Ухвала суду № 134129226, 06.02.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1706/24

Провадження №1-кп/930/71/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2026 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі колегії:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024020000000533, внесене до ЄРДР 10.07.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України.

06.02.2026 від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про скасування арешту майна. Клопотання обґрунтуване тим, що відомості про кримінальне провадження № 12024020000000533 було внесено до ЄРДР 10.07.2024 року.

21.01.2025 року до Немирівського районного суду Вінницької області надійшло дане кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , якому присвоєно унікальний номер № 152/1706/24 (по надходженню в Шаргородський районний суд Вінницької області), даний обвинувальний акт передано до провадження судді ОСОБА_1 , яка визначена головуючою у складі колегії суддів.

15.07.2024 року слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_10 розглянув клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_11 про накладення арешту на майно, в рамках даного кримінального провадження, щодо майна вилученого в ході затримання ОСОБА_6 , проведеного 10.07.2024 року, під час якого було виявлено та вилучено: шорти темно синього кольору, пара резинових шльопанців, мобільний телефон марки «Motorola», з сім картами мобільних операторів «Лайфселл» № НОМЕР_1 та «Водафон» № НОМЕР_2 , дві банківські картки «ПриватБанк» № НОМЕР_3 та «МоноБанк» № НОМЕР_4 .

В даному клопотанні захисник обвинуваченого звернувся до суду стосовно часткового скасування арешту майна, накладеного вищезазначеною ухвалою слідчого судді, а саме в частині скасування арешту майна накладеного на банківську картку «МоноБанк» № НОМЕР_4 , яка належить та відкрита на ім`я ОСОБА_6 .

Захисник обвинуваченого зазначив, що банківська картка «МоноБанк» № НОМЕР_4 - не є знаряддям чи предметом вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не є здобутою, внаслідок інкримінованих кримінальних правопорушень, картковий (кредитний) рахунок «МоноБанк» був відкритий раніше ніж відбулися події, які ставляться в провину обвинуваченому (09.07.2024 року), тобто аж ніяк не є доходом від злочинної діяльності, які сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 .

10.07.2024 року ОСОБА_6 був затриманий і з того часу перебуває під вартою, при цьому станом на момент затримання він мав заборгованість по банківській картці «МоноБанк» № НОМЕР_4 , оскільки приблизно 7-8 липня 2024 року знімав кредитні кошти з картки. Встановити розмір заборгованості неможливо, банк не повідомляє дружині відповідну інформацію, оскільки це є банківською таємницею. Є лише два способи, скористатися карткою в банкоматі чи через мобільний додаток «Монобанк». Однак телефон ОСОБА_6 теж визнаний речовим доказом на який накладено арешт, сторона захисту чудово розуміє, що скасувати арешт на мобільний телефон неможливо, оскільки він становить доказову базу для сторони обвинувачення в частині здійсненних дзвінків та місця розташування мобільного телефону згідно даних геолокації. Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_12 бажає закрити фінансові питання з Банком, іншим шляхом як скасувати арешт та отримати картку «МоноБанк» № НОМЕР_4 це здійснити неможливо.

Захисник обвинуваченого вважає, що в даному випадку вказане вище майно ОСОБА_6 не являється знаряддям вчинення злочину, не є предметом злочину, який би міг зберігати сліди його вчинення, дане майно не набуто злочинним шляхом, не є доходом від вчинення злочину та не отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, що вбачається за результатами досудового розслідування в межах даного кримінального провадження, дана банківська картка не несе жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні.

Адвокат ОСОБА_7 вважає, що арешт на майно, в частині банківської картки «Монобанк» № НОМЕР_4 , станом на сьогодні втратив свою актуальність, а підстави які б виправдовували подальшу необхідність збереження вищезазначеного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні, а тому вжиття зазначених заходів забезпечення в рамках кримінального провадження № 12024020000000533 від 10.07.2024 року, а саме відносно зазначеної банківської картки, що належить на праві власності ОСОБА_6 варто скасувати.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив врахувати, що у справі заявлено цивільний позов, який в подальшому може бути вирішений, у тому числі, і за рахунок коштів, які знаходяться на картці «Монобанк» № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_6 .

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, та матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання. Відтак суд розглядає клопотання на підставі тих доказів, які суду представлені. При цьому жодний учасник не позбавлений можливості надати ці докази, а також доводити у судовому засіданні наявність обставин, на які він посилається для підтвердження своїх вимог чи заперечень.

Саме заявник повинен довести, що арешт, раніше накладений на майно, є необґрунтованим та/або в застосуванні такого арешту відпала потреба. Заявник повинен навести докази того, що на цій стадії втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте безпідставно, тобто без урахування певних суттєвих обставин.

При цьому згідно з вимогами ч. 3 ст. 132 КПК України на слідчого, прокурора покладено лише доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а не доведення наявності підстав для подальшого перебування майна під арештом у разі його накладення.

Суд враховує, що під час розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, суд не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

З матеріалів встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2024 у справі №127/23208/24 (провадження №1-кс/127/10059/24) задоволено клопотання та накладено арешт, у тому числі і на банківську карту «Моно Банк» № НОМЕР_4 , з урахуванням того, що вилучене майно під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_6 , має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення їх збереження.

Арешт майна допускається, в тому числі, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У даному кримінальному провадженні потерпілим заявлено цивільний позов.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Водночас, нормою п.12 ч.1 ст.368 КПК України встановлено: ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Тобто долю речових доказів і арештованого майна суд вирішує під час ухвалення вироку.

Відповідно до приписів ст. 374 КПК України рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження вирішується під час ухвалення вироку.

Згідно частини 4 статті 374 КПК України рішення щодо речових доказів і документів зазначається у резолютивній частині вироку.

На даний час судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не завершено; враховуючи стадію, на якій перебуває розгляд кримінального провадження, приймаючи до уваги, що судом не закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами, а також з метою досягнення завдань кримінального провадження, суд дійшов висновку про передчасність скасування арешту та відсутність підстав вважати, що на даний час відпала потреба в подальшому арешті зазначеного майна.

За вказаних обставин тимчасове втручання в право власності, яке прямо передбачене КПК України, не суперечить змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження.

Натомість ч.9ст.100 КК України визначено, що питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, відтак на даній стадії судового провадження подане стороною захисту клопотання про скасування арешту на майно є передчасним.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовано відповідно до вимог КПК України, питання щодо долі такого майна підлягає вирішенню судом на стадії ухвалення судового рішення, у справі заявлений цивільний позов, захисником обвинуваченого не доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення у виді арешту на зазначене майно, відпала потреба та не підтверджено жодними належними доказами, що банківська карта «Моно Банк» № НОМЕР_4 є кредитною, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на банківську карту «Моно Банк» № НОМЕР_4 .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170-173, 369, 372, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024020000000533, внесеному до ЄРДР 10.07.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3