Вирок № 134127942, 17.02.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2078/25

Провадження № 1-кп/542/33/26

В И Р О К

Іменем України

17 лютого 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170480000140 від 01 червня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженця м. Полтава, Полтавська область, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, який на утриманні малолітніх дітей не має, неодруженого, невійськовослужбовця, раніше судимого:

- 21.12.2017 Новосанжарським районним судом Полтавської області за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 71 КК України до позбавлення волі на строк 7 років, звільнений по відбуттю строку покарання,

- обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019170030000321 від 03.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України04 січня 2022 року скеровано до Подільського районного суду міста Полтави,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

27 листопада 2025 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170480000140 від 01 червня 2025 року відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 36).

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року призначено судовий розгляд кримінального провадження, зобов`язано Полтавський районний сектор № 6 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , а також прийнятий до розгляду цивільний позов прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі - Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунального підприєства «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», до ОСОБА_10 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 , та цивільний позов прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі - Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», до ОСОБА_10 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 (а.с. 52-54).

04 грудня 2025 року до суду надійшла досудова доповідь про обвинуваченого (а.с. 64-68).

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

31 травня 2025 року о 19 годині 48 хвилині ОСОБА_9 у світлий час доби, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався асфальтованою дорогою по вулиці Центральній в селищі Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, у напрямку перехрестя вулиць Центральної та Незалежності. Водій ОСОБА_9 в порушення п.10.1. та 16.13 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, під час руху перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався в безпеці виконання свого маневру, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, чим створив небезпеку для водія мотоцикла марки «FORTE 125 LX», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку, у зв`язку з цим відбулося зіткнення.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки «FORTE 125 LX», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом нижньої третини діафіза стегнової кістки зі зміщенням фрагментів, крапковою раною в середній третині стегна та міжтканьовою емфіземою м`яких тканин по передній поверхні на рівному перелому; відкриті переломи великогомілкової та малогомілкової кісток гомілки в середній третині діафіза зі зміщенням фрагментів та рваною раною по передній поверхні; відкритий перелом великогомілкової кістки на рівні медіальної кісточки з рваною раною; закритий перелом таранної кістки лівої стопи. Відкрита травма нижньої лівої кінцівки утворилася від дії тупих твердих предметів, індивідуальні та конструкційні особливості контактної поверхні яких не відобразилися, можливо, в строк та за обставин, вказаних в постанові, тобто в умовах дорожньо-транспортної пригоди 31.05.2025, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 18.07.2025 №185 кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2.; 2.1.З.М. «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України від 17.01.1995 №6).

Одночасно, у результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир мотоцикла марки «FORTE 125 ЕХ», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом лівої гомілки у вигляді перелому великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків та рваної рани у верхній третині гомілки, закритий перелом лівого передпліччя у вигляді перелому променевої кістки в нижній третині без зміщення та саден в нижній третині передпліччя, закритий перелом нігтьової фаланги 1 пальця лівої стопи. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні та конструкційні особливості контактної поверхні яких не відобразилися, можливо, в строк та за обставин, вказаних в постанові, тобто в умовах дорожньо-транспортної пригоди 31.05.2025 і за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень оцінюються наступним чином:

відкритий перелом лівої гомілки, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2.; 2.1.З.М. «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України від 17.01.1995 № 6);

закриті переломи лівого передпліччя та 1 пальця лівої стопи, як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.1.2.; 2.2.2. «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України від 1 7.01.1995 № 6).

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 04.08.2025 № СЕ- 19/117-25/15275-ІТ, є порушення вимог п. 10.1. та 16.13 ПДР України водієм ОСОБА_9 , а саме:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

16.13 Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфікуються за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_9 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. ОСОБА_9 підтвердив факт його скоєння за обставин, викладених вище, наголосивши на повній відповідності дій, вчинення яких йому інкримінується в обвинувальному акті, обставинам, за яких це відбувалося.

Зазначив, що усвідомлює неправильність своїх дій, вказав, що щиро кається, просив вибачення у потерпілих, відшкодував добровільно вартість заподіяної матеріальної шкоди та моральну шкоду, на підтвердження чого надав до суду розписки про отримання потерпілим ОСОБА_5 від обвинуваченого грошового відшкодування за завдані матеріальні та моральні збитки на загальну суму 30600 грн (а.с. 99-100), та про отримання законним представником потерпілої ОСОБА_6 матір`ю ОСОБА_7 - від обвинуваченого грошового відшкодування за завдані матеріальні та моральні збитки на загальну суму 40000 грн (а.с. 94, 96-97).

Прокурор просив проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Захисник та обвинувачений ОСОБА_9 проти розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України не заперечували.

Потерпілий ОСОБА_5 проти розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України не заперечував.

Законний представник потерпілої ОСОБА_6 - мати ОСОБА_7 - проти розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України не заперечувала.

Цивільний позивач - Полтавська міська рада - не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 167). Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» - не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 153). Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» - не забезпечила явку у судове засідання свого уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 163).

10 лютого 2026 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (а.с. 160).

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_9 визнав себе винним, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Судом роз`яснено, що у такому випадку, обвинувачений буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також, які стосуються долі речових доказів та судових витрат, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_9 покарання за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Пропонував на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 3 (три) роки. Прокурор просив задовольнити цивільні позови у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_5 повідомив про відшкодування обвинуваченим матеріальної і моральної шкоди в повному обсязі, зазначивши, що претензій майнового чи морального характеру до ОСОБА_11 не має, примирився з останнім, просив його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Законний представник потерпілої ОСОБА_6 - мати ОСОБА_7 повідомила про відшкодування обвинуваченим матеріальної і моральної шкоди потерпілій в повному обсязі, зазначивши, що претензій майнового чи морального характеру до ОСОБА_11 не має, просила його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив його суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки на даний час робота водієм є його єдиним джерелом доходу. Зазначив, що щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні, шкоду потерпілим відшкодував.

Захисник просила суворо не карати ОСОБА_9 та не застосовувати до підзахисного покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказала на наявність пом`якшуючих обставин, а саме: відшкодування завданої шкоди, на підтвердження чого надані у судовому засіданні розписки; наявність щирого каяття. Наголосила на тому, що робота водієм є основним джерелом доходу обвинуваченого. Вказала, що ОСОБА_9 не переховувався від слідства і суду, не втік з місця дорожньо-транспортної пригоди, не був в стані алкогольного сп`яніння. З огляду на це просила призначити обвинуваченому мінімальним строк покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини 5 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений є особою, яка раніше до кримінальної відповідальності притягалась (а.с. 128-129), зокрема, 21.12.2017 засуджений Новосанжарським районним судом Полтавської області за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 71 КК України до позбавлення волі на строк 7 років, звільнений по відбуттю строку покарання.

Крім цього, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019170030000321 від 03.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України скеровано до Подільського районного суду міста Полтави,

Відповідно до інформації КНП «Новосанжарська центральна лікарня» Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 17.06.2025 № 496/31-03 ОСОБА_9 у лікаря нарколога і у лікаря психіатра під наглядом не перебуває (а.с. 124).

Надаючи оцінку такій обставині, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, суд зазначає таке.

Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 до початку судового розгляду добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілим, звертався із вибаченням до потерпілих, висловив щирий жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Судом встановлено, що обвинувачений є повнолітньою особою, яка притягалась раніше до кримінальної відповідальності, який станом на дату судового розгляду проживає разом із матір`ю ОСОБА_12 , 1970 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18.06.2025 № 119/02.14.3-38 заяв, скарг, компрометуючих матеріалів, повідомлень про порушення громадського порядку, притягнення до адміністративної відповідальності до Руденківського старостинського округу не надходило (а.с. 125).

Суд також враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з досудовою доповіддю органу з питань пробації ризик вчинення ОСОБА_9 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Органом пробації вказано про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації, у разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільно, окрім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема, виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення» (а.с. 67).

Також, суд доходить висновку, що по справі встановлена сукупність пом`якшуючих обставин, яка, на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, відшкодування завданої шкоди потерпілим.

У зв`язку із вищенаведеним, суд висновує, що виправлення й перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, запевнив суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчиняти кримінальних правопорушень, відшкодував шкоду потерпілим, вибачився перед ними, а потерпілі не наполягати на суворому покаранні, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків відповідно до статті 76 КК України.

Вирішення цивільних позовів

27 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 84750 грн 29 коп.

Також, 27 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 27167 грн 87 коп.

В обґрунтування зазначених позовних заяв прокурор вказав наступне.

Внаслідок завданих тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди 31 травня 2025 року з вини ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження та в період часу з 31.05.2025 по 27.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», й на його лікування було витрачено 84750 грн 29 коп., з яких 10027 грн 25 коп. вартість медикаментів, 74723 грн 04 коп. вартість ліжко-днів, що підтверджується листом КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 17.11.2025 № 3513 (а.с. 133-135).

Крім цього, внаслідок завданих тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди 31 травня 2025 року з вини ОСОБА_9 потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження та в період часу з 31.05.2025 по 13.06.2025, всього 13 ліжко-днів, перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в ортопедо-травматологічному відділенні, й на її лікування було витрачено 27167 грн 87 коп., з яких 2957 грн 71 коп. вартість медикаментів, 24210 грн 16 коп. вартість ліжко-днів, що підтверджується інформацією КП КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», викладеною у додатку 1 до листа від 11.09.2025 № 01-11/1661 (а.с. 139-140).

З огляду на викладене, прокурор просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь Полтавської міської ради грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 у КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в сумі 84750 грн 29 коп. та на користь Полтавської міської ради грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 у КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в сумі 27167 грн 87 коп.

Надаючи оцінку зазначеним цивільним позовам прокурора в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Частинами 2 та 3 статті 61 КПК України передбачено, що права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Зокрема, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Досліджуючи вказані прокурором у позові підстави для представництва, судом були встановлені наступні обставини.

Згідно з п.1.3 Статуту КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», створене на базі комунального майна територіальної громади міста Полтава в особі Полтавської міської ради. Засновником, Власником Підприємства є територіальна громада міста в особі Полтавської міської ради.

Відповідно до п. 1.4 Статуту КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» Засновником, власником підприємства є Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради.

Решетилівська окружна прокуратура листом від 18.11.2025 за № 56-6731вих.25 повідомила Полтавську міську раду про необхідність стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_13 .

На вказане повідомлення Полтавська міська рада надала відповідь від 24.11.2025 № 01-08-01.2-13/2233-14, за змістом якої вказала, що позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_13 не пред`являвся та пред`являтись не буде (а.с. 131-132).

Також, Решетилівська окружна прокуратура листом від 18.11.2025 за № 56-6736вих.25 повідомила Полтавську міську раду про необхідність стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 .

На вказане повідомлення Полтавська міська рада надала відповідь від 25.11.2025 № 01-08-01.2-13/956, за змістом якої вказала, що позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_6 не пред`являвся та пред`являтись не буде (а.с. 137-138).

З огляду на викладені обставини, процитовані норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, після отримання повідомлення прокурора самостійно відмовився звертатись до суду із заявами в інтересах держави, тобто самоусунувся від виконання покладених на нього повноважень щодо захисту інтересів держави, це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, а отже наявності підстав у Решетилівської окружної прокуратури звернутись із позовами до суду в інтересах держави в особі Полтавської міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово, внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Згідно з пунктом 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до пункту 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Згідно з пунктом 4 Порядку стягненні в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до довідки КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 3513 від 17.11.2025 року (а.с. 133-135), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 31.05.2025 по 27.06.2025, загальна сума витрат КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» склала 84750 грн 29 коп.

Також, згідно з інформацією КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 01-11/1661 від 11.09.2025 року (а.с.140), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходила лікування в ортопедо-травматологічному відділенні КП «ДМКЛ ПМР» з 31.05.2025 по 13.06.2025, загалом 13 ліжко-днів, на її лікування було витрачено 27167 грн 87 коп.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених зазначеними медичними закладами на стаціонарне лікування ОСОБА_5 в травматологічному відділенні КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з 31.05.2025 по 27.06.2025, та ОСОБА_6 в ортопедо-травматологічному відділенні КП «ДМКЛ ПМР» з 31.05.2025 по 13.06.2025, які є потерпілими від кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, вчиненого ОСОБА_9 . Таким чином, є причинний зв`язок між злочинними діями винної особи та перебуванням потерпілих на лікуванні, а тому понесені медичними закладами витрати на лікування потерпілих підлягають стягненню із відповідача.

Враховуючи викладене, суд висновує, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 84750 грн 29 коп. та в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 27167 грн 87 коп. підлягають задоволенню.

Мотиви інших рішень

Процесуальні витрати на залучення експерта на проведення судової інженерно транспортної експертизи від 04.08.2025 № СЕ-19/117-25/15275-ІТ складають 2674 грн 20 коп., фототехнічної експертизи від 06.10.2025 № СЕ-19/117-25/18832-ФП 3119 грн 90 коп., фототехнічної експертизи від 02.10.2025 № СЕ-19/117-25/18726-ФП - 3119 грн 90 коп., фототехнічної експертизи від 27.06.2025 № СЕ-19/117-25/12863-ФП 3565 грн 60 коп., інженерно транспортної експертизи від 30.06.2025 № СЕ-19/117-25/12565-ІТ - 3565 грн 60 коп., інженерно транспортної експертизи від 25.06.2025 № СЕ-19/117-25/12564-ІТ - 3565 грн 60 коп., інженерно транспортної експертизи від 30.06.2025 № СЕ-19/117-25/12569-ІТ 2674 грн 20 коп., експертизи технічного стану транспортного засобу від 30.06.2025 № СЕ-19/117-25/12570-ІТ 1782 грн 80 коп. загальна вартість витрат на залучення експертів складає 24067 грн 80 коп.

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на користь держави згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, оскільки їх розмір підтверджений довідками експертних установ.

Строк дій запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, який обирався до обвинуваченого ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06.11.2025 року, сплив 24.12.2025 року. Підстав для продовження строку дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року накладено арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження, користування до вирішення питання про долю речових доказів в порядку статті 100 КПК України та до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку на: мотоцикл марки «FORTE 125 LX», державний номерний знак НОМЕР_4 , 2024 року випуску, синього кольору, власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 є ОСОБА_5 ; автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 є ОСОБА_14 та який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зберігаються на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, селище Нові Санжари, площа Перемоги, 1.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373 та 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- пройти пробаційну програму «Зміна прокримінального мислення».

Запобіжний захід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 84750 грн 29 коп. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 24388285, вул. Соборності, 36 м. Полтава) до місцевого бюджету витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 в сумі 84750 грн 29 коп. (вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят гривень двадцять дев`ять копійок) за реквізитами: код області: 16, населений пункт: Полтавська міська територіальна громада, код отримувача ЄДРПОУ: 37959255, банк отримувача: казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку IBAN: UA 748999980314030544000016719, код класифікації доходів бюджету: 24060300.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 27167 грн 87 коп. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 24388285, вул. Соборності, 36 м. Полтава) до місцевого бюджету витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6 в сумі 27167 грн 87 коп. (двадцять сім тисяч сто шістдесят сім гривень вісімдесят сім копійок) за реквізитами: код області: 16, населений пункт: Полтавська міська територіальна громада, код отримувача ЄДРПОУ: 37959255, банк отримувача: казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку IBAN: НОМЕР_7 , код класифікації доходів бюджету: 24060300.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року з позбавленням права на відчуження, розпорядження, користування до вирішення питання про долю речових доказів в порядку статті 100 КПК України та до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку на: мотоцикл марки «FORTE 125 LX», державний номерний знак НОМЕР_4 , 2024 року випуску, синього кольору, власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 є ОСОБА_5 ; автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 є ОСОБА_14 та який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зберігаються на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, селище Нові Санжари, площа Перемоги, 1, - скасувати.

Речові докази по справі, а саме:

мотоцикл марки «FORTE 125 LX», державний номерний знак НОМЕР_4 , 2024 року випуску, синього кольору, власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 є ОСОБА_5 ; - повернути власнику ОСОБА_5 ;

автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 є ОСОБА_14 , який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - повернути користувачу ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, в сумі 24067 грн 80 коп. (двадцять чотири тисячі шістдесят сім гривень вісімдесят копійок).

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник, мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_15