Ухвала суду № 134128846, 16.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6714/25

н/п 1-кс/953/817/26

УХВАЛА

"16" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025052110000001 від 16.01.2025 про зміну запобіжного заходу відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, українця, громадянина України, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, має малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, -

встановив:

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, застосований ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2025 строком до 19.02.2026, включно, на запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст.255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

В ході досудового розслідування проведено експертні дослідження, допитано свідків, зібрано документи та інші докази, які мають значення для кримінального провадження, а тому ризики, про які зазначав слідчий у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу втратили свою актуальність, а отже відсутня необхідність у застосуванні запобіжного заходу як такого, а тим більше - тримання під вартою без альтернативи застави щодо ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 утримується під вартою вже понад сім місяців. За час тримання під вартою у ОСОБА_6 значно погіршився стан здоров`я. Протягом останніх дев`яти років він страждає на тяжкі серцевосудинні захворювання, зокрема: гіпертонічну хворобу серця ІІ ступеня, стенокардію, гіпертонічну нефропатію та об`єктивну потребу у кваліфікованій та безперервній медичній допомозі, яка в умовах тримання під вартою фактично не забезпечується. В умовах СІЗО ОСОБА_6 вимушений отримувати підтримуючу терапію шляхом крапельниць, що вказує на нестабільний та медично неконтрольований стан, який не може бути компенсований умовами ізоляції. Крім того, згідно медичного висновку лікаря-хірурга, який здійснив огляд ОСОБА_6 , було встановлено необхідність проведення хірургічного (оперативного) втручання з огляду на стан здоров`я підозрюваного. Таким чином, подальше тримання ОСОБА_6 під вартою створює реальну загрозу погіршення його стану здоров`я та позбавляє його можливості отримати необхідну та своєчасну медичну допомогу, що суперечить вимогам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стандартам гуманного поводження з особами, позбавленими волі.

Крім того, зазначає, що ухвалою слідчої судді від 22.12.2025 року у порядку статті 206 КПК України філію ІНФОРМАЦІЯ_4 було зобов`язано провести судово медичне обстеження ОСОБА_6 з метою з`ясування його стану здоров`я та повідомити суд про результати такого обстеження.

Крім того, ухвалою апеляційного суду від 27.01.2026 року окремо звернуто увагу адміністрації ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 та наголошено на необхідності, у разі потреби, забезпечення належного медичного обстеження для встановлення діагнозу та проведення необхідного лікування.

Однак, жодного належного медичного обстеження ОСОБА_6 проведено не було, відповідне лікування не призначено та не забезпечено, а медична допомога має виключно формальний, епізодичний і підтримуючий характер, що не відповідає тяжкості та динаміці наявних захворювань, а стан здоров`я ОСОБА_6 є тяжким, прогресуючим і таким, що об`єктивно несумісний з подальшим триманням під вартою.

Крім того, зазначає, що у межах одного кримінального провадження № 42025052110000001 від 16.01.2025 року органом досудового розслідування повідомлено про підозру шести особам, яким інкримінуються кримінальні правопорушення однакової категорії тяжкості, з використанням тотожних доказів, однакових правових конструкцій та ідентичних посилань на ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Водночас фактична процесуальна ситуація свідчить про те, що п`яти іншим підозрюваним у цьому ж кримінальному провадженні було визначено розмір застави. Таким чином, на сьогодні ОСОБА_6 є єдиною особою, яка продовжує утримуватися під вартою без визначення застави. Більше того, ухвали слідчого судді, якими іншим підозрюваним було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави, були предметом апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції визнав такі ухвали законними та обґрунтованими і залишив їх без змін.

У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні дані чи докази, які б підтверджували ризик втечі ОСОБА_6 або його намір ухилятися від кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 було достеменно відомо про факт існування кримінального провадження №42025052110000001 від 16.01.2025 року в межах якого двічі проводились обшуки за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 (перший обшук проводився ще 12.04.2025), а також за місцем проживання колишньої дружини - 07.06.2025. Поряд з цим, ОСОБА_6 , знаючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування жодного разу не залишав місця проживання та не вчиняв дій, спрямованих на уникнення контакту з органами досудового розслідування.

ОСОБА_6 має малолітню дитину та хворих батьків , які проживають у місті Харкові та потребують його утримання та догляду, що підтверджує міцність його соціальних зв`язків та відсутність намірів покидати своє місце проживання.

Зазначає, що твердження сторони обвинувачення про наявність ризику знищення речей або документів є безпідставним і не підтверджується жодними обставинами кримінального провадження, оскільки всі речі та документи, які необхідні для кримінального провадження - вилучені.

Завершення досудового розслідування свідчить про те, що вже проведено необхідні слідчі дії, зокрема, допити, вилучення документації на підставі ухвал про тимчасовий доступ до речей і документів, проведення експертиз тощо.

Крім того, ризик впливу на інших учасників кримінального провадження може бути повністю нівельований шляхом застосування одного або декількох альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, зокрема покладення на ОСОБА_6 обов`язку не спілкуватися зі свідками, експертами, іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні; внесення застави з одночасним покладенням інших обмежень.

Вважає, що сторона обвинувачення при розгляді клопотань про продовження застосування запобіжного заходу не навела жодного доказу, що хоча б один із зазначених ризиків посилився або набув нових ознак. З моменту застосування запобіжного заходу жоден із ризиків не лише не посилився, але й фактично втратив актуальність. Стороною обвинувачення не було наведено нових доказів чи обставин, що обґрунтовували б необхідність продовження застосування відносно ОСОБА_6 тримання під вартою. Таким чином, жодного об`єктивного обґрунтування доцільності подальшого тримання під вартою не існує, оскільки потенційні ризики можуть бути ефективно усунуті менш суворими заходами процесуального впливу.

Крім того, зазначає, що повідомлена ОСОБА_6 підозра не підтверджується належними та допустимими доказами, а її обґрунтованість є лише формальною та декларативною, що в сукупності з тривалим строком тримання під вартою обумовлює необхідність перегляду застосованого запобіжного заходу.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 доводи, викладені у клопотанні підтримав, зазначивши, що стан здоров`я ОСОБА_6 є тяжким, прогресуючим і таким, що об`єктивно несумісний з подальшим триманням під вартою. Документи від КНП ХОР « ІНФОРМАЦІЯ_6 », медичні висновки лікарів СІЗО, історія багаторазових госпіталізацій та зафіксовані погіршення доводять високий рівень загрози життю та здоров`ю в умовах ізоляції. Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в таких обставинах становитиме реальний ризик незворотних наслідків, що суперечить вимогам КПК України, Конституції України та практиці ЄСПЛ, зокрема, (Kudla v. Poland, Yakovenko v. Ukraine, Kotsar v. Ukraine) тримання під вартою за наявності тяжкого захворювання, яке не може бути належним чином вилікуване в умовах ізоляції, становить порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, зазначивши, що вину у пред`явленій підозрі він не визнає.

Захисник- адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, підтримавши доводи, викладені у запереченнях наданих до суду, зазначивши, що на цей час відсутні підстави для зміни запобіжного заходу та жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Зазначив, що домашній арешт не забезпечить безперешкодного спілкування ОСОБА_6 з іншими учасниками кримінального провадження та впливу на них, а вільне пересування ОСОБА_6 також не забезпечить запобіганню ризику вчинення дій з переховування від органів досудового розслідування чи суду. Застава також не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, так як органом досудового розслідування неможливо буде повною мірою проконтролювати його пересування та спілкування, інші дії з перешкоджання досудовому розслідуванню.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст.255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

28.06.2025 о 09-27 годині підозрюваного ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

28 червня 2025 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 255 КК України, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України та затрмано в порядку ст. 208 КПК України.

30.06.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

23 липня 2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

21.08.2025 заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України до трьох місяців, тобто до 28 вересня 2025 року.

22.08.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.09.2025 було продовжено термін досудового розслідування до 6 (шести)місяців, тобто до 28 грудня 2025 року включно.

25.09.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 22.11.2025 року.

19.11.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 28.12.2025 року.

04 грудня 2025 року старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 було повідомлено підозрюваних та захисників про завершення досудового розслідування та відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів.

Постановою прокурора ОСОБА_3 від 11.12.2025 було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2025 було продовжено термін досудового розслідування до 10 (десяти) місяців, тобто до 28 квітня 2026 року включно.

22.12.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.02.2026 року.

30 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та повідомлено про нову підозру.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу.

Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов`язків.

Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування і можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід .

При вирішенні питання про необхідність зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Суд враховує, що пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» (Заява № 6492/11) від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема, «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, «Фельдман проти України» (Заяви № 76556/01 та № 38779/04) від 08 квітня 2010 року) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

У рішенні від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Заява №17283/02) Європейський суд з прав людини щодо застосування пункту 3 статті 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії» (Заява № 38822/97), пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тейс проти Румунії»).

Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» (пункт 59)).

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Зокрема, у справі «Сергій Волосюк проти України» (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності продовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 утримується під вартою вже понад сім місяців.

В ході досудового розслідування проведено експертні дослідження, допитано свідків, тощо, та 04 грудня 2025 року старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 було повідомлено підозрюваних та захисників про завершення досудового розслідування та відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів.

Разом з цим, постановою прокурора ОСОБА_3 від 11.12.2025 було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.12.2025 було продовжено термін досудового розслідування до 10 (десяти) місяців, тобто до 28 квітня 2026 року включно.

У зв`язку з продовженням строку досудового розслідування, 22.12.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.02.2026 року.

30 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та повідомлено про нову підозру.

Так, з дати останнього продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 жодної слідчої дії, окрім повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 проведено не було, при цьому, після повідомлення про зміну підозри, слідчий не провів навіть допит підозрюваного.

З наданих до суду довідок вбачається, що ОСОБА_6 страждає на тяжкі серцевосудинні захворювання, зокрема: гіпертонічну хворобу серця ІІ ступеня, стенокардію, гіпертонічну нефропатію та має об`єктивну потребу у кваліфікованій та безперервній медичній допомозі, яка в умовах тримання під вартою фактично не забезпечується.

Згідно медичного висновку лікаря-хірурга, який здійснив огляд ОСОБА_6 , було встановлено необхідність проведення хірургічного (оперативного) втручання з огляду на стан здоров`я підозрюваного.

Крім того, ухвалою слідчої судді від 22.12.2025 року у порядку статті 206 КПК України філію ІНФОРМАЦІЯ_4 було зобов`язано провести судово-медичне обстеження ОСОБА_6 з метою з`ясування його стану здоров`я та повідомити суд про результати такого обстеження.

Крім того, ухвалою апеляційного суду від 27.01.2026 року окремо звернута увага адміністрації ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 та наголошено на необхідності, у разі потреби, забезпечення належного медичного обстеження для встановлення діагнозу та проведення необхідного лікування.

Разом з цим, органом досудового розслідування , прокурором, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » вимоги суду проігноровані та не виконані, а тому не належно забезпечено право на збереження життя та здоров`я ОСОБА_6 .

Щодо, ризику втечі ОСОБА_6 або його наміру ухилятися від кримінальної відповідальності, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_6 було достеменно відомо про факт існування кримінального провадження №42025052110000001 від 16.01.2025 року в межах якого двічі проводились обшуки за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_6 , знаючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування не вчиняв дій, спрямованих на уникнення контакту з органами досудового розслідування або втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 п`ять разів обирався депутатом, має малолітню дитину та хворих батьків, які проживають у місті Харкові та потребують утримання та догляду, що підтверджує міцність його соціальних зав`язків та відсутність намірів покидати місце проживання.

Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 16.10.2025, зокрема, матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету внаслідок виконання договорів, укладених між ІНФОРМАЦІЯ_7 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на будівництво фортифікаційних споруд в Харківській області, не завдано, що взагалі органом досудового розслідування не перевірено та не надано ніякої оцінки.

Отже, викладені обставини вказують, що належну процесуальну поведінку підозрюваного , яку може забезпечити менш суворий запобіжний захід, а саме у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Таким чином, враховуючи істотне зменшення ризиків, які були встановлені судом при розгляді клопотання при продовженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_6 слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою без визначення застави, застосований ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2025 строком до 19.02.2026, включно, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого злочину покладених на нього обов`язків, а тому, на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначає заставу у розмірі, яка перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 1331200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) грн., 00 коп. (3328 грн. х 400 = 1331200 грн.).

Оскільки слідчим суддею застосовується менш обтяжливий запобіжний захід, а саме тримання під вартою з можливістю внесення застави , то відповідно до ст. 309 ч.3 КПК України , то дана ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 197, 201 КПК України, слідчий суддя,

постановив :

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025052110000001 від 16.01.2025 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, застосований ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2025 строком до 19.02.2026, включно, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Визначити суму застави у розмірі 1331200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) грн., 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_9 (одержувач: ІНФОРМАЦІЯ_10 ; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ІНФОРМАЦІЯ_11 ; МФО одержувача: НОМЕР_1 ; Р/р: НОМЕР_2 ) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з місця свого постійного перебування, а саме за межі Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_12 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з місця свого постійного перебування, а саме за межі Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.

Встановити строк дії ухвали до 19.02.2026 (включно), в строк визначений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.12.2025.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя - ОСОБА_1