Рішення № 134128988, 05.02.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/368/2026

130/3341/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Корнійчук К.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка позовну заяву «КОШЕЛЬОК», в інтересах якого діє Гурський Герман Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду позовом про стягнення заборгованості за договором.про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 18382 грн.та судових витрат. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що, 23.09.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», було укладено договір №3337505562-471412 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Данний договір є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 2517 -, для підписання кредитного договору №3337505562-471412 від 23.09.2021 року, шляхом направлення позичальнику на його номер телефону. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 5050,00 грн.; - початковий строк кредитування, становить 30 днів; - дисконтна відсоткова ставка, становить 2,2% на добу за початковий строк кредитування; - базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.ТОВ «КОШЕЛЬОК» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3337505562- 471412 від 23.09.2021 року. Згідно п.3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 23.10.2021 року до 20.01.2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Станом на 30.10.2025 року у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 18382,00 грн., яка складається з: - заборгованість за сумою кредиту: 5050,00 грн.; - заборгованість за відсотками за користування позикою: 13332,00 грн.;

Ухвалою від 19.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в наданій заяві просив розгляд справи провести в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, до суду повернувся конверт з відміткою на довідці Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою», причини його неявки суду невідомі.

Згідно з положеннями ч.7 та 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі, так як дана справа відноситься до малозначних, оскільки позовні вимоги позивача складають 18382 грн., тобто ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, ніхто із учасників по справі заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 23.09.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», було укладено договір № 3337505562-471412 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 2517 -, для підписання кредитного договору № 3337505562-471412 від 23.09.2021 року, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 та електронного повідомлення СМС-повідомлення, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3337505562-471412 від 23.09.2021 р. в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті кредитодавця, яка знаходиться в додатках до даного позову.(а.с.30-39).

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3337505562- 471412 від 23.09.2021 року.(а.с.24)

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5050.00 (п`ять тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок.) гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором, п.1.2. тип кредиту - споживчий кредит; п.1.3.2. проценти за користування кредитом: 3441 грн., які нараховуються за ставкою 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; п.1.3.3. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; п1.3.3.1. дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду; п.2.1. кредит надається строком на 30 (тридцять діб ) днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця; п.3,6; п.3.7. Дисконтна відсоткова ставка, становить 2,2 % на добу за початковий строк кредитування; базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.(а.с.31зв.-32).

Відповідно до п.3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п.3.7. та п. 3.8.(а.с.32 зв.).

Згідно п.3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 23.10.2021 року до 20.01.2022 року, за ставкою 2,2% на добу(а.с.32 зв.).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитом, загальна сума загальної заборгованості відповідача становить 18382 грн., з них: - заборгованість за сумою кредиту: 5050 грн.; - заборгованість за відсотками за користування позикою: 13332,00 грн.(а.с.28,29).

Згідно з копією паспорту споживчого кредиту, відповідач ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 23.09.2021 року.(а.с.30-31зв.)

До матеріалів позовної заяви представник позивача надав копію правил надання споживчих кредитів ТОВ «КОШЕЛЬОК»(а.с.15-23).

Відповідно до ст.509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до стст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України. Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст.1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи норми наведеного законодавства та дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, з відповідача, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн.та витратим на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстрованої по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, вул.Антонова, буд.8-А, с.Чайки Києво-Святошинського району Київської області, ЄДРПОУ 40842831), заборгованість за кредитним договором №3337505562-471412 про надання кредиту від 23.09.2021року. в розмірі 18382 грн., витрати за оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.