Рішення № 134130228, 26.01.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1437/25

провадження № 2/691/385/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Гергель М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 25104 грн. 50 коп., судовий збір у сумі 2423 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 02.05.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики № 73281, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності, платності, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на 27.10.2025 має заборгованість у сумі 25104 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за позикою 5000 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками 20104 грн. 50 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином, за встановленим місцем реєстрації останнього, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції.

У встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не надходив.

Заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження також до суду не надходила.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Електронний договір, відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому, у тому числі, Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 02.05.2019 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73281, на споживчі потреби, шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором /08260123/, за умовами якого, останній отримав позику в розмірі 5000 грн. на верифіковану банківську картку, з кінцевим строком повернення 31.05.2019.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000 грн. 00 коп. підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.09.2025 № 73281 про перерахування грошових коштів.

За умовами п. 1.1.2.1 договору позичальник зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 0,01 % в день від поточного залишку позики.

Згідно п. 3.4.1 договору, позичальник зобов`язаний не пізніше дати, вказаної у п. 1.1.5 договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити відсотки та комісію за користування позикою у порядку, визначеному цим договором та додатками до нього.

Умовами р. 5 договору визначено відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.

Згідно додатку до договору позики № 73281 від 02.05.2019 Графіку платежів та паспорту позики, загальна заборгованість за договором позики становить 7044 грн. 50 коп. З указаною сумою ОСОБА_1 особисто ознайомився, шляхом проставлення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 73281, з якого вбачається, що останній, станом на 27.09.2019, має заборгованість перед позивачем у сумі 26927 грн. 08 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 25104 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за позикою 5000 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками та комісією 20104 грн. 50 коп.

Разом із тим, за умовами договору позики від 02.05.2019, позика надається строком до 31.05.2019.

За умовами п. 4.4 договору, у разі продовження строку договору позичальником, нарахування процентів здійснюється після продовження строку за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк договору.

Позивачем не надано суду доказів того, що позичальник вчинив дії, що передбачають продовження строк дії договору.

Як неодноразово зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Із викладеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок отримання процентів установлюється договором, протягом дії якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до умов договору. А після закінчення дії договору, у випадку наявності невиконаного зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За умовами кредитного договору, загальна вартість позики за весь час кредитування складає 7044 грн. 50 коп.

Така ж сума заборгованості зазначена позичальником у розрахунку заборгованості станом на дату закінчення дії договору 31.05.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики № 73281 від 02.05.2019, у сумі 7044 грн. 50 коп., що складається з 5000 грн. 00 коп. тіла кредиту, 14 грн. 50 коп. проценти за користування позикою та 2030 грн. 00 коп. комісії.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., надавши договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 та акт № 73281 про надання послуг за договором.

При цьому суд враховує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12- І71гс19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 456/456/20, від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що витрати на правову допомогу є явно завищеними, оскільки позовна заява є не складною, стосується лише одного кредитного договору, не містить складних математичних розрахунків, основну частину якої складає цитування норм Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, яка є незмінною для такої категорії позовних заяв, без посилання на практику Верховного Суду та ЄСПЛ. Тому зазначення адвокатом про витрачені 3 год. часу на суму 3000 грн. для написання позовної заяви, явно не відповідають дійсності та є завищеними і надуманими. На переконання суду, професійному адвокату більше ніж достатньо 1 год. часу щоб замінити в зразку позовної заяви сторін процесу та обставини укладення кредитного договору і суми нарахувань.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про не співмірність витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. і вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн. (1 год. на правовий аналіз обставин = 1000 грн., 1 год. на складання позовної заяви = 1000 грн., 1 год. на формування додатків = 1000 грн.), оскільки саме така сума буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаної адвокатом роботи.

Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

При цьому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, із цієї суми витрат на правничу допомогу (3000 грн.), на користь позивача підлягають стягненню витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 841 грн. 82 коп.

Також суд стягує з відповідача витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 679 грн. 91 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, заборгованість за договором позики № 73281 від 02.05.2019 у сумі 7044 грн. (сім тисяч сорок чотири) грн. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 82 коп. та судовий збір у сумі 679 (шістсот сімдесят дев`ять) грн. 91 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога