Ухвала суду № 134132556, 13.02.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/35592/25 2-а/760/580/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.

при секретарі Панкєєвій Ю.С.

предстаника позивача Киченка А.С.

представника відповідача Черниша О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача Киченок Андрій Сергійович, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 за ч.4 ст. 122 КУпАП,

в с т а н о в и в:

05 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - Киченок Андрій Сергійович через систему "Електронний суд" звернуся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 до Департаменту патрульної поліції.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.11.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) рухався в м. Києві по Столичному шосе 101В км. на своєму транспортному засобі Porsche Cayman 718 GT4 RS д.н.з. НОМЕР_1 . Приблизно о 13 годині позивач був зупинений Інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону полку 1 УПП в м. Києві, старшим лейтенантом поліції Ящуком Олексієм Леонідовичем (далі - інспектор). Інспектор повідомив позивачу, що причиною зупинки є нібито вчинене позивачем перевищення встановленої швидкості руху. За твердженням інспектора, позивач рухався зі швидкістю 163 км/год, що на його думку, становить порушення правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП - перевищення швидкості більш як на 50 км/год. За словами інспектора, фіксація здійснювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС008386, БК-472087, 472999. Позивач звернув увагу, що в момент фіксації (та під час подальшого спілкування) вказаний прилад перебував у руках інспектора, а не був встановлений стаціонарно, що викликало сумніви в останнього щодо точності вимірювання приладу, який тримався у ручному режимі, що неминуче призводить до вібрацій та збільшення похибки.. Крім того, позивачу не надали можливості скористатись своїм конституційним правом на професійну правничу допомогу, гарантованим ст. 286 КУпАП. Також інспектор застосував скорочену процедуру, винісши на місці постанову серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події складу адміністративного правопорушення - закрити.

23.12.2025 року справа надійшла в провадження судді.

23.12.2025 року Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

15.01.2026 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву разом із відеозаписом, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову та просить відмовити у його задоволенні.

У відзиві зазначено, що постановою серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості руху на 113 км/год (163 км/год у м. Києві, шосе Столичне, 101В). Правопорушення зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості TruCam TC008386, а також підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Відповідач зазначає, що прилад TruCam є засобом вимірювальної техніки та може використовуватися у ручному режимі. Також у відзиві вказано, що позивачу було роз`яснено права, передбачені статтями 268, 289 КУпАП та статтею 63 Конституції України, примірник постанови вручено, про що свідчить його підпис. Підстав для складення протоколу не було, оскільки справи за ч. 4 ст. 122 КУпАП розглядаються з винесенням постанови.

Відповідач вважає, що подія та склад адміністративного правопорушення доведені належними доказами, постанова є законною, а позовні вимоги - необґрунтованими.

19.01.2026 надійшли доповнення до відзиву відповідача разом із посібником користувача TruCam, сертифікатом відповідності приладів та сертифікатом перевірки типу TruCam. фото на підтвердження того, що прилад працював справно.

21.01.2026 від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав. Відповідач зазначає, що повноваження адвоката мають підтверджуватися належним чином оформленим ордером (п. 2 ч. 4 ст. 59 КАС України). Поданий ордер містить формулювання «у судових органах усіх рівнів» без зазначення конкретного суду, а має мати зазначення конкретного органу.

У зв`язку з цим Відповідач вважає, що адвокат не мав належних повноважень на підписання та подання позову, та просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України.

29.01.2026 представник позивача подав заперечення на заяву відповідача, в який зазначив, що аргументи відповідача є безпідставними та спрямовані на затягування розгляду справи. Вказує, що ордер серії АІ № 1306791 оформлений відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та містить усі необхідні реквізити. Формулювання «у судових органах всіх рівнів» є належним підтвердженням повноважень представника. На думку представника позивача, доводи відповідача ґрунтуються на нерелевантній та застарілій практиці й не свідчать про відсутність повноважень представника.

29.01.2026 представник позивача подав відповідь на відзив відповідача, у якому вказав, що відповідач не довів своїх дій та належність доказів, у зв`язку з цим постанова серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 підлягає скасуванню.

10.02.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про визнання недопустимими доказів: відеофайлу ТС008386 НОМЕР_1 Video.avi, наданий відповідачем, у зв`язку з відсутністю кваліфікованого електронного підпису автора в момент створення, порушенням цілісності даних протягом 70 днів та невідповідністю вимогам ст. 99 КАС України; результати вимірювання швидкості приладом TruCAM №ТС008386 (швидкість 163км/год), оскільки вони отримані з порушенням ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" (використання в ручному режимі).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовної заяви на підставі вимог, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6097047, 06.11.2025 о 13:04:04 ШОСЕ СТОЛИЧНЕ 101В км. водій, керуючи тз в межах населеного пункту рухався зі швидкістю руху 163 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом TruCAM ТС008386, БК-472087, 472999, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Позивач перевищив встановлене обмеження руху більш ніж на 113 км/год.

Судом досліджено фото (роздруківку) з камери TruCam ТС008386, засвідчені належним чином представником відповідача, на яких зафіксовано автомобіль Porsche Cayman 718 GT4 RS державний номерний знак д.н.з. НОМЕР_1 , швидкість: 163 км/год, встановлений ліміт швидкості: 50 км/год, Столичне шосе, дата 11.06.2025 року,час 13:06:57.

На оптичному диску, доданому відповідачем до відзиву на позовну заяву, судом досліджено файли: відео та фото фіксації порушення транспортним засобом Porsche Cayman 718 GT4 RS д.н.з. НОМЕР_1 , а саме рух його по автодорозі Столичне шосе зі швидкістю 163 км/год при встановленому ліміті швидкості 50 км/год.

Як вбачається з зазначених відеофайлів, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з дотриманням норм КУпАП.

Відповідно до Сертифікату відповідності № 22-054-28 та сертифікату перевірки типу № 241-18, законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та від 26.12.2018, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ТС008386, виробництва Laser Technology Inc., США, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. +-3с.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. ; згідно до п. 12.6. - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Як вбачається з Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6097047, 06.11.2025 року, притягнення водія до адміністративної відповідальністю було спричинено порушення ПДР, а саме: «водій керуючи тз на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, рухався зі швидкістю 163 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год.».

Таким чином, оскаржувана Постанова містить у собі чітке формулювання порушення за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Частиною 4 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на транспортному засобі Porsche Cayman 718 GT4 RS д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено рух зі швидкістю 163 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год.

Таким чином, матеріали справи містять докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Так,з оскаржуваної постанови вбачається, що 13:06:57 11.06.2025 по Столичному шосе водій, керуючи тз на автомобільній дорозі, рухався зі швидкістю 163 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год., швидкість вимірювалась TruCam ТС008386, БК-472087, 472999.

Суд зважає на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM ТС008386, БК-472087, 472999 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режимі, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. (в діапазоні від 2 км/год на 200 км/год).

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCAM LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.

Суд зазначає, що прилад TruCAM ТС008386, БК-472087, 472999 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.

Проведення повірки вказаного приладу передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31016, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 ТС008386, прилад відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, строк дії свідоцтва до 17 червня 2025 року.

Також можливість використання виробу TruCam ТС008386виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертних висновків, в яких зазначено, зокрема, про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування, визначеного ДСТУ ISO/IEC 8809:2018.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.

Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 121 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до відповідальності. Помилкове зазначення відповідного пункту ПДР у самій постанові, з врахуванням зазначення формулювання обвинувачення, яке відповідає обставинам справи, не може вважатись наявністю невизначеності у постанові з приводу вчиненого адміністративного правопорушення для особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Крім того, матеріали справи містять у собі відеофайл, яким зафіксовано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності з якої вбачається, що працівником поліції було роз`яснено позивачу права, передбачені КУпАП, суть вчиненого правопорушення, процедуру оскарження винесеної особи та інше. Таким чином, підстав вважати, що зазначенням помилково пункту ПДР було порушено права особи позивача, що призвело до протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності судом не встановлено.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб`єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.

Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами та використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням, закріпленим в статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.

Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.

Наразі, беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення ПДР за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності підтверджено належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 року винесена правомірно.

Відповідно до статті 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно до п. 4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 139, 241-247, 286, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача Киченок Андрій Сергійович, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 6097047 від 06.11.2025 за ч.4 ст. 122 КУпАП - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.

Суддя Т.В. Нестеренко