Ухвала суду № 134127981, 17.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.02.2026Справа № 554/936/26 Провадження № 1-кс/554/2701/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 , в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025062360000093 від 17.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Бобрик Роменського району Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .,

В С Т А Н О В И В:

Першим слідчим відділом (з дислокацією в м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025062360000093 від 17.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено наступне.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2025 за № 102 старшого солдата ОСОБА_8 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення загальної мобілізації, призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та визначено таким, що 11.04.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2025 за № 105 старшого солдата ОСОБА_8 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 14.04.2025 перемістився до зведеного навчального батальйону «Граніт-4» з метою проходження базової загальновійськової підготовки.

Згідно вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

У період часу з 18:35 години 21.04.2025 по 20:00 годину 22.04.2025 старший солдат ОСОБА_8 засобами телефонного зв`язку повідомив раніше знайомому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має намір здійснити дезертирсвто з військової частини, в якій проходить службу, повідомив місце проходження служби та попросив допомоги у вивезенні його на автомобілі від території військової частини, на що ОСОБА_5 погодився, та заздалегідь пообіцяв переховати ОСОБА_8 як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - дезертирство, вивезти на автомобілі до міста Кременчук Полтавської області.

Після цього, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_8 , проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконного ухилитися від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та в період часу з 20:00 години 22.04.2025 по 02:00 годину 23.04.2025 самовільно залишив пункт дислокації зведеного навчального батальйону «Граніт-4» військової частини НОМЕР_1 , що розташований поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 ,

При цьому відповідну практичну допомогу в дезертирстві йому надав ОСОБА_5 який надав транспортний засіб та усунув перешкоди до дезертирства, зокрема вивіз на автомобілі ОСОБА_8 до міста Кременчук Полтавської області, після чого останній проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

16.02.2026 старшому солдату ОСОБА_8 у місті Кременчук Полтавської області було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Так, солдат ОСОБА_8 з 22.04.2025 по 16.02.2026 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві у вчиненні дезертирства, тобто самовільного залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Встановлені відомості про особу підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець села Бобрик Роменського району Сумської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:

Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.12.2025;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.12.2025;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.11.2025;

Актом та матеріалами службового розслідування;

Наказами командира військової частини про призначення на посаду та призупинення військової служби у зв`язку з СЗЧ;

Протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_5 від 09.07.2025;

Іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому, вважає, що саме цей запобіжний захід зумовить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Приднав до матеріалів клопотання протокол допиту підозрюваного на 2 арк.

Слідчий в судовому засіданні вказав, що клопотання підтримує та просить задовольнити з підстав у ньому наведених.

Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що не заперечує проти задоволення клопотання слідчого, але просить визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що підтримує свого підзахисного, просить суд застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при обранні запобіжного заходу. Зазначив про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, звертав увагу суду на позитивні характеристики його підзахисного. Приєднав до матеріалів клопотання документи в кількості 12 арк.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що підтримує свого підзахисного, звертав увагу суду на позитивні характеристики підозрюваного та його міцні соціальні зв`язки. Прохав суд визначити заставу в якості альтернативного запобіжного заходу. Приєднав до матеріалів клопотання документи в кількості 8 арк.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною першою статі 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На теперішній час стороною обвинувачення встановлено обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у тому числі допитано свідків, відшукано документи, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Аналізуючи поведінку підозрюваного, який ухиляється від проходження військової служби та матеріали кримінального провадження, сторона обвинувачення приходить до наступних висновків:

1. Так ОСОБА_5 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування, у зв`язку чим, у сторони обвинувачення достатньо підстав вважати, що у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування від органів досудового розслідування та суду.

2. Підозрюваний ОСОБА_5 може тиснути та впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще не допитані, у цьому ж кримінальному провадженні.

Підґрунтям такого ризику є те, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, на учасників кримінального провадження, з метою запобігання надання ними правдивих показань, зокрема, на вже допитаних свідків та інших свідків, в тому числі з мотивів помсти їм за надані в ході досудового розслідування показання, чи з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, існує ризик здійснення тиску на вказаних осіб з боку підозрюваного.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1

ст. 177 КПК України, незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

3. Підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Вказане також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує недоведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку про можливість у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави, з урахування матеріального стану підозрюваного особи, віку та стану його здоров`я, раніше не судимого в сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні та іншими підозрюваними; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. 181,183, 193,196 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Бобрик Роменського району Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, з утриманням у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», а саме з 17.02.2026 року з 11 год. 00 хв. до 17.04.2026 року до 11 год. 00 хв. з визначенням застави у розмірі 332 800 грн.

Зобов`язати слідчого, який вніс клопотання про тримання під вартою, повідомити родичам заарештованого про його задоволення.

Призначити заставу в розмірі 332 800 гривень, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_5 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу застава.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_5 зобов`язаний виконувати покладені на ного обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні та іншими підозрюваними; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Уповноважена службова особа у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_5 зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_5 у разі внесення застави визначити по 17.04.2026 року.

Підозрюваного ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1