лізингових платежів є всі витрати в зв’язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, зокрема, ціна Предмета лізингу, мито, витрати пов’язані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію (в експлуатацію, запуск) предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувалися, послуги банків, та інше, за винятком вказаних у п. 2.2.2. цього Договору, збільшені на суму ПДВ.

Як вище встановлено судом, ціна предмета лізингу, не була погоджена сторонами під час укладення договору, оскільки визначена в п. 1.2. як попередня і така, що підлягає остаточному погоджену, а отже, відсутність погодженої сторонами ціни предмета лізингу, як основної складової бази обчислення лізингових платежів, свідчить про не визначення і самого розміру лізингових платежів.

Як убачається зі змісту Додатку № 1 до Договору, розміри наступних лізингових платежів визначені в процентному співвідношенні, і складаються з відшкодування частини вартості Предмета лізингу та процентів/комісії. Разом із тим, відповідно до п. 2.2.4. Договору вартість предмету лізингу не була визначена сторонами на час укладення договору, а мала бути вказана в подальшому під час складання акта приймання-передачі предмета лізингу.

В силу вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України, визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 ст. 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вище встановлено судом, під час підписання договору лізингу № F349 від 17.10.2008 року сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, в зв’язку з чим, такий договір вважається неукладеним.

Враховуючи те, що за неукладеним договором у сторін не виникає прав та обов’язків, у суду відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача грошових коштів в розмірі 2 148 380,55 грн. за неналежне виконання зобов’язань за неукладеним договором.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідачем у справі заявлено зустрічний позов про стягнення з ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" в порядку ст. 1212 ЦК України суми 659 947 грн. 22 коп., яка становить розмірі платежів, сплачених Відповідачем на виконання умов договору лізингу № F349 від 17.10.2008 року, який є таким, що не відбувся.

В силу вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї норми застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Згідно доданої до матеріалів справи копії картки рахунку, на виконання умов договору лізингу № F349 від 17.10.2008 року ТОВ „Укртек” сплатило на користь ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" суму грошових коштів в розмірі 659 947 грн. 221 коп., що не спростовано Позивачем під час розгляду справи.

Як вище встановлено судом, договір лізингу № F349 від 17.10.2008 року, є неукладеним (таким, що не відбувся), а отже, сума грошових коштів, отриманих ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" в рамках зазначеного договору є такою, що отримана без достатніх правових підстав, та підлягає поверненню на користь ТОВ „Укртек” в порядку ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати у справі за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача, судові витрати у справі за зустрічним позовом підлягають стягненню на користь позивача за зустрічним позовом –ТОВ „Укртек”

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, оф. 2-305, ідентифікаційний код 34537760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, буд. 10, ідентифікаційний код 33858193) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 659 947 грн. 22 коп., витрати на оплату державного мита в сумі 6599 грн. 47 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ.

Суддя

О.В. Ліпинський

Повне рішення складено 27.12.2010